Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 грудня 2022 року
у справі № 640/32706/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо недопустимості забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили
ФАБУЛА СПРАВИ
АТ «Вінницягаз» звернулось до окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність НКРЕКП, що полягає у незатвердженні обсягу різниці між фактично обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, та затвердженими тарифами;
- зобов`язати НКРЕКП затвердити обсяг різниці в розмірі 940 125 тис. грн та включити позивача до реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
Разом із позовною заявою АТ «Вінницягаз» подало до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив:
- заборонити Акціонерному товариству АТ «НАК «Нафтогаз України» до завершення розгляду даної справи подавати заяви про примусове виконання виконавчих документів, які видані на підставі рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року та постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2021 року у справі № 902/368/16, а також рішення Господарського суду Вінницької області від 13 січня 2020 року, залишеного в силі постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року у справі №902/537/18;
- заборонити органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії по врегулюванню заборгованості AT «Вінницягаз» перед AT «НАК «Нафтогаз України» у порядку іншому, ніж визначено для такої заборгованості нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості AT «Вінницягаз» заборгованості перед АТ «НАК «Нафтогаз України» (81 365 166,10 грн основного боргу, 32 898 051,74 грн пені, 828 417,93 грн 3% річних, 22 422 297,49 грн інфляційних втрат у справі № 902/368/16 та 144 882,11 грн 3% річних, 24 159 157,40 грн інфляційних втрат у справі № 902/537/18);
- заборонити банківським установам (банкам), в яких відкрито рахунки AT «Вінницягаз» приймати до виконання будь-які вимоги, в тому числі, платіжні вимоги органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, про примусове стягнення заборгованості, врегулювання якої передбачено нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», зокрема в межах виконавчих проваджень по стягненню заборгованості перед АТ «НАК «Нафтогаз України», яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб № 13-110 - ВТВ від 4 січня 2013 року та стягнута на підставі рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року та постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2021 року у справі № 902/368/16, а також рішення Господарського суду Вінницької області від 13 січня 2020 року, залишеного в силі постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року у справі № 902/537/18;
- зупинити стягнення на підставі наказів Господарського суду Вінницької області, виданих на виконання на підставі рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року та постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2021 року у справі № 902/368/16, а також рішення Господарського суду Вінницької області від 13 січня 2020 року, залишеного в силі постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року у справі № 902/537/18.
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, заяву АТ «Вінницягаз» задоволено частково, а саме: заборонено органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії із стягнення заборгованості АТ «Вінницягаз» перед AT «НАК «Нафтогаз України» у порядку іншому, ніж визначено для такої заборгованості нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості AT «Вінницягаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» (81 365 166,10 грн основного боргу, 32 898 051,74 грн пені, 2 828 417,93 грн 3% річних, 22 422 297,49 грн інфляційних втрат у справі № 902/368/16 та 3 144 882,11 грн 3% річних, 24 159 157,40 грн інфляційних втрат у справі № 902/537/18).
У задоволенні решти вимог відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що заявлені позивачем засобам забезпечення позову не відповідають позовним вимогам. Так, позивач звернувся до суду із вимогами до НКРЕКП, у якому просить визнати протиправною бездіяльності НКРЕКП, що полягає у незатвердженні обсягу різниці між фактично обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, та затвердженими тарифами та зобов'язати НКРЕКП затвердити обсяг різниці в розмірі 940 125 тис. грн та включити позивача до реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Водночас звертаючись із заявою про забезпечення позову АТ «Вінницягаз» фактично просило забезпечити позов шляхом зупинення виконання рішень господарського суду у справах №902/368/16 та №902/537/18.
Вказане свідчить про неадекватність/неспівмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, заявленим позовним вимогам у справі №640/32706/21.
ВИСНОВКИ: недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: умови забезпечення позову, принцип остаточності судових рішень, заходи забезпечення позову
