Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 травня 2018 року
у справі № 369/238-15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем
Фабула справи: ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПАТ «Енергобанк», ТОВ «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та стягнення моральної шкоди.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено частково - звернуто стягнення на предмет іпотеки, визнано право власності за ОСОБА_4 на нежилі приміщення нежилого будинку та квартиру.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги ТОВ «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна», ПАТ «Енергобанк» і ТОВ «АК Консалтинг» відхилив, а рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Мотивація заяви про перегляд ухвали касаційного суду: ПАТ «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» зазначило на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (ст.16 ЦК України, ст.ст.36,37 Закону № 898-IV «Про іпотеку» (далі -Закон № 898-IV), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та посилався на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справах № 490/10889/14, № 520/103/15-ц, № 753/14131/15-ц, постанову Вищого господарського суду України у справі № 5024/1160/2011; постанови Верховного Суду України у справах № 6-1685цс16, № 6-2967цс16.
Правова позиція Верховного Суду: ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У ст.12 Закону № 898-IV (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Ст.33 Закону № 898-IV (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що вразі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст.12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст.33 Закону № 898-IV).
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Згідно зі ст.36 Закону № 898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст.37 Закону № 898-IV; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону № 898-IV .
Разом з тим у ч.1 ст.38 Закону № 898-IV визначено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві як на підставі рішенні суду, так і на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки за рішенням суду або на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому необхідно врахувати, що ст.37 Закону № 898-IV не містить можливості визнання права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки за рішенням суду.
Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.
Ст.39 Закону № 898-IV врегульовано порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду та передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у ст.335,376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч.1 ст.328 цього Кодексу).
Ст.392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Позивач відповідно до ст.ст.38,39 Закону № 898-IV має можливість звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.
Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до ст.36,37 Закону № 898-IV є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.
Висновки: суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно в договорі.
Ключові слова: способи звернення стягнення на майно, засоби забезпечення зобов’язання, застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення, припинення іпотеки
