Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 травня 2026 року
у справі № 757/7508/22-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо мотивування наявності зловживання правом учасником товариства з обмеженою відповідальністю при набутті інтелектуальних прав на торговельну марку
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Національного органу інтелектуальної власності Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - Укрпатент) (правонаступник - Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»), ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
У тлумаченні термінів «агент» і «представник», визначених статтею 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності, слід виходити не з вузького юридичного значення цих термінів, притаманного галузям цивільного чи господарського права, а з такого їх значення, яке охоплювало б і поширювачів продукції контрагента, які перебувають з ним у певних договірних правовідносинах. Поняття «агент чи представник» поширюється на будь-яку особу, яка внаслідок ділових відносин з суб`єктом правана торговельну марку була зобов`язана діяти в його інтересах. Основною метою статті 6 septies Паризької конвенції є захист принципів добросовісності, довіри та неприпустимості зловживань зі сторони торговельного партнера, якому контрагент надає право використовувати свій знак з метою зміцнення і розширення позиції такого знаку на ринку.
Цей суд вже робив висновки про те, що й в сфері інтелектуальних прав при їх захисті застосовуються категорії «добра совість» та «недопустимість зловживання правом». Власне відсутня причина, чому б не поширювати ці категорії й у тих випадках коли постає питання про набуття інтелектуальних прав на торговельну марку. Наприклад, учасник товариства з обмеженою відповідальністю, якому належить частка в статутному капіталі в розмірі 100 % і який одночасно є керівником цього товариства, що мало відносини із суб`єктом прав на торговельну марку (його представником), здійснює набуття прав на торговельну марку з метою обходу правил статті 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року. Такий учасник товариства не може кваліфікуватися як звичайний покупець або клієнт суб`єкта прав на торговельну марку (його представника). Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
ВИСНОВКИ: для мотивування наявності зловживання правом учасником товариства з обмеженою відповідальністю, якому належить частка в статутному капіталі в розмірі 100 % і який одночасно є керівником цього товариства, що мало відносини із суб'єктом прав на торговельну марку (його представником), та здійснює набуття прав на торговельну марку з метою обходу правил статті 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, недостатньо твердження про наявність зловживання правом. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють констатувати зловживання правом. До таких обставин, зокрема, належать: наявність у товариства договірних відносин із суб'єктом прав на торговельну марку (його представником); встановлення того, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю, якому належить частка в статутному капіталі в розмірі 100 %, є одночасно керівником цього товариства; момент набуття прав на торговельну марку учасником товариства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав інтелектуальної власності, ТМ, принцип неприпустимості зловживання правом
