Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 жовтня 2026 року
у справі № 916/2880/25
Господарська юрисдикція
Щодо виникнення кондикційного обов’язку нового лізингоодержувача перед первісним у зв’язку з раніше сплаченими лізинговими платежами
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ "АГРО ДІС" отримало автомобіль за договором фінансового лізингу і сплатило лізингодавцю частину платежів. Згодом за згодою лізингодавця воно безоплатно за договором передало ПП "ТРАНС-ЕКСПО" усі права й обов'язки лізингоодержувача. Новий лізингоодержувач виконав договір і набув право власності на автомобіль.
Позивач вважає, що відповідач отримав автомобіль частково за його кошти, тому повинен відшкодувати 2 426 457,92 грн складової попередніх лізингових платежів, спрямованої на компенсацію вартості автомобіля. Вимогу заявлено на підставі ст.1212 ЦК.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовив у позові.
ОЦІНКА СУДУ
Перед Верховним Судом у цій справі постало таке питання:
- чи породжує завершення лізингу та набуття новим лізингоодержувачем права власності кондикційний обов'язок перед попереднім лізингоодержувачем щодо раніше сплачених ним лізингодавцю платежів всупереч договору, який передбачав безоплатне відступлення прав та обов`язків лізингоодержувача.
Стаття 1212 ЦК покладає обов`язок повернути майно на особу, яка набула або зберегла його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, а також на особу, у якої така підстава згодом відпала. Отже, одного лише майнового результату, сприятливого для відповідача, недостатньо, натомість потрібно встановити, яке саме майно він набув або зберіг за рахунок позивача і чому для цього немає правової підстави.
Згідно зі ст.7 Закону "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач може набути об`єкт лізингу у власність на умовах, установлених договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об'єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу. Часткова сплата платежів, навіть якщо вони включають компенсацію вартості об'єкта, не передає платникові право власності на пропорційну частку об'єкта. За умовами договору у цій справі до виконання вимог п.7.2 власником залишався лізингодавець.
Коли за згодою лізингодавця первісний та новий лізингоодержувачі укладають договір про передання усіх прав і обов'язків, правове становище нового лізингоодержувача визначають умови цього договору та договору лізингу. За правилами статей 514 і 520 ЦК до нього переходять погоджені права та обов`язки у відповідному обсязі; переведення боргу відбувається за згодою кредитора. Сам факт внесення первісним лізингоодержувачем попередніх платежів не створює поза договором окремого грошового боргу нового лізингоодержувача перед ним у розмірі таких платежів.
Попередні платежі не зникають із розрахунків з лізингодавцем, а їх ураховують при подальшому виконанні того самого договору. Натомість питання про виплату компенсації між попереднім і новим лізингоодержувачами належить оцінювати за їхньою домовленістю, законом та змістом конкретних прав і обов`язків. Стаття 1212 ЦК не є способом додати до дійсного тристороннього договору умову про відшкодування суми, яку сторони за ним не погодили.
Частина 5 ст.626 ЦК встановлює презумпцію відплатності договору, якщо інше не передбачено договором чи законом або не випливає із суті договору. Тому відсутність у тристоронньому договорі окремої умови про виплату позивачу грошей сама собою не доводить, що весь договір укладено безоплатно. Висновки судів попередніх інстанцій про його безоплатний характер лише з цієї причини є помилковими.
Передання статусу лізингоодержувача за договором включало взаємопов'язані права й обов`язки, а саме відповідач отримав право користування та можливість придбання автомобіля, а також узяв на себе подальше виконання договору лізингу; позивач припинив подальше виконання відповідних зобов'язань. Отже, відсутність окремої грошової виплати первісному лізингоодержувачу не означає відсутності майнового обміну за договором.
Водночас презумпція відплатності не встановлює ні обов`язку відповідача вдруге сплатити позивачу вже внесені лізингодавцю 2 426 457,92 грн, ні розміру можливого окремого платежу. Позивач не заявив договірної вимоги про погоджену плату за передання прав; предметом спору є повернення саме названої суми за правилами ст.1212 ЦК. Суд не може ототожнювати таку вимогу з іншою, яку сторона не заявила.
Отже, довід скаржника щодо помилковості безумовної кваліфікації договору як безоплатного є обґрунтованим, однак він не доводить заявленого кондикційного обов`язку та не дає підстав задовольнити позов.
ВИСНОВКИ: лізингові платежі включають складову відшкодування вартості об'єкта лізингу, однак це не має значення для правовідносин між первісним і новим лізингоодержувачами. Передання прав та обов`язків за договором лізингу регулюється договором між ними. Саме цей договір визначає, чи має первісний лізингоодержувач право на компенсацію раніше сплачених ним платежів і в якому розмірі. Якщо договір такої компенсації не передбачає, інших зобов'язань між сторонами не виникає; раніше сплачені лізингодавцю платежі не є безпідставно набутим майном нового лізингоодержувача (ст.1212 ЦК), зокрема і після набуття ним права власності на об'єкт лізингу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відносини лізингу, кондикційні зобов'язання, заміна сторони у зобов’язанні, компенсація попередніх платежів, безпідставне збагачення, фінансовий лізинг, обов'язки лізингоодержувача
