Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 жовтня 2019 року
у справі № 363/3673/14-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо обов’язковості нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу
Фабула справи: ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором фінансового лізингу
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про встановлення нікчемності договору фінансового лізингу, застосування наслідків його недійсності та стягнення з банку на свою користь сплачених щомісячних платежів, мотивуючи свої вимоги тим, що укладений між ним та банком договір підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки спірний договір не посвідчено нотаріально, то він є нікчемним, і банк зобов'язаний повернути йому кошти, сплачені на виконання умов даного договору.
Рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» та зустрічного позову ОСОБА_1. В апеляційному порядку справа переглядалась неодноразово. Останнім рішенням ухвалено задовольнити зустрічні вимоги ОСОБА_1.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ КБ «ПриватБанк» вказує, що суд не врахував, що договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам параграфу 6 «Лізинг» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України, які не містять вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору лізингу.
Правова позиція Верховного Суду: згідно із ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору та правила ст. 628 ЦК України.
За імперативними положеннями ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Висновки: доводи заявника про те, що договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню є безпідставними та спростовуються встановленими чинним законодавством вимогами щодо форми договору фінансового лізингу, а саме, ст. ст. 628, 799, 806 ЦК України.
Отже, оспорюваний договір, підписаний сторонами, є нікчемним, тобто не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов'язання, що в ньому закріплені.
Ключові слова: оспорюваний правочин, недодержання форми правочину, реквізити документа, завірення договорів нотаріусом, підстави розірвання договору
