Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/830/23
Справа № 497/2392/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 27 січня 2023 року, якою ОСОБА_9 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, продовжений строк тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22022160000000302 від 26 вересня 2022 року, -
ВСТАНОВИВ:
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 27 січня 2023 року у підготовчому судовому засіданні було задоволено клопотання прокурора та ОСОБА_9 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України продовжений строк тримання під вартою до 27 березня 2023 року включно, без визначення застави.
Також, зазначеною ухвалою суду відмовлено в задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу з тримання під вартою та більш м`якіший.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 . У разі, якщо апеляційний суд дійде висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу, змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . У разі необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити розмір застави 100000 гривень.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що обвинувачений ймовірно вчинив інкриміноване йому правопорушення. Також зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України: сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою обвинуваченого, ризик переховування на його думку, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання
Захисник зазначив, що ОСОБА_9 офіційно працевлаштований в м. Болград, має дружину, малолітню дитину, матір похилого віку, тобто центр життєвих інтересів знаходиться саме в Україні, в м. Болград Одеської області.
Ризику впливу на свідків також відсутній, оскільки в цій справі свідки лише поняті. При цьому прокурором не доведено, яким чином обвинувачений міг би організувати на них вплив.
Ризик продовжити кримінальне правопорушення також не має, він нічим не доведений та є звичайним припущенням прокурора та суду першої інстанції.
Захисник просив врахувати, що ОСОБА_9 ніколи раніше не був судимий і злочинів не скоював; у нього дуже міцні соціальні зв`язки, тому на думку захисту ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України взагалі відсутні. Окрім того, захисник вказує на епідеміологічну ситуацію, карантин на території України та воєнний стан і відсутність бомбосховищ в Одеському СІЗО.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 , апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви апеляційного суду
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Абзацом 2 ч.2 ст.392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді в Болградському районному суді Одеської області знаходиться кримінальне провадженні, внесене до ЄРДР за №№22022160000000302 від 26 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Абзацом 2 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень п.24) ч.1 ст.3 КПК України судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, оскаржену ухвалу суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
Окрім того,відповідно доп.13)ч.1ст.3КПК України,обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_9 вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_9 за ч.2 ст.111 КК України.
Оскарженою ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 27 січня 2023 року ОСОБА_9 був продовжений строк тримання піж вартою до 27 березня 2023 року, оскільки суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, на теперішній час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22022160000000302 лише мають були здійсненні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об`єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи, зокрема суд має допитати всіх свідків та безпосередньо дослідити всі докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Разом з тим, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який у разі доведеності вини, йому може бути безальтернативно призначено покарання лише у виді позбавлення на строк 15 років, або довічне позбавлення волі.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 , у разі доведеності його вини, апеляційний суд переконаний, що на теперішній час продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може здійснити спроби переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Наявність у обвинуваченого родини та міцних соціальних зв`язків, на переконання апеляційного суду, дещо зменшує існування вказаного ризику, проте не невілює його повністю.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого було продовжено до теперішнього часу.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» № 2198-IX були внесеніістотні змінищодо запобіжних заходів. Зокрема, ст.176 КПК України було доповнено новою частиною 6 наступного змісту: «Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109114-1, 258258-5, 260, 261, 437442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті».
Пункт 5 ч.1 ст.177 КПК України встановлює, що тримання під вартою є запобіжним заходом.
За такихобставин вумовах введеногона територіїУкраїни воєнногостану до ОСОБА_9 ,який обґрунтованообвинувачується увчиненні особливотяжкого злочинупроти основнаціональної безпекиУкраїни,може бутизастосований лише найбільш суворий запобіжний захід у виді тримання під вартою і застосування до нього будь-яких інших альтернативних запобіжних заходів не допускається.
При цьому застосовуючи такий запобіжний захід суд правильно не визначив ОСОБА_9 , в якості альтернативного запобіжного заходу, розмір застави, оскільки абзацом 3 п.5) ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогост.ст.109-114-2,258-258-5,260,261,402-405,407,408,429,437- 442КК України.
Стосовно інших доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про незаконність оскарженої ухвали, апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
Пунктом 1) ч.3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 406, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 залишити без задоволення
Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 27 січня 2023 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_9 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, строком до 27 березня 2023 року включно, без визначення застави залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
