Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 червня 2026 року
у справі № 138/36/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності в особи, виключеної з військового обліку, ознак суб'єкта ухилення від мобілізації (ст. 336 КК України)
Фабула справи: Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено за ст. 336 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.
Суд визнав доведеним, що 13 жовтня 2023 року він, перебуваючи на військовому обліку та будучи придатним за станом здоров'я до військової служби, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився від отримання повістки та не прибув у призначений час 18 жовтня 2023 року до збірного пункту для мобілізації та відправлення до військової частини.
Суд кваліфікував такі дії як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.
Мотивація касаційної скарги: захисник засудженого стверджує, що засуджений не є суб`єктом інкримінованого злочину, оскільки його було виключено з військового обліку 13 жовтня 1999 року у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я, про що свідчать записи в його обліковій картці, тимчасовому посвідченні та штамп у паспорті від 06 квітня 2000 року.
Правова позиція Верховного Суду: відповідальність за ст. 336 КК настає за невиконання обов'язку вчинити певні дії у зв`язку з призовом. Диспозиція цієї статті є бланкетною та відсилає до норм законодавства, що регулює правовідносини у сфері оборони та військового обов'язку, - насамперед до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3543) та «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон № 2232).
Практика судів адміністративної юрисдикції підтверджує, що особи, виключені з військового обліку за станом здоров'я, втрачають статус військовозобов`язаних і не можуть бути суб`єктом призову за мобілізацією. Відсутність такого статусу у виключених з військового обліку громадян також підтверджують офіційні листи Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних сил України.
Суд підкреслює, що суть рішення від 13 жовтня 1999 року полягала у визнанні засудженого повністю непридатним до військової служби за станом здоров`я. Та обставина, що для відповідних записів військкомат використав застарілий термін «зняття» замість «виключення», є результатом запізнення з приведенням підзаконних актів МОУ у відповідність із новою редакцією статті 37 Закону № 2232.
Такі недоліки в належному врядуванні і підтриманні термінології нормативних актів в актуальному стані не можуть тлумачитися проти інтересів особи і призводити до порушення її прав, зокрема, передбачених ст. 58 Конституції України і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Правозастосовна практика, керуючись принципом пріоритету суті над формою, повинна оцінювати зміст рішення держави про звільнення особи від військового обов'язку, а не технічне оформлення цього рішення.
Таким чином, правовий статус засудженого за суттю прийнятого у 1999 році рішення відповідав статусу особи, виключеної з військового обліку. Відповідно, він втратив статус військовозобов`язаного і перестав бути суб`єктом військового обов'язку.
На час подій жовтня 2023 року ні Закон № 2232, ні положення інших нормативних актів не зобов`язували осіб, виключених з військового обліку за станом здоров`я, повторно проходити ВЛК чи ставати на облік. Розширення повноважень органів військового управління у 2024 році не може ретроспективно криміналізувати бездіяльність особи, яка на момент її вчинення була правомірною.
За таких обставин, саме по собі проходження ним медичного огляду у 2023 році не спростовує висновок про відсутність у нього статусу військовозобов'язаного.
Висновки: аналіз ст. 22 Закону № 3543 та ст.ст. 1 і 33 Закону № 2232 свідчить, що обов`язок з'явитися за призовом під час мобілізації покладається на осіб, які мають статус військовозобов'язаних або резервістів і перебувають на військовому обліку.
Таким чином, злочин, передбачений ст. 336 КК України, може бути вчинений лише таким спеціальним суб'єктом. Особа, яку закон звільнив від військового обов'язку, не може нести кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації. В особи, яка законно виключена з військового обліку, відсутній також юридичний обов`язок проходити процедуру призову, у тому числі, повторно проходити військово-лікарську комісію (ВЛК).
Ключові слова: відповідальність військовозобов'язаних, порушення законодавства про мобілізацію, суб'єкт ухилення від мобілізації
