Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 квітня 2024 року
у справі № 752/21536/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо недопустимості як доказу протоколу затримання
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на неї покладено відповідні обов`язки.
Ухвалою апеляційного суду скасовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6, а кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України.
ОЦІНКА СУДУ
Стаття 208 КПК України надає повноваження затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, уповноваженій службовій особі. Частиною третьою цієї статті передбачено, що уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім`я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
Особистий обшук особи під час затримання визнається складовою частиною затримання особи в порядку статті 208 КПК України, а тому для оцінки допустимості доказів, отриманих під час фактичного затримання особи, зокрема доказів, знайдених у ході особистого обшуку особи, слід виходити з того, чи було саме затримання законним у значенні статті 208 КПК України, а саме чи існували обставини, які давали підстави для затримання.
ВИСНОВКИ: врахувавши усі обставини у їх сукупності, а також те, що на долученому до протоколу затримання компакт-диску з відеозаписом зафіксовано факт затримання іншої особи, яка не має відношення до даного кримінального провадження, і цей компакт-диск визнано неналежним доказом, суд апеляційної інстанції встановив порушення вимог ст. 223, 236 КПК України при проведенні особистого обшуку. Таке порушення вимог процесуального закону визнано апеляційним судом як істотне, що потягло визнання протоколу її затримання недопустимим доказом
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок затримання, законність запобіжних заходів, заходи забезпечення кримінального провадження
