Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 17 вересня 2019 року
у справі № 750/3192/14
Цивільна юрисдикція
Щодо правомірності закриття проваджень у справах про оскарження дій і рішень громадських об'єднань
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Адвокатського об'єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» (далі - адвокатське об’єднання), в якій просив визнати незаконними та скасувати рішення: президії адвокатського об`єднання, яким його відраховано зі складу членів вказаного об'єднання; загальних зборів адвокатського об'єднання про припинення діяльності вказаного об`єднання і безкоштовну передачу його майна та всіх активів Громадській організації (далі - ГО) «Чернігівське обласне об'єднання адвокатів».
Суд першої інстанції ухвалив рішення, залишене без змін ухвалою апеляційного суду, яким відмовив у задоволенні позову.
Мотивація касаційної скарги: адвокатське об’єднання зазначило, що вимоги про визнання незаконними та скасування рішень не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки прийняття вказаних рішень належить до внутрішньої діяльності відповідача, в яку національні суди не можуть втручатися.
Правова позиція Верховного Суду: вважається за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України у справі № 6-1002цс16.
Верховний Суд України вважав, що серед установлених ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів немає такого способу захисту як оскарження дій, рішень і повноважень кооперативу, вчинення, прийняття та виконання яких відповідно до закону і статуту об`єднання громадян віднесені до його внутрішньої компетенції. Тому оскарження таких дій не може відбуватися у судовому порядку.
Внутрішня організація, взаємовідносини членів громадського об'єднання, їх підрозділів регулюються корпоративними нормами, встановленими цим об`єднанням. У разі виникнення спору щодо порушення діями та рішеннями громадських об'єднань прав і свобод інших осіб, зокрема членів об'єднання, такі особи мають право на підставі ст. 55 Конституції України звернутися за їх захистом до суду.
Висновки: закриття проваджень у справах про оскарження дій і рішень громадських об'єднань через непідвідомчість таких спорів судам суперечить приписам ст. 55, 64 і 124 Конституції України, оскільки юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а виключення з підвідомчості судів таких категорій справ обмежує право громадян на судовий захист своїх прав.
Ключові слова: критерії доступу до правосуддя, межі судової юрисдикції, спір щодо взаємовідносин членів громадського об’єднання
