Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 листопада 2019 року
у справі № 490/7017/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо обов’язку власника майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин повідомляти авторів сорту рослин про відчуження таких прав
Фабула справи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ТОВ «Науковий інститут селекції», ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договорів недійсними.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 є співавторами сортів рослин. Майнові права інтелектуальної власності на поширення сорту та володільцем патентів на вказані сорти рослин є ТОВ «Науковий інститут селекції». Водночас, за договорами, укладеними між ТОВ «Науковий інститут селекції» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_3, виключні майнові права інтелектуальної власності на вищевказані сорти рослин були передані ОСОБА_3. При цьому, при укладенні вказаних договорів директором ТОВ «Науковий інститут селекції» - ОСОБА_4 - були порушені норми чинного законодавства України, зокрема ч. 4 ст. 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», щодо попереднього повідомлення авторів сорту про намір відчужити виключні майнові права інтелектуальної власності та їх переважне право стати суб'єктом майнових прав.
Рішенням суду першої інстанції позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 зазначає, що його як співавтора сортів рослин не було повідомлено про відчуження майнових прав на сорти рослин, а тому його переважне право на одержання майнових прав порушене, а тому є підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 4 ст. 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин». Крім того, скаржник зауважує, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати абз. 2 п. 1.3. Інструкції про реєстрацію договору про передачу майнового права на сорт і договору про передачу права на використання сорту, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України 21 лютого 2003 № 244.
Правова позиція Верховного Суду: у ч.ч. 1, 5 ст. 40 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що володілець патенту має право передати свої майнові права на сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Ліцензійний договір та договір про передачу майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.
У ч. 1 ст. 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що володілець патенту має право відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту, що засвідчує ці права, шляхом подання письмового повідомлення до Компетентного органу.
Згідно ч. 4 ст. 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) володілець патенту, який має намір відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту і водночас не є автором сорту (селекціонером), зобов'язаний повідомити автора про цей намір. У цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним повідомлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після завершення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, а також його дострокового припинення чи відмови від них, відповідно до положень ст.ст. 50, 51 цього Закону, цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа, з урахуванням положень ч.ч. 2, 3 ст. 38 цього Закону.
Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «відмова від майнового права» і «передача майнового права». Правовим наслідком відмови від майнового права інтелектуальної власності на сорт рослин є те, що цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа. Тобто, при відмові від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин не відбувається їх передачі іншому суб`єктові. Натомість, при укладенні договору про передачу майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин відбувається передача (перехід) від одного суб'єкта до іншого. Відмінність правових конструкцій «відмова від майнового права» і «передача майнового права» впливає і на вибір правових норм, які регулюють відносини при відмові від майнового права і при передачі (переході) майнового права.
Висновки: оскільки на підставі оспорюваних договорів відбулася передача майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин ТОВ «Науковий інститут селекції» до ОСОБА_3, а не відмова від їх ТОВ «Науковий інститут селекції», то на правовідносини сторін не поширюється положення ч. 4 ст. 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» щодо обов’язку ТОВ «Науковий інститут селекції», якому належали майнові інтелектуальної власності на сорти рослин, повідомляти авторів сорту про укладенні договору про передачу майнових прав інтелектуальної власності.
Ключові слова: переважні права авторів сорту рослин, захист прав інтелектуальної власності, перехід майнових прав інтелектуальної власності, авторські права
