Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 вересня 2026 року
у справі № 308/4400/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності у діях особи складу контрабанди культурних цінностей шляхом їх переміщення з приховуванням від митного контролю
Фабула справи: за вироком міськрайонного суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 201 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За результатами нового апеляційного розгляду, ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: захисник зазначає, що навіть якщо допустити, що викладені у вироку обставини характеризуються прямим умислом, що є мотив і є в наявності зовнішні чинники, які можна віднести до об'єктивної сторони, то переміщення через митний кордон України однієї банкноти, віднесеної експертом до культурної цінності не є кримінальним правопорушенням, оскільки через свою малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди фізичній особі, суспільству або державі (ч. 2 ст. 11 КК).
Спростовуючи наведені у вироку твердження захисник указує, що його підзахисний не міг вчинити діяння за яке засуджений, оскільки в період 2022 року за межі України не виїжджав, міжнародне поштове відправлення було направлено продавцем із Чехії, пред`явлене обвинувачення не містить посилання на вчинення кримінального правопорушення у змові з відправником, а тому, на думку захисника, у діях ОСОБА_7 відсутні дії, які становлять об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 201 КК.
Поза увагою місцевого суду, як зазначає захисник, залишено положення Загального регламенту Всесвітнього поштового союзу, Всесвітньої поштової конвенції та її Загального протокола, затвердженого Указом Президента України № 110/99 від 01 лютого 1999 року, власником міжнародного поштового відправлення до моменту його вручення одержувачу є його відправник. Також відповідно до положень статей 257 та 236 Митного кодексу України декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях декларантом є відправник або оператор поштового відправлення. Зазначене, на думку захисника, свідчить про відсутність в діях ОСОБА_7 суб`єктивної сторони кримінального правопорушення - прямого умислу та об'єктивної сторони.
Правова позиція Верховного Суду: із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК, а саме - контрабанди, тобто переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей.
Об`єктивна сторона контрабанди виражається у діях, які полягають у переміщенні певним способом відповідних предметів через митний кордон України. Під переміщенням треба розуміти ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України предметів у будь-який спосіб. Вони можуть бути переміщені через сухопутний, морський або повітряний кордон як разом з особами, які його перетинають, так і окремо від них (наприклад, у випадку відправлення предметів у несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях або міжнародних поштових відправленнях).
Одним із способів контрабанди є переміщення предметів через митний кордон з приховуванням від митного контролю. Така форма вчинення контрабанди й інкримінувалася ОСОБА_7 органами досудового розслідування.
Переміщення предметів з приховуванням від митного контролю - це їхнє переміщення: з використанням спеціально виготовленого сховища (тайника); з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення предметів (з приховуванням предметів в організмі людини або тварини, багажі, продуктах харчування, речах особистого користування тощо); шляхом надання одним предметам вигляду інших (істотна заміна зовнішніх характерних ознак предметів, а також їхньої тари, упаковки, ярликів, етикеток тощо, що дозволяє віднести предмети контрабанди до предметів іншого виду); з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення предметів через митний кордон певних документів (підроблених, одержаних незаконним шляхом, що містять неправдиві дані).
При цьому, коли особа не згадує у митній декларації про наявні у неї предмети, переміщення яких через державний кордон заборонено або здійснюється за дозвільними документами, це може розцінюватися як різновид приховування від митного контролю, а саме подання органу доходів і зборів документів, які містять неправдиві дані, та має кваліфікуватися за ст. 201 КК.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом. Не може нести кримінальну відповідальність за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є певний предмет, зокрема культурною цінністю.
Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 201 КК необхідним є встановлення не лише об'єктивних обставин події, але й суб`єктивної сторони діяння, зокрема, наявності прямого умислу. Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Висновки: обставини, на які послалися суди, а саме те, що ОСОБА_7 тривалий час здійснює діяльність у сфері обігу предметів старовини та археології, і достовірно обізнаний про особливий порядок ввезення та вивезення таких предметів через митний кордон України, не свідчать, що він знав про те, що предмети, які йому направлені, мали культурну цінність та підлягали обов'язковому декларуванню, а у відправленні було вказано помилкові дані, що у свою чергу не доводить наявність у нього прямого умислу на переміщення придбаних паперових грошових знаків з приховуванням від митного контролю. До того ж Суд враховує, що вартість відправлення ОСОБА_7 була сплачено в повному обсязі, а декларування ввезення таких цінностей на територію України не призводить до сплати додаткових платежів.
Із урахуванням вищенаведеного, Суд вважає, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК, оскільки відсутні об`єктивна та суб'єктивна сторони цього кримінального правопорушення, а саме відсутність даних, які б свідчили про те що ОСОБА_7 вчиняв дії щодо приховування предметів від митного контролю, та прямого умислу на вчинення зазначеного кримінального правопорушення, що свідчить про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій закону України про кримінальну відповідальність.
Ключові слова: злочини у сфері господарської діяльності, контрабанда культурних цінностей, об'єктивна сторона кримінального правопорушення, суб'єктивна сторона злочину