Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 травня 2025 року
у справі № 916/4641/24
Господарська юрисдикція
Щодо виникнення кондикційного обов’язку нового лізингоодержувача перед первісним у зв’язку з раніше сплаченими лізинговими платежами
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ "АГРО ДІС" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "ТРАНС-ЕКСПО", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "А-ФІНАНС", про стягнення 2 426 457,92 грн.
Господарський суд рішенням, яке апеляційний господарський суд залишив без змін постановою, у задоволенні позову відмовив повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Предметом позову в цій справі є вимоги позивача про стягнення 2 263 486,84 грн, які він визначає як сплачену ним вартість (частину вартості) об'єкта лізингу на підставі договору лізингу від 21.08.2023 №525Л/210823 та просить стягнути ці кошти з відповідача як відшкодування такої вартості (частини вартості), зокрема з посиланням на норми статті 1212 ЦК.
Суд вважає помилковим визначення судами попередніх інстанцій заявленої позивачем до стягнення суми як витрат, які останній поніс під час безпосереднього користування об'єктом лізингу з посиланням на те, що об`єкт лізингу не може бути безоплатним і позивач як лізингоодержуач за період свого володіння та користування повинен був сплачувати відповідні лізингові платежі, так як сплачені позивачем (первісним лізингоодержувачем) за цей час лізингові платежі включали безпосередньо відшкодування вартості (частини вартості) об`єкта лізингу, що (1) прямо визначено умовами договору лізингу та узгоджується з нормами Закону України "Про фінансовий лізинг", та (2) за своєю суттю є оплатою (частиною оплати) предмета купівлі-продажу (попередньою оплатою), право власності на який (об`єкт лізингу) в силу пункту 7.1.1 договору фінансового лізингу після закінчення строку лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача за умови дотримання вимог пункту 7.2 цього договору.
Водночас Суд вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача відшкодування вартості (частини вартості) об`єкта лізингу, яку він сплатив на виконання умов договору фінансового лізингу, є передчасною та не підлягає задоволенню на підставі приписів статті 1212 ЦК, проте не з огляду на те, що відповідні кошти не передавалися відповідачу, а були сплачені позивачем як його зобов'язання за договором фінансового лізингу, про що зазначили суди попередніх інстанцій, а тому що заявляючи такі вимоги, позивач не доводить, що відповідач як новий лізингоодержувач дотримався вимог пункту 7.2 договору фінансового лізингу та в силу умов пункту 7.1.1 вже набув право власності на об'єкт лізингу, що, в свою чергу, могло б свідчити про збагачення відповідача за рахунок позивача, а саме за рахунок набуття у власність об'єкта лізингу, відшкодування вартості (частини вартості) якого позивач як первісний лізингоодержувач здійснив під час виконання ним умов договору фінансового лізингу (до моменту укладення договору про переведення прав та обов`язків).
Отже, за недоведення позивачем обставин щодо належного виконання відповідачем як новим лізингоодержувачем обов'язків щодо подальших і остаточних виплат лізингових платежів, передбачених договором лізингу, що означало б реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна та мало б наслідком набуття відповідачем права власності на такий об`єкт лізингу, на даний час відсутні підстави стверджувати про збагачення відповідача за рахунок позивача, зокрема з огляду на те, що такі лізингові платежі, які включають платежі в погашення (компенсацію) вартості (частини вартості) об'єкта лізингу, позивач здійснював не на користь відповідача, а на користь лізингодавця, у власності якого в силу в силу пункту 7.1 договору фінансового лізингу протягом всього терміну дії цього договору перебуває об`єкт лізингу, що обумовлено особливістю правовідносин, які виникають з договору фінансового лізингу, зокрема набуття права власності на об'єкт лізингу за таким договором.
ВИСНОВКИ: враховуючи, що позивач не доводив набуття відповідачем як новим лізингоодержувачем права власності на об`єкт лізингу, такі обставини судами не встановлювались, скарга не умотивована посиланням на підстави оскарження, передбачені пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, відповідно не довів факт збагачення відповідача за рахунок сплачених позивачем лізингових платежів в частині відшкодування вартості (частини вартості) такого об'єкта лізингу, Суд вважає, що на даний час відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплачених позивачем коштів у рахунок відшкодування вартості (частини вартості) об'єкта лізингу. У зв`язку з цим в задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на передчасність заявлених позивачем вимог, а не з огляду на їх безумовну безпідставність (з огляду на визначення судами, що заявлені позивачем до стягнення кошти є витратами позивача, які були понесені останнім під час його безпосереднього користування об'єктом лізингу та виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу, що фактично унеможливлює їх відшкодування (в тому числі в майбутньому) у випадку доведення набуття відповідачем права власності на такий об`єкт лізингу), як помилково виснували суди попередніх інстанцій.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відносини лізингу, кондикційні зобов'язання, заміна сторони у зобов’язанні, компенсація попередніх платежів, безпідставне збагачення, фінансовий лізинг, обов'язки лізингоодержувача
