Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 червня 2018 року
у справі № 730/504/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо визнання недійсним договору фінансового лізингу, умови якого обмежують права споживача
Фабула справи: ОСОБА_4 звернувся з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів.
В обґрунтування позову зазначив, що між ним і ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» укладено договір фінансового лізингу, на виконання якого позивачем сплачено авансовий платіж у розмірі 28 750,00 гривень. Посилається на те, що представники лізингодавця ввели його в оману щодо істотних умов договору, які порушують принцип добросовісності, є несправедливими і призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Договір фінансового лізингу не посвідчений нотаріально, що суперечить вимогам ст. 799 ЦК України, і укладений за відсутності у лізингодавця ліцензії на здійснення фінансових послуг із залученням активів від фізичних осіб, як того вимагає ст. 34 Закону України № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». За таких обставин позивач просив визнати договір фінансового лізингу недійсним з передбачених ст.ст. 203, 215, 227, 230 ЦК України, ст. 18 Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів» підстав і стягнути на його користь авансовий платіж у розмірі 28 750,00 гривень.
Заочним рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що умови оспорюваного договору є несправедливими; цей правочин здійснений з використанням нечесної підприємницької практики; відсутність у лізингодавця необхідної для надання таких послуг ліцензії та недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення договору є підставою для визнання договору недійсним у цілому і застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення на користь позивача сплаченого ним авансового платежу.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилено, заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», через свого представника ОСОБА_5, вказало, що при укладенні договору ОСОБА_4 був обізнаний про всі його істотні умови і погодився з ними, про що свідчить його підпис на договорі і сплата ним авансового платежу в порядку виконання договірних умов. Суди попередніх інстанцій не перевірили причини відсутності у ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» ліцензії та не врахували, що свою діяльність заявник здійснює на підставі виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, довідки про взяття ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на облік як юридичної особи, яка має право надавати послуги з фінансового лізингу. Зазначає, що умови оспорюваного договору фінансового лізингу не є несправедливими і не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, оскільки цивільним законодавством прямо передбачено право сторони договору, в тому числі лізингодавця, встановлювати у договорі штрафні санкції, обсяг своє відповідальності, підстави і порядок розірвання договору.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Положення ст.203 ЦК України встановлюють, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Так, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсними.
За змістом ч.ч.5,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим, може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.
Аналіз ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що визнання умов договору несправедливими потребує наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності; по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Суди попередніх інстанцій, встановивши зі змісту оспорюваного договору фінансового лізингу, що у договорі обмежено права лізингоодержувача як споживача та одночасно значно розширені права лізингодавця, встановлено непропорційно жорстку відповідальність для лізингоодержувача за відсутності аналогічної відповідальності для іншої сторони, правильно застосували до спірних правовідносин положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і визнали оспорюваний договір недійсним з передбачених цією статтею підстав.
Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, вбачається, що принцип свободи договору не є необмеженим та повинен узгоджуватися з вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, зокрема, і Закону України «Про захист прав споживачів».
Підставою для висновку про несправедливість умов оспорюваного договору фінансового лізингу є їх аналіз на предмет існування дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, а не перевірка обізнаності чи необізнаності споживача про умови договору в момент його підписання.
Заборона для виконавця послуг включати у договори із споживачами умови, які є несправедливими, тобто всупереч принципу добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, встановлена ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і не залежить від виявленої споживачем згоди на укладення договору у запропонованій виконавцем послуг редакції.
Висновки: в договорі обмежені права лізингоодержувача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним своїх обов’язків; звужені обов’язки та значно розширені права лізингодавця, так як виконання зобов’язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача; в ст. 12 договору, яка містить положення щодо відповідальності сторін, передбачена сплата лізингоодержувачем штрафів, пені, в той час як адекватного захисту його прав від неналежного виконання договірних зобов’язань лізингодавцем положення статті не передбачають; договором встановлено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, однак таке право не передбачається для лізингоодержувача, якому встановлено жорсткі зобов’язання та непропорційно великий розмір штрафу у разі прийняття рішення про розірвання договору; понесення пов’язаних із договором додаткових витрат і будь-яка відповідальність за заподіяння шкоди третім особам покладається на лізингоодержувача, в той час, як можливу страхову винагороду отримуватиме лізингодавець.
Вказані умови договору в сукупності свідчать про те, що зміст договору фінансового лізингу не відповідає положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», його умови є несправедливими по відношенню до споживача ОСОБА_4, тому наявні правові підстави для визнання такого договору недійсним.
Ключові слова: невиконання договору, ознаки несправедливих умов договору, підстави для визнання договору недійсним
