Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 вересня 2025 року
у справі № 922/82/20
Господарська юрисдикція
Щодо належного позивача за вимогою про витребування майна, яке належало УДНДІ "Укрводгео" на праві господарського відання
Фабула справи: прокурор в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Міністерство) звернувся із позовом до ГТУЮ, ДП "Сетам", ТОВ "Консалт-Буд 2011", ФОП Мігунов В. І., в якому просив:
- визнати недійсними електронні торги щодо продажу частини нежитлової будівлі;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане ТОВ "Консалт-Буд 2011" приватним нотаріусом;
- скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- скасувати рішення державного реєстратора;
- скасувати рішення державного реєстратора;
- витребувати у ФОП Мігунова В. І. на користь держави в особі Міністерства спірні нежитлові приміщення, зобов`язавши передати їх державі в особі Міністерства за актом приймання-передачі.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: прокурор посилається на такі обставини: державне майно, яке знаходилось у господарському відання УДНДІ "Укрводгео", підпадає під дію Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", що помилково не враховано судами попередніх інстанцій; суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що невикористання цього майна у виробничій діяльності УДНДІ "Укрводгео" виключає застосування мораторію на відчуження.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до норм ЦК України (зокрема, ст.ст. 2, 318, 324 ЦК України) суб`єктами права власності є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права; інші учасники цивільних відносин.
Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326 ЦК України). Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами (ч. 3 ст. 326 ЦК України).
Ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначає суб'єктів управління об`єктами державної власності, якими є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Право власності - це основне речове право, зміст якого складають повноваження (права) власника щодо володіння, користування і розпорядження належним йому майном, і таке право належить також державі. Тобто державі як власнику майна належить повноваження щодо володіння, користування та розпорядження належним їй майном, яке вона здійснює через відповідний уповноважений орган. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими її учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.
Отже, держава в особі відповідного органу як власник відповідного майна вправі приймати рішення щодо такого майна, а отже, і здійснювати захист свого права власності у випадку його порушення. Обмеження такого права на захист є недопустимим.
Право господарського відання - це речове право осіб, які так само як і власник володіють, користуються і розпоряджаються закріпленим за ними майном. Проте, якщо зазначені повноваження власника мають абсолютний характер, то особа, за якою майно закріплене власником (уповноваженим власником органом) на праві господарського відання, обмежена у здійсненні повноважень розпоряджатися окремими видами майна, реалізувати яке (повноваження) вона може лише за згодою власника. Випадки одержання такої згоди передбачені законами.
Віндикаційним позовом є позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Віндикаційний позов має ґрунтуватися не лише на нормах матеріального права, а він повинен відповідати також вимогам процесуального права. Позивачем за цим позовом може бути неволодіючий власник майна або титульний володілець, яким є особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебуває у володінні за законом або договором, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів, на праві господарського відання, а також інших підставах, встановлених законом.
За загальним правилом альтернатива (від лат. alter - один з двох) означає необхідність вибору однієї з двох осіб.
Висновки: у випадку неправомірного заволодіння майном, право власності на яке належало державі і яке (майно) знаходилося в іншої особи на такому правовому титулі як право господарського відання, то захист від такого порушення (неправомірного заволодіння) полягає у витребуванні майна також на користь його власника, яким є держава в особі уповноваженого органу. Помилково вважати, що неналежним позивачем у цих спорах, зокрема у справі, яка переглядається, є держава в особі Міністерства. Обмеження власника на звернення до суду з таким позовом з метою захисту свого права власності не відповідає приписам ст. 4 ГПК України, якою регулюється право на звернення до господарського суду і ст. 41 Основного Закону України.
Ключові слова: обрання способу захисту, прилюдні торги, результати електронних торгів, набуття права власності
