Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 січня 2019 року
у справі № 708/254/18
Цивільна юрисдикція
Щодо умов припинення права власності на знищене нерухоме майно
Фабула справи: міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: відділ державної реєстрації управління містобудування, архітектури, земельних відносин та державної реєстрації районної державної адміністрації, в якому просила припинити право власності міської ради на 1/6 частину, ОСОБА_4 на 1/6 частину та ОСОБА_5 на 2/3 частини житлового будинку, а також скасувати державну реєстрацію права власності на це майно. Зазначила, що нею було встановлено фактичне знищення зазначеного будинку, внаслідок чого право власності на майно підлягає припиненню відповідно до положень ст. 349 ЦК України.
Рішенням районного суду позов задоволено. Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Мотивація касаційної скарги: міська рада зауважує, що будинок не існує як предмет матеріального світу, у зв'язку з руйнуванням, однак в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно містяться відомості про зареєстроване право власності на нього, що перешкоджає в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій був розміщений будинок.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.
Згідно з положеннями ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту знищення спірного об'єкту нерухомості, а також звернення співвласників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна.
Висновки: умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог ст. 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.
Ключові слова: речове право, спільна власність, захист прав власника, орган місцевого самоврядування, суб'єкт владних повноважень
