Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 травня 2026 року
у справі № 944/3921/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо обов'язкових ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332-2 КК України
Фабула справи: вироком суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 визнано невинуватим, виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України та закрито кримінальне провадження в цій частині на підставі вимог п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.
Цим же рішенням ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 332-2 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Мотивація касаційної скарги: захисник вказує, що жоден доказ у справі не підтверджує наявність у ОСОБА_7 мети заподіяти шкоду інтересам держави, як обов'язкового елементу суб'єктивної сторони злочину, який йому інкриміновано, а також не встановлено, без яких саме документів намагався виїхати за кордон останній або які документи містили недостовірні відомості. Стверджує, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення не містить посилання на обов'язкові елементи складу ч. 1 ст. 332-2 КК України, водночас суди вийшли за межі обвинувального акта та констатували, що дії останнього завдали шкоду, оскільки несли репутаційні збитки для Держави та підривали її авторитет. У той же час не вказали у чому полягала суть зазначених збитків та якими доказами підтверджуються ці обставини.
Правова позиція Верховного Суду: Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України» від 18 жовтня 2018 року Кримінальний кодекс України доповнено ст. 332-2, яка передбачає відповідальність за перетинання державного кордону з метою заподіяння шкоди інтересам держави або особою, якій заборонено в'їзд на територію України, або представниками підрозділів збройних сил чи інших силових відомств держави-агресора у будь-який спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості.
Тобто з об`єктивної сторони вказаний злочин характеризується дією у вигляді перетинання державного кордону.
У той же час суб`єктивна сторона характеризується умислом, а у першій його альтернативній формі ще й метою, яка полягає у бажанні (прагненні) заподіяти шкоду інтересам держави.
Дефініція поняття «інтереси держави» законодавчо не закріплена, тому воно є оціночним і визначається судом у кожному конкретному випадку, однак у контексті ст. 332-2 КК України перетинання державного кордону може бути спрямоване на такі інтереси держави, які безпосередньо стосуються сфери національної безпеки (державної, воєнної, економічної, інформаційної, тощо), зокрема, державний суверенітет, територіальна цілісність, конституційний лад, обороноздатність та захищеність від розвідувально-підривної, диверсійної чи іншої діяльності, що створює реальні або потенційні загрози життєво важливим національним інтересам України.
Варто звернути увагу, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 332-2 КК України - є злочином з формальним складом, який вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння, передбаченого законом, без необхідності настання суспільно небезпечних наслідків. Такі злочини не потребують, щоб після вчиненої дії були спричинені певні наслідки.
Висновки: обов'язковим елементом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332-2 КК України, у першій його формі є саме мета у вигляді бажання (прагнення) заподіяти шкоду інтересам держави, а не наслідок - заподіяння збитків.
Ключові слова: запровадження воєнного стану, тяжкість покарання, підстави закриття провадження
