Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 червня 2026 року
у справі № 320/60498/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо обов'язкового включення до тендерної документації вимог про підтвердження ступеня локалізації виробництва товарів
ФАБУЛА СПРАВИ
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-східного офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнз Груп», в якій просило визнати протиправним та скасувати висновок Північно-східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі.
Київський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду в, задовольнив позовні вимоги.
ОЦІНКА СУДУ
Законодавство у сфері публічних закупівель регулює проведення закупівель у різних сферах та щодо різних предметів закупівлі, особливості яких об'єктивно унеможливлюють встановлення у частині другій статті 22 Закону вичерпного та універсального переліку усіх вимог, які мають бути включені до тендерної документації.
Саме з цією метою законодавцем запроваджено положення частини третьої статті 22 Закону, відповідно до яких тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством.
При цьому словосполучення «може містити іншу інформацію» у наведеному випадку не може тлумачитися як надання замовнику права на власний розсуд вирішувати питання щодо включення чи невключення до тендерної документації вимог, встановлених іншими нормами законодавства. Натомість зазначене положення слід розуміти як таке, що допускає та передбачає включення до тендерної документації інших обов'язкових вимог у випадках, коли необхідність їх зазначення прямо випливає з положень спеціального законодавства, яке регулює відповідні правовідносини.
Наприклад, у справі, що розглядається, спірне питання стосується наявності чи відсутності у замовника обов'язку включити до тендерної документації вимоги пункту 6-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі», яким тимчасово запроваджено особливості здійснення закупівель окремих категорій товарів із підтвердженням ступеня локалізації їх виробництва, з огляду на те, що такі вимоги не віднесені частиною другою статті 22 Закону до переліку обов`язкових складових тендерної документації.
Так, відповідно до підпункту 1 пункту 6-1 розділу Х Закону тимчасово, з 2022 року строком на 10 років, установлено особливості здійснення закупівель окремих товарів, відповідно до яких у разі, якщо вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 200 тис. грн, замовник здійснює закупівлю товарів, визначених підпунктом 2 цього пункту, виключно за умови, що ступінь локалізації їх виробництва дорівнює або перевищує встановлений законом показник, зокрема у 2024 році - 20 відсотків.
Отже, наведене положення Закону імперативно встановлює обов`язковість підтвердження ступеня локалізації у разі настання визначених Законом умов. За таких обставин, замовник не наділений повноваженнями на власний розсуд вирішувати питання щодо доцільності чи необхідності включення відповідних вимог до тендерної документації, оскільки такі вимоги прямо передбачені законом як обов'язкові.
ВИСНОВКИ: за наявності передбачених законом умов для застосування вимог щодо підтвердження ступеня локалізації, такі вимоги підлягали обов'язковому включенню до тендерної документації як інша інформація, вимоги щодо наявності якої прямо передбачені законодавством, у розумінні частини третьої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі».
КЛЮЧОВІ СЛОВА: вимоги тендерної документації, спори з Держаудитслужбою, моніторинг процедури закупівлі
