Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 вересня 2026 року
у справі № 911/2486/25
Господарська юрисдикція
Щодо неможливості відступлення права вимоги інфляційних втрат окремо від права вимоги основного боргу
Фабула справи: ТОВ "Український банківський консалтинг" і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПАТ "Центренерго" про стягнення з останнього на користь ТОВ "Український банківський консалтинг" 2 535 990,59 грн інфляційних втрат, а на користь ОСОБА_1 - 309 000,06 грн інфляційних втрат.
На обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо викупу у встановлений строк акцій відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів).
Господарський суд ухвалив рішення, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, про задоволення позову.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ "Центренерго" стверджує, що право вимоги на стягнення основного боргу від первісного кредитора (ТОВ "Твін-Трейд") до нового кредитора (ТОВ "Український банківський консалтинг") не перейшло за договором про обов'язковий викуп акцій, а тому і позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, відступлених за договором відступлення права вимоги особою, у якої відсутнє право вимоги основного боргу, не мають бути задоволені.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з аналізом положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу.
Однак стаття 625 ЦК України врегульовує правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості.
Так, нараховані на суму боргу інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні втрати є похідною вимогою від основного грошового зобов`язання, оскільки вони входять до його складу та нараховуються на суму основного боргу у разі прострочення (стаття 625 ЦК України). Вони не є самостійним зобов`язанням, а є лише наслідком прострочення виконання основного грошового боргу та способом компенсації знецінення купівельної спроможності грошей. Без існування основного боргу право на нарахування інфляційних втрат само по собі не виникає.
Новий кредитор може отримати лише ті права, які реально існують у первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права (стаття 514 ЦК України).
Оскільки інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України не є самостійним цивільно-правовим зобов'язанням, а це лише особлива міра відповідальності боржника за прострочення основного грошового зобов'язання, і таке право є похідним (субсидіарним), то воно "існує" і "рухається" лише за основним боргом. Субсидіарні права не можуть передаватися самостійно без передачі основних прав за зобов'язанням.
З огляду на те, що інфляційні втрати - це відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, то і збитки від інфляції несе саме та особа, яка недоотримала свій основний борг вчасно і чиї кошти знецінилися.
Тож позов нового кредитора (ТОВ "Український банківський консалтинг") до боржника (ПАТ "Центренерго") про стягнення інфляційних втрат на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) є безпідставним, адже право вимоги щодо стягнення суми основного боргу залишилося у первісного кредитора (ТОВ "Твін-Трейд") та новому кредитору (ТОВ "Український банківський консалтинг") не передавалося.
Оскільки право вимоги основного боргу за основним договором купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), укладеним між ПАТ "Центренерго" та ТОВ "Твін-Трейд", не перейшло до ТОВ "Український банківський консалтинг" і залишилося у ТОВ "Твін-Трейд", то ТОВ "Український банківський консалтинг" не набуло статусу кредитора у розумінні статті 625 ЦК України щодо спірних правовідносин. Грошові кошти ТОВ "Український банківський консалтинг" внаслідок дій ПАТ "Центренерго" не знецінювалися, а отже, воно не зазнало втрат, які підлягають компенсації на підставі цієї норми права.
З огляду на викладене у ТОВ "Український банківський консалтинг", як нового кредитора, відсутнє право на стягнення інфляційних втрат окремо від основного боргу, обов`язок сплати якого належить ТОВ "Твін-Трейд".
Висновки: окреме відступлення права вимоги на стягнення інфляційних втрат без одночасного передання права вимоги основного боргу позбавлене юридичного сенсу, оскільки самі по собі ці нарахування не існують окремо від заборгованості - вони прив'язані до простроченої суми основного зобов`язання. Якщо основний борг залишається за старим кредитором, вимога щодо інфляційних втрат втрачає свій законодавчий фундамент для окремого стягнення.
Тож передача прав за статтею 625 ЦК України можлива лише разом з основним грошовим боргом або як додаток до вже існуючого переходу прав за основним зобов'язанням. Якщо основний борг залишився у первісного кредитора, відступити право вимоги лише інфляційних втрат окремим договором цесії не можна.
Ключові слова: умови відступлення права вимоги, заміна сторони зобов'язання, відповідальність за порушення грошового зобов'язання, акцесорні зобов'язання, склад грошового зобов'язання
