Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 серпня 2018 року
у справі № 369/8537/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення
Фабула справи: ОСОБА_5 звернувся до суду в інтересах малолітнього ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку та визнання права власності.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_5 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.
У лютому 2018 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстаанції разом із клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою апеляційного суду ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення суду у справі за позовом ОСОБА_5, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса міського нотаріального округу, третя особа - орган опіки та піклування районної державної адміністрації, про визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку та визнання права власності.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до вимог ч.2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою доучасті в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Апеляційним судом указано, що ОСОБА_3 була залучена до розгляду справи як відповідач, належним чином повідомлялася про час і місце розгляду вказаної справи, була обізнана про судовий розгляд даної справи, однак своєчасно не скористалася правом на оскарження рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, у зв'язку із чим строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню згідно вимог чинного процесуального законодавства.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 вказує, що відповідно до ч.1 ст. 358 ЦПК України обмеження строку на апеляційне оскарження річним строком не поширюється на випадки, коли особу не було повідомлено про розгляд справи.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.1 ст. 292 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з ч.1 ст. 294 ЦПК України в указаній редакції апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
За правилами ч.3 ст. 297 ЦПК України у відповідній редакції апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Згідно вимог ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 7).
Згідно рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно п. 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з наведеним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у даній справі на підставі вимог частини другої статті 358 ЦПК України в чинній редакції, не відповідає принципу верховенства права, Конституції України, зазначеному вище рішенню Конституційного Суду України, а також нормам процесуального права.
Висновки: станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції у даній справі закон не передбачав обов'язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а пов'язував можливість відкриття апеляційного провадження з оцінкою судом поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження (ч.3 ст. 297 Цивільного процесуального кодексу України у відповідній редакції).
Ключові слова: право на оскарження,звернення до суду з апеляційною скаргою, пропуск строку на апеляційне оскарження
