Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 18 травня 2026 року
у справі № 698/476/25
Цивільна юрисдикція
Щодо «формули» фраудаторності правочину
ФАБУЛА СПРАВИ
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державний нотаріус Калинопільської державної нотаріальної контори, про визнання недійсним договору дарування житлового будинку.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову банку відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким АТ КБ «Приватбанк» задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
У цій, з урахуванням встановлених обставин апеляційним судом очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника та є фраудаторним, тобто вчиненими на шкоду кредитору.
Апеляційний суд встановив, що: АТ КБ «Приватбанк» не був стороною оспорюваного договору дарування, тому він не повинен був володіти інформацією щодо існування договору з часу його укладення; банк вживав заходи щодо виконання рішення суду, про що свідчать постанови виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника; при поверненні виконавчого документа стягувачу ВП у своїй постанові від 20 грудня 2019 року державним виконавцем було встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; реалізувати виявлене майно, яке належить боржнику неможливо по тій причині, що за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрована неповнолітня дитина. Рішенням виконавчого комітету Катеринопільської селищної ради не надано дозвіл на реалізацію нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, а інше майно, на яке може бути звернено стягнення у боржника відсутнє, а здійсненні відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; АТ КБ «Приватбанк» у апеляційній скарзі, посилаючись на постанову державного виконавця вказує, що станом на дату її винесення та виходячи з її змісту, у кредитора не було підстав вважати, що вказаний будинок був відчужений відповідачем у справі ОСОБА_1 третім особам; АТ КБ «ПриватБанк» не було стороною оспорюваного договору дарування, а тому він не повинен був і не міг володіти інформацією щодо існування договору з часу його укладення; позивачем надано докази того, з якого часу йому стало відомо про існування переходу права власності на нерухоме майно; сукупність доказів у справі свідчить про необізнаність банку про перехід права власності на вказане нерухоме майно, а тому позовна давність ним не пропущена.
За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що оспорюваний правочин слід кваліфікувати як фраудаторний та банк не пропустив позовну давність за вимогою про визнання правочину недійсним. Тому апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов.
ВИСНОВКИ: універсального характеру для кваліфікації правочину як вчиненого на шкоду кредитору набула така «формула»: пункт 6 статті 3 ЦК України + статті 13 ЦК України = фраудаторність правочину.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, правова природа фраудаторного правочину, межі здійснення цивільних прав
