Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 грудня 2019 року
у справі № 761/12823/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо дії в авторському праві презумпції авторства
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Міжнародний Медіа Центр «СТБ» (далі - ПрАТ «ММЦ «СТБ») про захист авторського права. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 розмістила у колонці авторських рецептів рецепт з фотографією морозива, що підтверджено датою розміщення на цьому сайті. Позивачка виявила зазначену фотографію морозива у статті на сайті телеканалу СТБ без будь-якого посилань на її авторство. Згоди на опублікування фото вона не надавала, договору про використання об’єктів своєї інтелектуальної власності з ПрАТ «ММЦ «СТБ» не укладено.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у позові було відмовлено. Постанова мотивована тим, що посилання позивача на дати розміщення її фотографій не підтверджують саме її авторство, оскільки підпису або іншого доказу щодо її особи, як автора фотографій немає, у зв’язку із чим не підлягає застосуванню презумпція авторства.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особа, яка має авторське право, для зазначення про своє право може використовувати знак охорони авторського права, який складається з таких елементів: латинська літера «С», обведена колом, - (зображення знака не наводиться); ім’я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Таким чином, дата опублікування (розміщення на сайті) є одним з елементів підтвердження авторства.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
Ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, за яке згідно з п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачена можливість стягнення з порушника авторських прав компенсації.
Вирішуючи справи щодо захисту авторських прав, суди повинні виходити з того, що за закріпленим у цивільному процесуальному законодавстві принципом доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права, факт його порушення відповідачем або загрозу такого порушення, розмір шкоди (за винятком вимоги щодо виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача; відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести відсутність порушень авторський прав, дотримання ним вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні об'єкта авторського права, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди.
Згідно з ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 442 ЦК України твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації. Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Встановивши, що ОСОБА_1 не надала достатніх доказів на підтвердження її авторства фотографії морозива та нею не доведено того, що у статті було використано твір, автором якого вона є, суд не перевірив наявність інших елементів знаку охорони авторського права щодо підтвердження авторства позивача.
Відповідачем не надано доказів на спростування авторства ОСОБА_1, чи доказів, які б свідчили про правомірне використання ним спірної фотографії.
Висновки: з урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, її спростувати повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила її авторські права, і така особа не повинна доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується.
Ключові слова: розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, безпідставно набуте майно, спір про встановлення авторства, інформація в мережі інтернет, тягар доведення
