Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 серпня 2026 року
у справі № 160/30042/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо належного виконання судового рішення про поновлення особи на посаді за умови організаційних змін в органі чи установі
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Водянська виправна колонія (№146)», Міністерства юстиції України з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 15 вересня 2023 року (дати видачі наказу Міністерства юстиції України №1502/к від 15 вересня 2023 року) по день звернення до суду;
- зобов'язати Міністерство юстиції України негайно врегулювати питання оплати праці (служби) щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 925/5 - 2018 «Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України»;
- стягнути з Державної установи «Водянська виправна колонія (№146)», правонаступника Державної установи «Широківський виправний центр (№75)», на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України щодо врегулювання питання виплати грошового забезпечення за період з 15 вересня 2023 року (з дня винесення наказу Міністерства юстиції України №1502/К) по день ухвалення рішення суду, з розрахунку 928,16 грн за кожен календарний день. Станом на день подання позову стягненню підлягає 57 545,92 грн.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Постановою суд апеляційної інстанції рішення окружного адміністративного суду змінив. Доповнив мотивувальну частину рішення окружного адміністративного суду обставинами встановленими судом апеляційної інстанції щодо судового контролю та примусового виконання рішення суду у справі № 160/25710/21. Виключив абзац другий резолютивної частини рішення окружного адміністративного суду. В абзаці третьому резолютивної частини рішення окружного адміністративного суду визначив, що на користь ОСОБА_1 з Державної установи «Водянська виправна колонія (№146)» підлягає стягненню виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді замість середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині рішення окружного адміністративного суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: Міністерство юстиції України зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 160/25710/21 в частині поновлення позивача на посаді начальника Державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)» та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу виконано повністю. На виконання цього рішення наказом Міністерство юстиції України від 15 вересня 2023 року № 1502/к позивача поновлено на зазначеній посаді з 24 листопада 2021 року.
Крім того, скаржник зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 160/25710/21 в частині поновлення позивача на посаді начальника Державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)» та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу виконано повністю. На виконання цього рішення наказом Міністерство юстиції України від 15 вересня 2023 року № 1502/к позивача поновлено на зазначеній посаді з 24 листопада 2021 ро
Правова позиція Верховного Суду: спір у цій справі виник у зв`язку з поновленням позивача на посаді начальника Державної установи «Широківський виправний центр (№75)» на виконання рішення суду у справі № 160/25710/21 та не отриманням ним грошового забезпечення за період з 15 вересня 2023 року по 11 грудня 2023 року.
Правильне вирішення цього спору насамперед передбачає встановлення дійсної правової природи спірних правовідносин з 15 вересня 2023 року по 11 грудня 2023 року, а саме визначення того: чи є період з дня видання наказу про поновлення позивача на посаді начальника Державної установи «Широківський виправний центр (№75)» до дня його переміщення на посаду начальника Державної установи «Водянська виправна колонія (№146)» періодом проходження служби після відновлення службових правовідносин, за який позивач набув право на отримання грошового забезпечення, чи цей період слід розглядати як затримку виконання судового рішення про поновлення на посаді у розумінні статті 236 КЗпП України.
У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установу реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником
Отже, правильне вирішення цього спору безпосередньо залежить від встановлення обставин, пов`язаних із проведеними організаційними змінами в Державній установі «Широківський виправний центр (№75)», які існували на момент видання наказу від 15 вересня 2023 року № 1502/к про поновлення позивача на посаді.
Разом із тим суди попередніх інстанцій належної уваги зазначеним обставинам не приділили. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами не встановлено, які саме організаційно-правові наслідки для Державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)» спричинив наказ Міністерства юстиції України від 24 листопада 2021 року № 4214/5 «Про оптимізацію діяльності установи виконання покарань». Зокрема, судами не з`ясовано, чи існувала станом на 15 вересня 2023 року посада начальника Державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)», чи була вона виключена зі штатного розпису у зв`язку з проведенням оптимізації, чи було натомість введено рівнозначну посаду, чи була вона вакантною, чи є Державна установа «Водянська виправна колонія (№ 146)» правонаступником Державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)», які права та обов`язки до неї перейшли, а також які саме правові наслідки для виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді спричинили проведені організаційні зміни.
Саме по собі посилання суду першої інстанції на скорочення посади, а суду апеляційної інстанції - на реорганізацію установи виконання покарань, не може бути достатньою підставою для висновку про припинення існування посади, на яку позивача було поновлено рішенням суду у справі № 160/25710/21. Такі обставини повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами, зокрема документами, що регламентували проведення організаційно-штатних змін, штатними розписами, положеннями про правонаступництво чи іншими актами, які дають можливість встановити правові наслідки проведеної оптимізації.
Висновки: якщо особу на виконання судового рішення поновлено на посаді, яка фактично відсутня у структурі органу чи установи, або в органі (установі), що припинив своє існування чи зазнав таких організаційних змін, які унеможливлюють реальне відновлення службових правовідносин, попри те, що поновлення на цій посаді визначено відповідним судовим рішенням, то не можна вважати, що виконання цього судового рішення про поновлення особи на посаді здійснено роботодавцем належним чином, а службові відносини зі звільненою особою - відновлені.
В такому випадку, незважаючи на формальне визначення особі режиму та місця роботи, не відбувається фактичний допуск її до роботи й виконання посадових обов'язків за посадою, які зумовлювали б відображення інформації про особу у табелі обліку робочого часу й нарахування їй заробітної плати. Відтак повною мірою не відновлюється становище особи, яке існувало до звільнення.
Відповідно, в такому випадку, особа набуває право на отримання середнього заробітку за період від дня, наступного за днем ухвалення судового рішення про поновлення на посаді по день фактичного поновлення позивача на службі та допуску до роботи й виконання нею посадових обов'язків за посадою, обумовлене фактом затримки належного виконання судового рішення про поновлення.
Ключові слова: незаконне звільнення, трудові гарантії публічних службовців, відновлення службових правовідносин, правонаступництво державної установи, припинення публічної служби
