Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 лютого 2025 року
у справі № 910/5663/22 (910/7708/17)[1]
Господарська юрисдикція
Щодо застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України в якості підстави для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації
ФАБУЛА СПРАВИ
У межах справи за заявою ТОВ «ФК «Сокур» до ТОВ «ЕСУ» про банкрутство ФДМУ звернувся із позовом до ТОВ «ЕСУ» та АТ «Укрексімбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Ощадбанк, про розірвання договору купівлі-продажу акцій, зобов'язання списати кошти, стягнення пені.
Справа розглядалася судами неодноразово.
За наслідками нового розгляду господарський суд рішенням у задоволені позову відмовив у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд постановою скасував рішення господарського суду; прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з ТОВ «ЕСУ» на користь ФДМУ пеню у розмірі 2 171 169 000 грн та відмовив у задоволенні решти позовних вимог.
ОЦІНКА СУДУ
У цій справі об`єднана палата має висловитися з приводу того, чи підлягають застосуванню норми частини другої статті 651 ЦК України в якості підстави для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації (істотне порушення умов договору другою стороною) в сукупності з положеннями спеціального приватизаційного законодавства, а саме статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та статті 26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».
Закон України «Про приватизацію державного майна» втратив чинність 07.03.2018 на підставі Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VІІІ, норми якого по-іншому регулюють питання щодо розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації за наявності виключних умов для його розірвання.
Так, відповідно до частини дев`ятої статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.
Ця норма є аналогічною за змістом з нормою частини п'ятої статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з цим позовом), має загальний і диспозитивний характер та не містить імперативних вказівок щодо обов'язкового розірвання чи визнання недійсним приватизаційного договору у разі невиконання будь-якого зобов`язання за ним однією із сторін, а тому не вступає у конкуренцію з нормою статті 651 ЦК України як нормою спеціального та загального закону.
Разом з тим частина третя статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», як і частина друга статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з цим позовом), містить спеціальну норму, яка визначає виключні умови для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством.
ВИСНОВКИ: на відміну від положень частини другої статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з цим позовом), вказана норма частини третьої статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не містить імперативного припису про обов'язковість розірвання договору купівлі-продажу у разі невиконання стороною виключних умов, а, навпаки, відсилає до загальним норм ЦК України, зазначаючи про те що за наявності виключних умов для розірвання договору, договір розривається в передбаченому законодавством порядку, що не виключає можливості застосування приписів статті 651 ЦК України.
Наявність передбачених частиною третьою статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» виключних умов для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації не завжди є підставою для його автоматичного розірвання, а потребує додаткового встановлення істотності такого порушення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави припинення договору, спори у сфері приватизації, умови розірвання приватизаційного договору
