Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 червня 2026 року
у справі № 344/4525/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для кримінальної відповідальності за саму лише добровільну несплату боргу за рішенням господарського суду
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК останнього звільнено від призначеного покарання та його відбування.
Ухвалою апеляційного суду вирок міського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 382 КК, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як умисне невиконання вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню.
Склад злочину є формальним, його об'єктивна сторона вичерпується вчиненням хоча б одного з зазначених у законі діянь і саме з цього моменту злочин є закінченим.
У ст. 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зміст правового регулювання щодо виконання рішення суду господарської юрисдикції та встановлений законом спосіб виконання судового припису про стягнення з фізичної особи-підприємця на користь фізичної особи-підприємця грошової суми унеможливлюють саме твердження про кримінальну протиправність поведінки фізичної особи-підприємця, що виявляться в бездіяльності зі сплати в добровільному порядку відповідної суми, яка не обмежена аби якими строками, умовами чи обставинами.
За нормами господарського процесуального закону виконання рішення господарського суду про стягнення грошової суми через невиконання умов господарського договору провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом, у порядку, встановленому законодавством про виконавче провадження.
Обов'язковість виконання судового рішення про стягнення грошової суми не дає підстав ставити перспективу його виконання в залежність від волевиявлення боржника, оскільки протилежне нівелювало б значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів в порядку, визначеному в нормах ГПК та Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, законодавство чітко визначає спосіб виконання судових рішень господарських судів в справах про стягнення сум із суб'єктів господарської діяльності, постановлених в позовних провадженнях, де про добровільне виконання таких рішень як етап чи окрему складову їх виконання, зокрема в Розділі VII ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА Закону України «Про виконавче провадження», не йдеться.
ВИСНОВКИ: сама по собі бездіяльність щодо добровільної сплати боржником певної грошової суми на виконання рішення господарського суду про її стягнення з останнього автоматично не свідчить про наявність підстав до його притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення про стягнення з останнього певної суми за невиконання договору у сфері господарської діяльності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти правосуддя, склад невиконання судового рішення, несплата заборгованості
