Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/2451/23
Справа № 497/2392/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні урежимі відеоконференціїапеляційну скаргузахисника ОСОБА_7 ,який дієв інтересахобвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалуБолградського районногосуду Одеськоїобласті від27жовтня 2023року укримінальному провадженні №22022160000000302, внесеному до ЄРДР 26.09.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
установив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 27 жовтня 2023 року під час судового розгляду кримінального провадження №22022160000000302, внесеного до ЄРДР 26.09.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, зокрема було задоволено клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , до 25 грудня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, а також продовження існування ризиків, які були враховані при прийнятті попередніх рішень суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, на думку суду, головним ризиком в даному кримінальному провадженні є те, що ОСОБА_8 може продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, оскільки протиправна діяльність останнього носила системний характер та мала найвищий ступінь суспільної небезпеки.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , не погодився із оскаржуваною ухвалою з огляду на наступне:
- сторона обвинувачення не довела, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки є припущенням прокурора. При цьому, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю та соціальними зв`язками. У свою чергу, обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а пред`явлене обвинувачення носить ознаки провокації злочину. Також, на теперішній час усі свідки допитані судом. Таким чином, суд не вірно оцінив наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, та належним чином не обґрунтував свій висновок щодо цих ризиків;
- належна процесуальна поведінка ОСОБА_8 меже бути забезпечена шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу, у вигляді домашнього арешту за місцем проживання в м. Болграді, враховуючи режим воєнного стану в країні;
- ухвала суду не містить обґрунтування щодо строку дії запобіжного заходу;
- судом не визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Посилаючись на викладені обставини, захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора та засотувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовомузасіданні захисник ОСОБА_7 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, обвинувачений ОСОБА_8 підтримав захисника.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, щона розгляді уБолградському районному суді Одеської області знаходиться кримінальне провадження №22022160000000302, внесене до ЄРДР 26.09.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно доп.13ч.1ст.3КПК України,обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідженнясуду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
За таких обставин доводи захисника про наявність провокацій злочину є передчасними і потребують перевірки під час розгляду кримінального провадження по суті.
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, погодився з доводами прокурора, що ризики, які були враховані при прийнятті попередніх рішень суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м`яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов`язків.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про те, що сторона обвинувачення не довела, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки є припущенням прокурора, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів вважає, що є об`єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, перебуваючи на волі, останній може планувати втечу на території, які тимчасово не контролюються українською владою чи за кордон з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд також погоджується із висновками суду першої інстанції, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обставини, пред`явленого обвинуваченого, свідчать про те, що діяльність ОСОБА_8 носила систематичний характер, що вказує про схильність останнього продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
У даному випадку ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного особливого тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України під час відкритої збройної агресії, що фактично нашкодило інформаційній безпеці держави та безпеці кожного громадянина. Тому, на підставі викладеного, апеляційний суд констатує про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника відносно того, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, однак зауважує, що такі обставини не свідчать про зменшення або відсутність вищезазначених ризиків, при цьому, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення.
На переконання апеляційного суду, досліджені під час судового засідання та встановлені судом першої інстанції ризики свідчать, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного судового розгляду, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин обвинуваченого, застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.
Тобто законодавцем визначено, що під час дії воєнного стану до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.111 КК України, за наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника, що судом не визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави, оскільки вказаною нормою закону передбачено, щопід час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Щодо доводів захисника ОСОБА_7 про те, що ухвала суду не містить обґрунтування щодо строку дії запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає, що судом визначений строк дії запобіжного заходу, який не перевищує шістдесят днів, що відповідає вимогам процесуального закону.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, також обставин та характеру інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а стосовно ОСОБА_8 на теперішній час неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об`єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Що стосується тверджень апелянта що ухвалою суду було безпідставно відмовлено у призначенні судової експертизи, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 392 КПК України передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд констатує, що ухвала Болградського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні клопотання захисника про призначення експертизи оскарженню в апеляційному порядку кримінальним процесуальним законом не передбачена.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого - залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні №22022160000000302, внесеному до ЄРДР 26.09.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.111 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
