Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 квітня 2023 року
у справі № 595/1175/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо призначення додаткового покарання
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком районного суду ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 158-1 КК, та призначено їй покарання із застосуванням положень статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК.
Апеляційний суд скасував вирок районного суду стосовно ОСОБА_6 в частині призначеного їй покарання та постановив новий вирок, за яким ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 158-1 КК, та призначено їй покарання із застосуванням положень статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади або займатися певною діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом на строк 5 років. На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК.
У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до загальних засад призначення покарання (стаття 65 КК), суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Так, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення (частина 1 статті 69 КК).
На підставах, передбачених у частині 1 статті 69 КК, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 2 статті 69 КК).
Санкція частини 3 ст. 158-1 КК, за якою ОСОБА_6 апеляційним судом призначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом, визначає обов`язкове призначення додаткового покарання та не містить альтернатив в цьому питанні.
Як вірно зазначено у оскарженому вироку, без належної уваги місцевого суду залишилось те, що ОСОБА_6, виконуючи функції члена дільничної виборчої комісії, вчинила тяжкий злочин проти виборчих прав громадян, які є конституційними правами кожної особи та однією із основних засад демократії в Україні. Незастосування до обвинуваченої додаткового покарання, яке повинно полягати у забороні обіймати посади або займатися діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом, є необґрунтованим і свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості.
Застосування додаткового покарання у цьому провадженні відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність.
ВИСНОВКИ: суд, прерогативою якого є призначення покарання, «зв`язаний» системою покарань, і не може відступити від неї. Якщо додаткове покарання безпосередньо передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, то порядок його призначення залежить від особливостей конструкції цієї санкції. У випадку, коли додаткове покарання передбачається як обов`язкове до призначення, то це вже вирішено самим законодавцем, який, встановлюючи таку санкцію, тим самим покладає на суд обов'язок призначити додаткове покарання. При застосуванні таких санкцій відмова від призначення обов'язкового додаткового покарання можлива лише за наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 69 КК.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, злочини проти виборчих прав, підстави додаткового покарання
