Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 червня 2026 року
у справі № 718/263/25
Кримінальна юрисдикція
Щодо інформації, яка є важливою для кваліфікації дій особи за ст. 332 КК України як незаконного переправлення осіб через державний кордон України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винуватими за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК та призначено їм покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки кожному. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на них обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Вироком апеляційного суду вирок місцевого суду скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винуватими за ч. 3 ст. 332 КК та призначено кожному з них покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з перевезенням громадян через державний кордон України, строком на 3 роки з конфіскацією майна, крім житла.
ОЦІНКА СУДУ
З встановлених судами фактичних обставин справи слідує, що ОСОБА_10 було озвучено вартість послуги незаконного переміщення через кордон, однак точних деталей такого переміщення озвучено не було.
Проте суд враховує, що діяльність, пов`язана із незаконним переміщенням осіб через державний кордон, вочевидь не є легальною і потребує належної конспірації з боку осіб, які її здійснюють. Тому повідомлення інформації про те, хто саме буде залучений у схему такого переправлення, точний час, ідентифікуючі дані транспортних засобів, плани на використання підроблених документів тощо вочевидь повідомляються особами, дотичними до такого переправлення частково або ж послідовно, покроково.
Дані, отримані під час проведення НСРД у цьому провадженні також вказують на те, що засуджені здійснювали діяльність спрямовану на незаконне переправлення через державний корон. Зокрема, з розмови між ОСОБА_13 та ОСОБА_9 слідує, що засуджені обговорюють необхідність бронювання місця за три «бумажки» із числа місць, які плануються, а в разі неможливості здійснення особою оплати за «бронювання», доведеться довго чекати (близько місяця) наступного разу; йдеться про те, що ОСОБА_9 довелося працювати таксистом, щоб не привертати зайву увагу до свої діяльності.
Окрім цього, суд звертає увагу на інші деталі цього провадження, які свідчать про те, що дії засуджених підпадають під ознаки ст. 332 КК, а не 190 КК. Домовленість між сторонами звучала так, що коли будуть знайдені кошти на оплату незаконного переправлення, сторони сконтактують і далі буде повідомлено подальші кроки для дій.
З встановлених судами обставин справи, так і відбулося: засуджені повідомили ОСОБА_10 про те, що є можливість їхати, проте він у цей день не зміг і запропонував зробити це наступного дня. Однак у відповідь почув, що йому повідомлять інший день, бо наступного дня не вийде.
Це свідчить про те, що засудженим потрібно було влагодити весь ланцюг дій по незаконному переправленню, оскільки у тому разі, якби у них було бажання виключно заволодіти грішми, то таке заволодіння можна було б реалізувати в будь-який день.
Той факт, що особа, яка знайшла водія другого автомобіля (свідка ОСОБА_11 ), який мав наступним везти ОСОБА_10 (з матеріалів справи - йдеться про ОСОБА_14 ) не була допитана судом, не свідчить про так зване «переривання лагцюга доказів», оскільки зі свідчень свідка ОСОБА_11 чітко слідує те, що він мав конкретне завдання - перевезти особу, яку привезуть на таксі з заздалегідь відомими водію номерами на певне обумовлене місце, яке теж було йому повідомлено через вказівку на геолокацію.
У цьому провадженні факт бронювання місця на незаконний перетин кордону, а також можливість здійснення перетину кордону у визначені дати та час, показання свідків та дані НСРД свідчать саме про дії спрямовані на реалізацію незаконного перетину державного кордону, оскільки вони відбувалися не хаотично, а шляхом чіткого планування та координації дій, з урахуванням наявності в певні періоди часу можливостей для нелегального перетину кордону.
На переконання колегії суддів, за наведених обставин винуватість засуджених у цьому провадженні доведено поза розумним сумнівом із наданням апеляційним судом правильної правової кваліфікації таким діям кожного із них за ч. 3 ст. 332 КК.
ВИСНОВКИ: для кваліфікації дій особи за ст. 332 КК як незаконного переправлення осіб через державний кордон України, важливою є інформація про конкретні способи, учасників, інші деталізуючі дані про таке переправлення. Однак відсутність таких точних і конкретних даних не може сама по собі свідчити про відсутність умислу на вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки діяльність осіб, пов'язана із незаконним переправленням осіб через кордон, вочевидь конспірується всіма, хто до неї причетний. Тому суд може встановити факт вчинення особою цього злочину і виходячи із сукупності доказів, які зібрані у відповідному провадженні, переконавшись, що вони є належними, допустимим і достатніми.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини у сфері забезпечення призову, злочини у сфері мобілізації, склад переправлення осіб через державний кордон
