Правова позиція
Конституційного Суду України
згідно з Рішенням
у справі № 3-162/2024(327/24)
від 01 квітня 2026 року № 3-р(ІІ)/2026
Щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України у контексті юридичної визначеності приписів Кримінального процесуального кодексу України, які обмежують основоположні права і свободи людини і громадянина, гарантовані Конституцією України
Суб’єкт права на конституційну скаргу: Червінський Р.Г.
Фабула справи: автор конституційної скарги звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, статті 21, частинам першій, другій статті 22, частинам першій, другій статті 29, статтям 55, 59, частині другій статті 63, частині першій статті 126, пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України (конституційність) частину п’яту статті 615 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Згідно з частиною п’ятою статті 615 Кодексу „у разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний слідчим суддею, керівником органу прокуратури під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці“.
На думку автора клопотання, частина п’ята статті 615 Кодексу „призводить до втрати ефективного судового контролю та можливості ув’язнення особи без дослідження обґрунтованості обвинувачення“ і ризиків, передбачених Кодексом, порушує принцип рівності сторін судового процесу, дає можливість ухвалювати невмотивовані судові рішення.
Червінський Р.Г. вважає, що внаслідок застосування оспорюваного припису статті 615 Кодексу „непоправно порушуються гарантії, надані Конституцією України, зокрема право на свободу і особисту недоторканність, принцип дії верховенства права, гарантія того, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави, гарантія захисту судом прав і свобод людини і громадянина, незалежності і недоторканності суду, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, доступ до правосуддя“.
Правова позиція: Конституційний Суд України послідовно обстоює юридичну позицію, згідно з якою право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але таке обмеження має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту людських прав, тобто воно можливе лише на підставах та в порядку, які визначені в законі, і повинно мати правомірну мету та бути домірним.
Право кожного на свободу та особисту недоторканність, гарантоване Конституцією України, також визначено та гарантовано низкою міжнародних актів, що є обов’язковими для України.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Основного Закону України).
Згідно зі сталим розумінням принципу верховенства права одним із його складників є юридична визначеність, що вимагає, серед іншого, чіткості та зрозумілості норм права, зокрема в аспекті передбачності їх змісту та правовідносин, які будуть урегульовані цими нормами.
Відповідно до статті 2 Кодексу завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був звинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У приписах Кодексу вказано низку процесуальних засобів для реалізації зазначених завдань кримінального провадження, зокрема заходи забезпечення кримінального провадження, визначені розділом ІІ Кодексу. Встановлені Кодексом заходи застосовують для досягнення дієвості кримінального провадження. Окремі заходи забезпечення кримінального провадження є підставою для втручання в основоположні права і свободи людини і громадянина, гарантовані Конституцією України, зокрема в право на свободу та особисту недоторканність, а тому питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження є особливо важливим для тих учасників кримінального провадження, щодо яких їх застосовано.
Висновки: Конституційний Суд України наголошує, що приписи Кодексу, які обмежують основоположні права і свободи людини і громадянина, гарантовані Конституцією України, мають бути чіткими, зрозумілими та передбачними, щоб учасники кримінального провадження розуміли зміст цих приписів та юридичні наслідки їх застосування.
Ключові слова: особливості кримінального провадження, свавільне тримання під вартою, принцип правовладдя
