Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 серпня 2024 року
у справі № 953/24224/19
Господарська юрисдикція
Щодо неналежного способу захисту прав за позовом про визнання недійсними електронних торгів
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор, який діє в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, звернувся до господарського суду з позовом до Головного територіального управління юстиції, ОСОБА_1, за участю третіх осіб: Українського державного науково-дослідного інституту проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища "Укрводгео", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Рестріелт", про визнання недійсними протоколу торгів, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і зобов'язання повернути нерухоме майно.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Господарський суд рішенням у справі у позові відмовив повністю.
Апеляційний господарський суд постановою залишив рішення суду першої інстанції без змін, наголосивши на існуванні підстав для застосування віндикаційного імунітету, передбаченого частиною другою статті 388 ЦК України, для випадків продажу майна в порядку виконання судово рішення.
ОЦІНКА СУДУ
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має також бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
Реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів.
У справі, що розглядається, прокурор прагне повернути державі майно, яке було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Однак частина друга статті 388 ЦК України містить заборону на витребування майна, проданого на електронних торгах на виконання судових рішень, від добросовісного набувача. Визнання недійсним правочину (електронних торгів), у відповідності до результатів якого відбулася купівля-продаж, не може нівелювати чітку та зрозумілу заборону законодавця. Отже єдиним можливим механізмом відновлення порушених (на думку прокурора) прав держави є витребування такого майна за умови доведеності недобросовісності набувача.
ВИСНОВКИ: якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, тоді він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оспоренні результатів електронних торгів.
З огляду на наведене неналежною та неефективною є вимога позивача про визнання недійсними електронних торгів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження прилюдних торгів, способи судового захисту, підстави віндикації
