24.03.2023
Справа № 497/2392/22 Провадження № 1-кп/497/34/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2023 року Болградський районний суд Одеської області у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретарі - ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 , доставленого в судове засідання під вартою,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Болграді, клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 22022160000000302 від 26.09.2022 року за ч.2 ст.111 КК України відносно обвинуваченого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болград Одеської області, громадянина України, працюючого фельдшером в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеській обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради», одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,-
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Болградського районного суду знаходиться кримінальне провадження №22022160000000302 від 26.09.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.111 КК України. Справа на стадії підготовчого провадження.
Так, 20.03.2023 року прокурор Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 надала до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому посилається на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 111 КК України (державній зраді). До обвинуваченого ОСОБА_5 під час підготовчого засідання вже застосовувався та продовжувався строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 27.03.2023 року включно, без визначення застави, зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими та у разі визнання його винним, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі. Ризики обумовлені тим, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, але головним ризиком на думку сторони обвинувачення є те, що ОСОБА_5 може продовжувати кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, адже його діяльність носила системний характер, була усвідомленою та мала найвищий ступень суспільної небезпеки. На підставі вищезазначеного прокурор, вважає за доцільним обрати саме цій запобіжний захід, який забезпечить виконання обвинуваченим його обов`язків.
Дане кримінальне провадження розглядається колегіальним складом суду у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
На даний час суддя ОСОБА_6 знаходиться у відрядженні в м.Одеса.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 23.04.2020 року, пункт 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України викладено у редакції, яка передбачає, що під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Враховуючи вказані нормативні положення та беручи до уваги, що прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , а карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», продовжено до 30 квітня 2023 року, суд дійшов висновку про необхідність вирішення даного питання одноособово членом колегії головуючим суддею ОСОБА_1 .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала подане нею клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, зазначила, що до цього часу наявні зазначені в її клопотанні ризики, тому саме ця міра запобіжного заходу забезпечить виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні з клопотанням прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не погодилися, вважали занадто суровим цей запобіжний захід та просили відмовити в задоволенні цього клопотання. Наполягали на тому, що обвинувачений ОСОБА_5 надає гарантію своєї поведінки щодо не перешкоджанню здійснення судового розгляду.
Згідно зі статтею 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Відповідно до ч.4 ст. 331 КПК України у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, а саме частина шоста цієї статті передбачає, що у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою внесено з наступних підстав.
Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частиною першою статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Ухвалою колегії суддів Болградського районного суду Одеської області від 30.11.2022 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжено ухвалою від 27.01.2023 року та строк дії запобіжного заходу визначено 27 березня 2023 року.
Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 та думки обвинуваченого і його захисника щодо зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт та обрання іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом, а домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).
Згідно з постановою № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
На цей час ризики зазначені в ухвалах суду від 30.11.2022 року та 27.01.2023 року для кримінального провадження не зникли, вони не зменшились, залишились актуальними до цього часу.
Застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, у тому числі: тяжкості вчиненого злочину, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, міцністю соціальних зв`язків обвинуваченого за місцем його проживання (характеризується позитивно, працює, одружений, на утриманні має дитину), але головним ризиком на думку суду є те, що ОСОБА_5 може продовжувати кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, адже його діяльність носила системний характер, була усвідомленою та мала найвищий ступень суспільної небезпеки, та вчинена під час оголошеного воєнного стану, тому не є доцільним з точки зору мети і підтав застосування запобіжних заходів більш м`якиших.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, суд вважає, що наразі існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, враховуючи тяжкість обвинувачення у злочинах, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , обрання відносно обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку суду, запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Стороною захисту не спростовано належними та допустимими доказами, що наведені прокурором ризики відпали, та обвинуваченому можливо обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.
Таким чином,з метоюдотримання балансуміж суспільнимінтересом таправом особина особистусвободу,для забезпеченнявиконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених нанього процесуальнихобов`язківта уникненнявстановлених судомризиків,не зачіпляючипитання доказовостівини обвинуваченого,суд дійшоввисновку,що обвинуваченому ОСОБА_5 доцільно продовжитизапобіжний західу видітримання підвартою щена шістдесятднів,тому клопотанняпрокурора підлягаєзадоволенню.
Оскільки в ч.4 ст. 183 КПК України зазначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, а тому суд одночасно із продовженням строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави, враховуючи встановлені підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України.
Отже, продовжуючи строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія вважає за необхідне не визначити обвинуваченому розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183-184, 194-199, 314-316, 395 КПК,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.111 КК України - строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 травня 2023 року включно з утриманням його в Державній установі "Ізмаїльський слідчий ізолятор", без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 23 травня 2023 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя _____________ ОСОБА_1