Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 серпня 2019 року
у справі № 682/956/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо врахування стану алкогольного сп’яніння при кваліфікації злочину за ст. 286 КК України
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 1 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим, зокрема, у тому, що він без посвідчення водія, у стані алкогольного сп'яніння керував автомобілем, який належить ОСОБА_2 , і під час руху, порушуючи п. 1.5, пп. «а» п. 2.1, пп. «б» п. 2.3, пп. «а» п. 2.9, п. 12.3, 12.4, 13.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), діючи недбало, проявив неуважність, маючи можливість завчасно виявити та виявивши перешкоду у вигляді пішохода ОСОБА_3, який рухався по правому краю проїзної частини в попутному напрямку, не врахував дорожньої обстановки, а саме наявності пішохода та зустрічного транспортного засобу, а також дорожніх умов, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілого - пішохода ОСОБА_3, що спричинило його смерть.
Справа неодноразово розглядалась судами. За результатами нового апеляційного розгляду, апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_1 призначив покарання: за ч. 1 ст. 135 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 286 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. Виключено з вироку суду першої інстанції суду посилання на обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: прокурор заперечує законність і обґрунтованість висновків суду щодо неврахування вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння як обставини, що обтяжує покарання. На його думку, стан алкогольного сп'яніння не є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, натомість зазначений стан прямо передбачено п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України виключно як обставина, що обтяжує покарання.
Правова позиція Верховного Суду: як убачається із законодавчого визначення, злочином може бути визнано лише протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України). Звідси одним з елементів складу злочину може бути визнано певну поведінку людини, свідомий та вольовий вчинок, а не певний стан особи.
Диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з’ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ч.ч. 1, 2 або 3 ст. 286 КК України, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку. Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи:
- діяння (дія або бездіяльність);
- обстановка;
- суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - ч. 2, загибель кількох осіб - ч. 3);
- причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати:
- у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп'яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо);
- у невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причинний зв’язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи:
- порушення, які самі по собі (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК України (наприклад, керування транспортним засобом без посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, не зареєстрованим, або без належного номерного знака (пп. «в» п. 2.9 ПДР) тощо);
- порушення, які самі по собі (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце (наприклад, порушення правил перестроювання транспортних засобів (п. 10.3 ПДР), розвороту (п. 10.7 ПДР), заборони виїзду на зустрічну смугу руху транспорту (п. 11.4 ПДР), перевищення швидкості руху транспорту (п. 12.4 ПДР) тощо).
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.
Висновки: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто порушення пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України не є елементом об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, адже саме по собі не призводить до суспільно небезпечних наслідків, передбачених у цій статті.
Вказівка у вироку на порушення водієм транспортного засобу пп. «а» п. 2.9 ПДР лише деталізує, уточнює, конкретизує правопорушення, його суспільну небезпечність, стан суб'єкта злочину, передбаченого ст. 286 КК України, але жодним чином не впливає на кваліфікацію (не є кваліфікуючою ознакою) злочину.
Ключові слова: злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, правила кваліфікації злочинів, керування автомобілем у стані сп'яніння, матеріальний склад злочину, елементи складу злочину
Правова позиція зроблена на основі відеоогляду судової практики від адвоката Ростислава Кравця
