Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 жовтня 2023 року
у справі № 754/2553/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо порушення права затриманого на захисника під час проведення слідчого експерименту
ФАБУЛА СПРАВИ
Оскарженим вироком, залишеним без змін апеляційною інстанцією, ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за частиною 1 статті 115 КК - на строк 12 років; за частиною 1 статті 289 КК - на строк 4 роки; за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 185 КК - на строк 2 роки, а остаточно за сукупністю злочинів на підставі статті 70 КК - на строк 13 років.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до практики Суду однією з умов допустимості результатів слідчого експерименту є забезпечення підозрюваної особи правовою допомогою адвоката.
Суд зазначає, що така правова допомога має бути ефективною. Тому у цьому випадку слід дослідити, чи відповідала правова допомога після затримання та під час проведення слідчого експерименту мінімальним вимогам ефективності.
Суд нагадує, що відповідно до частини 3 статті 42 КПК підозрюваний має право мати захисника і зустріч із ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування. Відповідно до частини 1 статті 48 КПК захисник залучається підозрюваним, обвинуваченим чи іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, або відповідно до частин 1 та 2 статті 49 КПК слідчим, прокурором через центр безоплатної правової допомоги.
Право на правову допомогу включає, як мінімум, право контактувати і консультуватися з адвокатом до допиту, та фізичну присутність адвоката під час первинного допиту в поліції да подальших допитах протягом провадження. Така присутність має забезпечувати ефективну і практичну правову допомогу, і саме по собі залучення адвоката не забезпечує ефективного захисту.
Засуджений перебував під контролем представників правоохоронного органу з моменту затримання 11 жовтня 2017 року до моменту його взяття під варту 13 жовтня 2017 року без реєстрації. Відповідно до листа прокуратури, будь-які відомості про його перебування у райвідділі поліції відсутні. Таким чином, засуджений перебував у незареєстрованому затриманні, що, за визначенням ЄСПЛ, означає «повне заперечення фундаментально важливих гарантій у статті 5 Конвенції і становить найбільш тяжке порушення цього положення». Як зазначав ЄСПЛ, відсутність записів про дату, час і місце затримання, ім'я затриманого, підстави для затримання та ім'я особи, що здійснила затримання, має вважатися несумісним із самою метою статті 5 Конвенції. Це також несумісне з вимогою законності за Конвенцією.
Внаслідок порушення вимог статті 210 КПК про його затримання не було відомо посадовій особі, що відповідає за перебування затриманого відповідно до статті 212 КПК. Таким чином, ця особа не могла проконтролювати належне поводження із затриманим та дотримання його прав, забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій; забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров`я затриманого.
Таким чином, засуджений опинився у ситуації, в якій його благополуччя цілком залежало від ставлення тих осіб, під контролем яких від фактично перебував.
Суд також зазначає, що матеріали справи не містять відомостей, які дозволили б встановити, що адвокат ОСОБА_13, яка приймала участь у слідчому експерименті, мала повноваження на представництво інтересів засудженого. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що про затримання засудженого були повідомлені його родичі або інші особи та/або центр безоплатної правової допомоги відповідно до частин 1 та 4 статті 213 КПК.
Також відсутні будь-які підтвердження тому, що адвокат отримала повноваження від засудженого, іншої особи на прохання і за згодою засудженого, або від Центру безоплатної правової допомоги. Відповідно, Суд немає підстав вважати, що адвокат ОСОБА_13 мала повноваження захисника в процесі.
ВИСНОВКИ: оскільки через відсутність реєстрації затримання особа, відповідальна за перебування затриманих, не була визначена відповідно до частини 1 статті 212 КПК, відсутні і записи дій, які проводилися із залученням затриманого, які мали здійснюватися відповідно до пункту 5 частини 3 статті 212 КПК. Внаслідок цього немає підтвердження тому, що засуджений мав конфіденційне побачення з адвокатом перед тим, як почав давати свої показання, в тому числі і під час слідчого експерименту.
Виходячи з цього, Суд вважає, що результати слідчого експерименту є недопустимим доказом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий статус затриманого, порядок затримання, законність запобіжних заходів, порушення при затриманні, недопустимість доказів, право на адвоката
