Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 серпня 2024 року
у справі № 130/2320/23
Цивільна юрисдикція
Щодо звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з відсутністю працівника на роботі через помилкове визначення ним дати початку відпустки в заяві
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Жмеринський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Жмеринської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, звільненого згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.
Враховуючи розподіл обов'язків доказування у трудових спорах, роботодавець має довести законність звільнення працівника з роботи.
ВИСНОВКИ: Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що у матеріалах справи відсутній наказ про відпустку з 17 липня 2023 року із відміткою про ознайомлення із ним позивача, тому у нього не було законних підстав вважати, що він перебуває у відпустці з 17 липня 2023 року.
Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що при написанні заяви на додаткову відпустку ним була допущена описка в даті початку відпустки - замість 17 липня 2023 року помилково вказано 17 серпня 2023 року, а тому він вважав, що із 17 липня 2023 року перебуває у відпустці, підлягають відхиленню, як такі що ґрунтуються на припущеннях, оскільки роботодавець не міг передбачати, що вказавши у своїй заяві датою початку відпустки 17 серпня, позивач мав на увазі 17 липня.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави звільнення, процедура звільнення, захист трудових прав, склад прогулу
