Правова позиція
Конституційного Суду України
згідно з Рішенням
у справі № 3-29/2024(60/24)[5]
від 11 березня 2026 року № 2-р(I)/2026
Щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ у контексті відповідальності замовника освітніх послуг
Суб’єкт права на конституційну скаргу: Падєрін В.О.
Фабула справи: суб’єкт права на конституційну скаргу звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) пункт 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ від 1 липня 2014 року № 1556–VII (далі – Закон № 1556).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 однією з підстав для відрахування здобувача вищої освіти є „порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання“.
На думку Падєріна В.О., застосування оспорюваного припису Закону № 1556 у його справі призвело до порушення гарантованого частиною другою статті 58 Конституції України права „не бути притягнутим до відповідальності за діяння, що не визнається законом як правопорушення“.
Правова позиція: Конституційний Суд України бере до уваги той факт, що відповідальність здобувача освіти у правовідносинах із закладом вищої освіти є багатогранною. Доцільно виокремити академічну відповідальність, яка є заходом забезпечення академічної доброчесності, та цивільно-правову відповідальність, яка застосовується до здобувача вищої освіти у разі порушення договірних зобов’язань.
Законодавець у межах своєї дискреції має визначати систему заходів академічної відповідальності. Ця система повинна мати ступеневий характер та враховувати вид порушень, а також шкідливість наслідків таких порушень для функціонування академічного середовища.
Конституційний Суд України акцентує на тому, що дисциплінарна відповідальність визначається лише законами України, що зазначено в пункті 22 частини першої статті 92 Конституції України.
Ключовою статусною характеристикою суб’єкта дисциплінарної відповідальності є перебування його у трудових відносинах чи відносинах, пов’язаних із перебуванням на державній службі.
Правовідносини, що виникають у зв’язку з реалізацією конституційного права на вищу освіту, не мають характеру трудових чи таких, що пов’язані з державною службою, а отже, відсутні підстави вважати здобувача вищої освіти суб’єктом дисциплінарної відповідальності і, відповідно, можливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Висновки: Конституційний Суд України висновує, що передбачена пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 відповідальність у формі відрахування здобувача освіти за порушення умов договору (контракту) пов’язана з невиконанням цивільно-правових зобов’язань, що виникають унаслідок укладення договору (контракту).
Такий захід, як відрахування здобувача освіти, є домірним втручанням у реалізацію конституційного права на вищу освіту, якщо особа здобуває вищу освіту за кошти фізичної (юридичної) особи, оскільки він прямо пов’язаний з умовами фінансування надання освітньої послуги як однієї з ключових передумов реалізації конституційного права на вищу освіту.
Конституційний Суд України висновує, що пункт 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 є таким, що не суперечить Конституції України.
Ключові слова: освітні права, правовий статус здобувача освіти, договірні відносини із закладом освіти
