Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/637/23 Справа № 208/2264/15-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10
обвинуваченої ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 ,який дієв інтересахобвинуваченої ОСОБА_11 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040000000430, відносно:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. П`ятигорська Ставропольського краю РФ, громадянки України, освіта вища, розлучена, на утриманні має двох неповнолітніх дітей сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працююча, зареєстрована та мешкає: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_11 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі п.п. б, в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році звільнено ОСОБА_11 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цивільні позови потерпілих задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування майнової шкоди 27133,13 грн. та 86682,33 грн., в рахунок моральної шкоди 100 мінімальних заробітних плат, що на дату ухвалення вироку становить 670 000 грн.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 мінімальних заробітних плат, що на дату ухвалення вироку становить 670000 грн.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 мінімальних заробітних плат, що на дату ухвалення вироку становить 335000 грн.
Ухвалено стягнути з ПрАТ Страхова група ТАС на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди: 14 616,00 грн. за витрати на поховання та 50 000 грн. за пошкоджене майно.
Ухвалено стягнути з ПрАТ Страхова група ТАС на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 14 616,00 грн.
В іншій частині цивільних позовів відмовлено.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Цим вироком ОСОБА_11 визнано винуватою у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, вчинене за наступних обставин.
08 липня 2014 року, приблизно 07 годині 25 хвилин, у світлий час доби, водій ОСОБА_11 керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та виїжджаючи на проїжджу частину пр.Т.Шевченка (вул.Сировця) м. Кам`янське Дніпропетровської області з прилеглої до неї території, здійснила зупинку керованого нею автомобілю перед проїжджої частиною, маючи намір виконати подальший рух по вищезазначеній вулиці з поворотом наліво.
Після зупинки ОСОБА_11 поновила рух в напрямку проїжджої частини проспекту Т. Шевченка, та не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру безпечного руху, не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, виїхала на проїжджу частину проспекту Т. Шевченка, не надавши перевагу у русі технічно справному мотоциклу «Suzuki GSX-R1000K5-CAD», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався по пр.Т.Шевченка зліва, з перевищенням допустимої швидкості в населеному пункті, тобто вище ніж 60 км/год., який, в свою чергу, своїми діями не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
У ході подальшого зближення зазначених транспортних засобів, поблизу дому № 42 пр.Т.Шевченка відбулось зіткнення передньої частини мотоцикла «Suzuki», з лівою бічною поверхнею автомобіля «Toyota Camry».
Своїми діями водій мотоциклу «Suzuki» ОСОБА_10 , грубо порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3, 12.3 ПДР України.
Порушення п.12.3 ПДР України водієм ОСОБА_10 знаходиться у причинному зв`язку з характером настання дорожньо-транспортної події.
Своїми діями водій автомобіля «Toyota Camry» ОСОБА_11 , грубо порушила вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.2 ПДР України.
Порушення п.п. 10.1, 10.2 ПДР України водієм ОСОБА_11 знаходиться у причинному зв`язку з характером настання дорожньо-транспортної події.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоциклу «Suzuki» ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток черепу, крововиливи під оболонки та у речовину мозку, переломи кісток лівого передпліччя: ліктьової в нижній третині, променевої в середній третині, вивих лівого ліктьового суглобу з розривом його капсули по задній поверхні, скольчатий перелом правої стегнової кістки в середній третині, рани легень, печінки, діафрагми, рани, садна та синці.
Виявлена сполучена тупа травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя у момент спричинення та в даному з випадку призвела до смерті ОСОБА_10 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційнійскарзі захисник просить вирок суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження та закрити кримінальне провадження.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суд безпідставно послався на те, що ОСОБА_10 (померлий) розраховував на виконання водіями вимог ПДР України, оскільки останній помер та отримати будь-яку інформацію від нього щодо оцінки ситуації під час ДТП не було можливості. Вказує, що судом було проігноровано показання обвинуваченої, які узгоджуються з ПДР України, що, на думку захисника, свідчить про упередженість суду. Зазначає, що суд допустився суперечностей у своїх висновках, вказавши спочатку, що ОСОБА_11 зупинилась, щоб переконатись у безпеці подальшого руху, після чого виїхала на проїжджу частину, не маючи будь яких перешкод технічного і фізичного характеру, безпечного для руху, при цьому в подальшому зазначив, що ОСОБА_11 не переконалась, що виїзд на пр. Шевченко з прилеглої території буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Також адвокат звертає увагу, що хоча суд і вказує про важливість питання про швидкість транспортних засобів при ДТП, при цьому суд не встановив та не вказав у вироку, з якою саме приблизною швидкістю рухався мотоцикл ОСОБА_10 . Вважає, що той факт, що ОСОБА_10 не намагався сповільнити рухмотоцикла шляхом гальмування означає, що він бажав зіткнення з автомобілем ОСОБА_11 , що з високою вірогідністю мало призвести до його загибелі, що свідчить про вірогідність самогубства з боку ОСОБА_10 шляхом ДТП та суперечить висновкам суду з цього приводу. Вказує, що суд на надав оцінку доводам сторони захисту щодо обставин ДТП та не мотивував у вироку, чому їх відкидає. Вказує, що суд не відобразив у вироку показання обвинуваченої, надані у судовому засіданні 01 липня 2022 року, які відображають її версію щодо обставин ДТП, яка не спростована матеріалами провадження. Звертає увагу, що з вироку суду слідує, що в момент зіткнення автомобіль ОСОБА_11 вже здійснив виїзд і знаходився у нерухомому стані та саме мотоцикл ОСОБА_10 здійснив наїзд на автомобіль. Вважає, що в діях ОСОБА_11 відсутні порушення вимог п.п. 10.1 та 10.2 ПДР України.
На апеляційнускаргу захисникапотерпіла ОСОБА_12 подала заперечення, в яких просила залишити її без задоволення, а вирок суду без зміни. Вказує, що всупереч доводам захисника суд у вироку не спирається на думки померлого, а на вимог п. 1.4 ПДР України, відповідно до яких кожен учасник дорожнього руху розраховує на те, що інші учасники виконують правила ПДР України. Вказує, що захисник перекручує факти, викладені в оскаржуваному вироку. Зазначає, що відсутність гамільвного шляху не свідчить про самогубство померлого, а про те, що дії ОСОБА_11 стали несподіванкою для померлого і він не встиг відреагувати.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник обвинуваченої апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.
Обвинувачена підтримала позицію свого захисника, просила задовольнити апеляційну скаргу, вказувала на те, що їй дуже шкода, що так сталось, однак її провини в даній ДТП немає.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту заперечував, посилався на її безпідставність та необґрунтованість, просив залишити вирок суду першої інстанції без змін.
Адвокат потерпілих та потерпілі проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченої заперечували, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін. Як і під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час перегляду оскаржуваного вироку судом апеляційної інстанції потерпілі вказували на те, що дана ДТП сталася саме з вини водія ОСОБА_11 .
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді доповідача, думку та пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляційної скарги захисника обвинуваченої, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, що передбачено ч. 1 ст. 404 КПК України.
Відповідно до ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно переглянути справу і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 374 КПК України визначено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Вимоги вищевказаних норм закону судом першої інстанції не були виконані в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Суд першої інстанції, в порушення закладених у зазначеній нормі закону завдань, не провів стосовно ОСОБА_11 повний та неупереджений судовий розгляд, вимог кримінального процесуального законодавства України належним чином не дотримався.
Так, суд першої інстанції на підтвердження доведеності вини ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України посилався на досліджені в ході судового провадження письмові докази, а саме: витяг з ЄРДР від 08 липня 2014 року, відповідно до якого внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України по вул. Сировця напроти будинку 42 в м. Кам`янське, водієм автомобіля «Тойота Камрі» д/з НОМЕР_1 ОСОБА_11 за участі водія мотоциклу «Сузукі» н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10 ; протокол огляду місця ДТП від 08 липня 2014 року, складеного слідчим у присутності понятих та за участю спеціаліста-автотехніка ОСОБА_13 , разом із схемою та фототаблицею до нього; протокол додаткового огляду місця події від 02 грудня 2014 року; протокол додаткового огляду автомобіля «Тойота Камрі» від 09 грудня 2014 року, разом із фототаблицею до даної слідчої дії; протокол додаткового огляду мотоциклу «Сузукі» р\н НОМЕР_2 від 18 вересня 2014 , разом з фотознімками до даної слідчої дії; протокол додаткового огляду мотоциклу «Сузукі» р\н НОМЕР_2 від 24 жовтня 2014 року, разом з фотознімками до даної слідчої дії; свідоцтво про смерть ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ; протокол слідчого експерименту від 18 вересня 2014 року за участю свідка ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_10 , разом із схемою до даної слідчої дії; протокол слідчого експерименту від 18 вересня 2014 року за участю свідка ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_10 , разом із схемою до даної слідчої дії; протокол слідчого експерименту від 19 вересня 2014 року, за участю свідка ОСОБА_16 ; протокол слідчого експерименту від 19 вересня 2014 року, за участю свідка ОСОБА_17 , разом із схемою до даної слідчої дії; протокол слідчого експерименту від 19 вересня 2014 року, за участю свідка ОСОБА_11 , разом із схемою до даної слідчої дії; протокол слідчого експерименту від 27 вересня 2014 року, за участю свідка ОСОБА_17 , разом із схемою до даної слідчої дії; протокол слідчого експерименту від 09 жовтня 2014 року, за участю свідка ОСОБА_17 , разом із схемою до даної слідчої дії; протокол слідчого експерименту від 27 вересня 2014 року, за участю свідка ОСОБА_14 разом із схемою до даної слідчої дії; протоколом слідчого експерименту від 09 жовтня 2014 року, за участю свідка ОСОБА_14 , разом із схемою до даної слідчої дії.
Також, судом в ході судового провадження було допитано обвинувачену ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .
Окрім цього, судом першої інстанції було досліджено ряд судових експертиз, а саме, висновки: судово-медичної експертизи №825-Е від 23 липня 2014 року; судово-медичної експертизи №3624-е від 18 вересня 2014 року; транспортно-трасологічної експертизи №70/29-541 від 23 вересня 2014 року; судової автотехнічної експертизи №70/27-687 від 26 вересня 2014 року; транспортно-трасологічної експертизи №3319-14 від 17 жовтня 2014 року; комісійної судової авто технічної експертизи №3454-14 від 20 жовтня 2014 року, разом із схемою до цього висновку; судової автотехнічної експертизи №42 від 28 листопада 2014 року, проведеної на запит сторони захисту; судової автотехнічної експертизи №14071 від 25 грудня 2014 року, проведеної на запит сторони захисту; комісійної судово-медичної експертизи №343-КЕ/2-14/пп від 23 січня 2015 року, проведеної на запит сторони захисту; комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №000193/1 від 12 березня 2015 року, проведеної на запит сторони захисту; комісійної транспортно-трасологічної експертизи №5572/5573 від 20 травня 2021 року, проведеної за ухвалою суду, разом із ілюстративною таблицею та схемою до нього; судової інженерно-транспортної експертизи №5574 від 16 червня 2021 року, проведеної за ухвалою суду; комісійний судово-медичної експертизи №6 від 05 листопада 2021 року, складеного до комплексної судово-медичної експертизи та проведеного за ухвалою суду.
Також, в ході судового провадження судом першої інстанції було допитано судових експертів ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_13 .
Дослідивши безпосередньо під час судового провадження вищевказані докази та оцінивши їх за своїми внутрішніми переконаннями, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що ОСОБА_11 08 липня 2014 року, керуючи автомобілем «Toyota Camry», н/з НОМЕР_1 , грубо порушуючи вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.2 ПДР України, здійснила зіткнення з мотоциклом «Suzuki GSX-R1000K5-CAD», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який в свою чергу грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3, 12.3 ПДР України, внаслідок чого водій ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких в подальшому помер, тобто, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Однак, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними, невідповідними фактичним обставинам кримінального провадження та такими, що містять істотні суперечності і зроблені на підставі частково обраних та покладених судом першої інстанції в мотивувальну частину обвинувального вироку письмових доказів, з огляду на наступне.
Так, із дослідженого судом першої інстанції протоколу проведення слідчого експерименту від 18 вересня 2014 року за участі свідка ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_10 , вбачається, що свідок вказав як відносно меж проїзної частини рухався мотоцикл. Свідок встановив мотоцикл з статистом на проїзній частині дороги, замірами встановлено відстань від переднього колеса 2,7 м від заднього 2,75 м. до лівого краю проїзної частини дороги. Далі мотоцикл змінив свій напрямок вліво. Свідок вказав місце зіткнення транспортних засобів на проїжджій частині. Відстань склала 0,44 м. до лівого краю проїзної частини дороги. Автомобіль «Тойота-Камрі» стояв таким чином, що передня частина знаходилась на проїзній частині вулиці Сировця, відстань від правого краю проїзної частини до переднього колеса автомобіля склала 1,3м. Коли водій мотоциклу знаходився на відстані 38 м. від місця зіткнення, на проїзну частину дороги почав виїжджати автомобіль «Тойота-Камрі» зі швидкістю приблизно 7 км/год. З моменту поновлення руху автомобіля до моменту зіткнення автомобіль Тойота-Камрі подолав 4,1 м. З метою встановлення швидкості руху мотоциклу на проїзній частині дороги, був відміряний відрізок довжиною 300 м. Мотоцикл з водієм статистом даний відрізок долав 3 рази з тою швидкістю на який вказував свідок. Час за який мотоцикл подолав ділянку в 300 м складає Т1 = 13,7 с, Т2 = 13,9с, Т3 = 15,4с.
Відповідно до дослідженого судом першої інстанції протоколу проведення слідчого експерименту від 19 вересня 2014 року за участі свідка ОСОБА_17 вбачається, що останній вказав, а замірами встановлено, що місце зіткнення розташоване на відстані 0,9 м. від лівого краю проїзної частини дороги, а саме до трамвайного полотна по ходу руху мотоцикла в бік проспекту Аношкіна. Зазначив також, що автомобіль спочатку стояв при виїзді на вулицю Сировця з дворової території на відстані 0,75 м від лівих коліс до краю дороги та від передньої частини автомобіля до правого краю проїзної частини дороги вулиці Сировця на відстані 0,8 м. Відстань яку автомобіль подолав з моменту поновлення руху до моменту зіткнення з мотоциклом склала 7,7 м. Свідок зазначив, що швидкість автомобіля в той момент коли водій автомобіля пересікав проїзну частину до моменту зіткнення, складала 2,2 км/год. Мотоцикл рухався на відстані 3,0 м. від лівого краю проїзної частини дороги (трамвайного полотна) по ходу руху мотоцикла в сторону проспекту Аношкіна, швидкість мотоцикла була 180 км/год.
Відповідно до дослідженого судом першої інстанції протоколу проведення слідчого експерименту від 19 вересня 2014 року за участі свідка ОСОБА_16 , вбачається, що сам механізм вона вказати не може. Швидкість руху мотоцикла, який рухався по вул. Сировця в напрямку пр. Аношкіна свідок вказала 150 км/год. З моменту перетинання вул. Спортивної до місця зіткнення пройшло 5-7 сек.
Як вбачається із дослідженої судом першої інстанції постанови слідчого відділу по ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 23 вересня 2014 року про призначення судово-автотехнічної експертизи для проведення даного експертного дослідження були зазначені вихідні дані щодо швидкості руху мотоцикліста отримані в ході проведення слідчих експериментів за участі свідка ОСОБА_14 від 18 вересня 2014 року та за участі свідка ОСОБА_17 від 19 вересня 2014 року.
Відповідно до постанови слідчого відділу по ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 09 жовтня 2014 року про призначення судово-автотехнічної експертизи для проведення даного експертного дослідження були зазначені вихідні дані щодо швидкості руху мотоцикліста отримані в ході проведення слідчих експериментів за участі свідка ОСОБА_14 від 18 вересня 2014 року, свідка ОСОБА_17 від 19 вересня 2014 року та свідка ОСОБА_16 від 19 вересня 2014 року.
На підставі вказаних постанов слідчого в даному кримінальному провадженні було проведено судово-автотехнічну експертизи №70/27-687 від 26 вересня 2014 року та комісійну судов-автотехнічну експертизи №3454-14 від 20 жовтня 2014 року.
Так, відповідно до дослідженого судом першої інстанції висновку судово-автотехнічної експертизи №70/27-687 від 26 вересня 2014 року, було встановлено наступне:
- в даній дорожній обстановці водій мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_10 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.4 та 12.3 Правил дорожнього руху;
- за даними показів як свідка ОСОБА_14 , так і свідка ОСОБА_17 дії водія мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_10 , при заданому механізмові події, не відповідали вимогам п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху;
- за даними показів свідка ОСОБА_14 , якщо швидкість руху мотоцикла становила 78,8...77,7 км/год, невідповідності дій водія ОСОБА_10 вимогам п. 12.3 ПДР з технічної точки зору не перебувають, а вимогам п. 12.4 ПДР - перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП;
- за даними показів свідка ОСОБА_14 , якщо швидкість руху мотоцикла становила 70,1 км/год, невідповідності дій водія ОСОБА_10 вимогам як п.п. 12.3 так і 12.4 ПДР з технічної точки зору не перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП;
- за даними показів свідка ОСОБА_17 , дії водія мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_10 , при заданому механізмові події, не відповідали вимогам п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, а невідповідності його дій вимогам п. 12.3 ПДР з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП;
- в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_11 повинна була діяти згідно вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху.
- при заданому механізмові пригоди, дії водія ОСОБА_11 не відповідали вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху.
- згідно показів свідка ОСОБА_14 невідповідності дій водія ОСОБА_11 вимогам п. 10.2 ПДР з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП;
- згідно показів свідка ОСОБА_17 невідповідності дій водія ОСОБА_11 вимогам п. 10.2 ПДР з технічної точки зору не перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.
- згідно показів свідка ОСОБА_14 технічна можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді для водія ОСОБА_11 визначалась виконанням нею вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху, і в неї не було перешкод технічного характеру, щоб не виконати зазначені вимоги.
- згідно показів свідка ОСОБА_17 технічна можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді не виконувалась тільки односторонніми діями водія ОСОБА_11 .
В свою чергу, відповідно до дослідженого судом першої інстанції висновку комісійної судово-автотехнічної експертизи №3454-14 від 20 жовтня 2014 року, експертне дослідження було проведено по варіантам розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди, отриманих на підставі показів ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 .
Так, згідно показів ОСОБА_14 судовим експертом встановлено, що у даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_11 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору повинна була діяти у відповідності до технічних вимог пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_11 , у даному варіанті, мала технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів відповідно до вимог пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України. У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди, дії водія автомобіля «Тойота Камрі д/н НОМЕР_1 ОСОБА_11 не відповідають технічним вимогам пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України. У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди, невідповідності в діях водія автомобіля «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_11 вимогам пункту 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з мотоциклом «Сузукі». В даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_10 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору, повинен був діяти у відповідності до технічних вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
З технічної точки зору, у даному варіанті, водій мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_10 : при швидкості руху 78,8-77,7-70,1 км/год. - мав технічної можливість шляхом вчасного застосування екстреного гальмування запобігти зіткнення з автомобілем; при допустимій швидкості руху 60 км/год. - мав технічної можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування запобігти зіткнення з автомобілем.
У даному варіанті в діях водія мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_10 вбачається невідповідності вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобілем «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_1 . У даному варіанті в діях водія мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_10 , з технічної точки зору, вбачається невідповідностей вимог пунктів 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. Але з технічної точки зору, невідповідності вимог пунктів 12.4 та Правил дорожнього руху України не знаходяться у причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобілем Тойота-Камрі» д/н НОМЕР_1 .
Згідно показів ОСОБА_17 судовим експертом встановлено, що у даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Тойота Камрі» 5454 АІ ОСОБА_11 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору повинна була діяти у відповідності до технічних вимог пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_11 , у даному варіанті, мала технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів діючи відповідно до вимог пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України. У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди, дії водія автомобіля Тойота Камрі» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_11 не відповідають технічним вимогам пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України. У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди, невідповідності в діях водія автомобіля «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_11 вимогам пункту 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з мотоциклом «Сузукі» У даному варіанті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_10 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точку зору, повинен був діяти у відповідності до технічних вимог пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
З технічної точки зору, у даному варіанті, водій мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_10 : при швидкості руху 180 км/год. не мав технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування запобігти зіткнення з автомобілем; при допустимій швидкості руху 60 км/год - мав технічну можливість своєчасного застосування екстреного гальмування запобігти зіткнення з автомобілем.
У даному варіанті в діях водія мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_10 вбачаються невідповідності вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобілем «Тойота Камрі» НОМЕР_4 . У даному варіанті в діях водія мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_2 Молчанова, з технічної точки зору, вбачається невідповідність вимог пунктів 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. Але з технічної точки зору, невідповідності вимог пунктів 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України не знаходяться у причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобілем «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_1 .
Надалі, в ході судового провадження, судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .
Так, свідок ОСОБА_17 показав суду, що йшов додому, переходив пішохідний перехід. Оглядовість була добра, він бачив мотоцикл на перехресті вул. Спортивна-Сировця. Далі побачив світло фари, побачив як вверх по вул. Сировця їде мотоцикл. Мотоцикл їхав по головній дорозі, рухався на відстані 1 метри від лівого краю дороги, розвиваючи швидкість. Пересуванню мотоциклу нічого не заважало. Проїзна частина на вул. Сировця була вільна. На вулиці Комунарній автомобілів не було. Мотоцикл рухався на третій передачі. Швидкість мотоциклу складала 160-200 км/г. За звуком двигуна мотоциклу, той швидкість не скидав. Знаходячись метрів за 300-330 від місця ДТП, побачив, що автомобіль плавно виїжджав з прилеглої території. За пів-метри автомобіль зупинився перед вулицею Сировця, після чого поновив рух та їхав зі швидкістю десь 5 км/г. Перед мотоциклом дорога була вільна. Мотоцикл не зменшував швидкість. Далі він почув хлопок, удар, побачив мотоцикліста який перелітав через автомобіль. В момент зіткнення автомобіль зупинився, не рухався, стояв.
Також, свідок вказував, що слідчі експерименти з ним проводились декілька разів, під тиском слідчого та друзів загиблого. Слідчий з ним сперечався, записував не все, що він йому казав. Слідчий наполягав, що автомобіль не міг їхати так повільно, як зазначав саме він. Наказував підписувати протокол, а якщо ні, то казав йти за непотрібністю. Зауважень ніхто не давав написати. Вирішив підписати так як є, а правду розповісти у суді. Він підтверджує свої показання, які надавав на другому слідчому експерименті. Швидкість мотоциклу він визначав за звуком двигуна мотоциклу, візуально. Під час слідчого експерименту, коли визначалась швидкість мотоциклу, статист на мотоциклі, в нецензурній формі відмовився від швидкості яку він йому пропонував, зазначивши що це небезпечно.
Свідок ОСОБА_16 показала суду, що 08 липня 2014 року приблизно о 17.00 годині вона їхала на автомобілі вверх по вулиці Сировця, від перехрестя вулиці Спортивна до «Клініки Зору», зупинившись вздовж дороги, де знаходиться місце парковки, припаркувалася. Вийшла з автомобіля та почула гучний звук мотоцикла. Вона оперлася о бампер автомобіля. Поглянувши вниз вулиці Сировця, побачила мотоцикл, який перетнувши трамвайні колії рухався вверх, ближче до лівої частини дороги. Дорога для мотоциклу була вільною. Мотоцикл проїхав повз неї в 2-3 метрах і вона почула сильний удар. Одразу повернувшись побачила як мотоцикліст перелітає через автомобіль. Місце зіткнення від неї знаходилось приблизно у 5-ти метрах. Автомобіль знаходився поперек дороги, в напрямку руху до вулиці Спортивній, мотоцикл лежав поряд. Звідки виїжджав автомобіль, сам момент зіткнення, вона не бачила. При проведенні слідчого експерименту, вона зазначала швидкість мотоциклу як дуже швидку. Слідчий запропонував швидкість 150 км/г. і вона з цим погодилась. Ніяких експериментів для визначення цієї швидкості з нею не проводилось. Протокол підписувала добровільно. Експерименти проводились ще з іншими свідками. Присутні були потерпілі. Як слідчий так і потерпілі, заперечували проти пояснень свідків, казали що вони невірно розповідають.
Надані місцевому суду цими свідками покази щодо швидкості руху мотоцикла потерпілого, повністю узгодились із тими показами, що були надані ними в ході проведення слідчих експериментів та прийняті за вихідні дані при проведенні судово-автотехнічної експертизи №70/27-687 від 26 вересня 2014 року та комісійної судової автотехнічної експертизи №3454-14 від 20 жовтня 2014 року.
При цьому, покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16 щодо значного перевищення потерпілим швидкості повністю узгодились із показами допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 і були визнані судом в цій частині, як належні і допустимі докази.
Натомість, отримані судом першої інстанції покази свідка ОСОБА_14 щодо швидкості руху мотоцикла потерпілого суперечили тим вихідним даним, що були вказані ним при проведенні слідчого експерименту. Зокрема, свідок ОСОБА_14 показав суду, що бачив як мотоцикл почав підніматися вверх по вулиці Сировця, а автомобіль «Тойота» сірого кольору, виїжджав з двору на вулицю Сировця. Мотоцикл їхав шумно, зі швидкістю десь 100 км/г., далі мотоцикл почав скидати швидкість, але без різкого гальмування. Мотоцикліст почав гальмувати метрів за 40 від перехрестя. Він бачив як горіли червоні стоп-фонарі мотоциклу. Звук мотоциклу також змінився. Рухався мотоцикліст в правій частині лівої смузі дороги. У своїй смузі мотоцикл почав змінювати напрямок вправо. Приблизно через 5-7 секунд він спостерігаючи за мотоциклом, пропустив його, проїхав перехрестя та побачив як трапилось ДТП з автомобілем. Автомобіль стояв на вулиці Сировця, не рухався. Мотоцикл зіткнувся на початку передньої двері автомобіля. При ударі був хлопок і мотоцикл замовчав.
Тобто, під час безпосереднього допиту судом першої інстанції свідок ОСОБА_14 вказав, що швидкість мотоцикліста становила близько 100км/год, в той час, як під час проведеного слідчого експерименту свідок вказував, що мотоцикліст подолав відстань в 300м за час Т1 = 13,7 с, Т2 = 13,9с, Т3 = 15,4с, що відповідно до розрахунків судових експертів становить швидкість 78,8-77,7-70,1 км/год.
Судом першоїінстанції поясненнясвідка ОСОБА_14 ,щодо швидкостімотоциклу підкеруванням ОСОБА_10 в наближенихдо 70км/год.і якібули прийняті за вихідні дані при проведенні судово-автотехнічної експертизи №70/27-687 від 26 вересня 2014 року та комісійної судово-автотехнічної експертизи №3454-14 від 20 жовтня 2014 року, були визнані недопустимими, так як вони прямо протирічать показам допитаних судом свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , висновкам експертних досліджень та наслідкам ДТП.
Таким чином, суд першої інстанції дійшовши висновку про неналежність та недопустимість показів свідка ОСОБА_14 щодо швидкості руху мотоцикліста в діапазоні 70-80 км/год., які були отримані в ході проведення слідчого експерименту від 18 вересня 2014 року та на підставі яких органом досудового розслідування проведено автотехнічні експертизи, повинен був застосувати доктрину «плодів отруйного дерева», згідно якої у випадку визнання одного доказу неналежним та недопустимим, - інші докази, похідні, також підлягають визнанню неналежними та недопустимими, і в даному випадку похідними від проведеного слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_14 та його показів щодо швидкості руху мотоцикліста є висновки автотехнічних судових експертиз, на підставі яких суд визнав ОСОБА_11 беззаперечно винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вказане, на думку колегії суддів, свідчить про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального законодавства України, оскільки незважаючи на визнання показів свідка ОСОБА_14 щодо швидкості руху мотоцикліста, суд першої інстанції прийняв до уваги в якості належного та допустимого доказу висновки судово-автотехнічної експертизи №70/27-687 від 26 вересня 2014 року та комісійної судової автотехнічної експертизи №3454-14 від 20 жовтня 2014 року, при цьому, лише в тій частині, які відповідно до показів ОСОБА_14 свідчать про те, що саме дії ОСОБА_11 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП.
В свою чергу, наслідком таких істотних порушень судом першої інстанції вимог КПК України є порушення права обвинуваченої на належний судовий захист, так як допущена судом однобічність розгляду справи та вибірковість дослідження письмових доказів призвела до позбавлення ОСОБА_11 можливості підтримати свою лінію захисту.
Версія обвинуваченої про те, що в момент зіткнення з мотоциклом потерпілого, її автомобіль передньою частиною досяг трамвайної колії та зупинився, тобто, на думку обвинуваченої вона як раз виконала вимоги п.п. 10.1, 10.2 ПДР України, при цьому крайня права смуга руху за її авто була вільною, і в даному випадку при дотриманні потерпілим вимог п.п 12.4, 12.9 (б) ПДР України він взмозі був завчасно виявити її автомобіль та здійснити безпечний об`їзд, а відтак уникнути ДТП, взагалі залишилась судом першої інстанції не перевіреною.
Про недотримання судом першої інстанції вимог кримінального процесуального законодавства України щодо об`єктивного, неупередженого та всебічного розгляду справи, а відтак і позбавлення обвинуваченої права на захист, свідчить також порядок дослідження та оцінки письмових доказів. Зокрема, судом першої інстанції, окрім вищенаведених судової автотехнічної експертизи №70/27-687 від 26 вересня 2014 року та комісійної судової автотехнічної експертизи №3454-14 від 20 жовтня 2014 року, було також досліджено судову автотехнічної експертизи №42 від 28 листопада 2014 року. Цими трьома експертними висновками встановлюється вина у ДТП з боку обох водіїв, як ОСОБА_11 , так і ОСОБА_10 . Однак, досліджуючи та оцінюючи вказані експертні висновки, судом першої інстанції було прийнято до уваги дані цих експертиз лише в частині порушення ПДР України з боку водія ОСОБА_11 та її вини у ДТП. Мотивів та підстав, з яких судом першої інстанції не було прийнято до уваги порушення ПДР України з боку ОСОБА_10 та його вину у ДТП в мотивувальній частині судового рішення не наведено. Будь-який письмовий доказ, який досліджується та оцінюється судом в ході судового провадження не може бути прийнятий до уваги частково, суд при прийнятті такого доказу до уваги та посилання на нього в своєму рішенні зобов`язаний надати оцінку всім фактам та обставинам, які він встановлює.
Також, без належної оцінки та перевірки суду першої інстанції залишись вищенаведені покази свідка ОСОБА_17 про те, що під час досудового розслідування та проведення за його участі слідчого експерименту з боку співробітників поліції та потерпілих відбувався постійний тиск, слідчий та експерти відмовлялись брати до уваги покази в частині швидкості руху потерпілого та заборонили вносити в протокол проведення слідчого експерименту свої зауваження та поправки, змусивши свідка підписувати його в тому варіанті, які був складений слідчим, що може свідчити про необ`єктивність співробітників поліції під час проведення досудового розслідування та збирання доказів, і може мати суттєве значення для подальшого розгляду справи та встановлення фактичних обставин.
Поміж іншого, колегія суддів вважає, що поза належною увагою суду першої інстанції залишись встановлені ним та визнані доведеними обставини кримінального провадження щодо недотримання потерпілим п.п. 12.3, 12.4, 12.9 (б) ПДР України, які з технічної точки зору, також, перебували у причинному зв`язку із виникненням події даної ДТП і можуть свідчити про часткову винуватість ОСОБА_10 та мати суттєве значення для прийняття остаточного судового рішення в даному кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 7 Постанови ПВСУ Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті №14 від 23 грудня 2005 року, у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, необхідно встановити причинний зв`язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому, виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Так, судом першої інстанції висновки судово-автотехнічної експертизи №70/27-687 від 26 вересня 2014 року та комісійної судової автотехнічної експертизи №3454-14 від 20 жовтня 2014 року були прийняті до уваги в частині, відповідно до якої вбачається, що водій автомобіля «Тойота Камрі» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_11 в даній дорожній обстановці повинна була діяти згідно вимог п.п. 10.1, 10.2 ПДР, і невідповідність дій водія ОСОБА_11 вказаним правилам, з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з мотоциклом «Сузукі» н/з НОМЕР_2 , технічна можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді для водія ОСОБА_11 визначалась виконанням нею вимог п. 10.2 ПДР, і в неї не було перешкод технічного характеру, щоб не виконати зазначені вимоги.
Водій мотоцикла «Сузукі» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_10 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України, і дії останнього, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобілем «Тойота Камрі» н/з НОМЕР_1 .
В свою чергу, п.п. 12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України передбачають, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
При цьому, відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи №70/27-687 від 26 вересня 2014 року та комісійної судової автотехнічної експертизи №3454-14 від 20 жовтня 2014 року, вбачається відповідь експертів, згідно якої водій мотоцикла ОСОБА_27 при дотриманні швидкості 60 км/год. мав технічну можливість своєчасно застосувати екстрене гальмування та запобігти зіткненню з автомобілем. Однак, судом першої інстанції дані висновки експертів в цій частині прийняті до уваги не були, як і не були визнані належними та допустимими. Факт відсутності гальмівного шляху з боку потерпілого, що зафіксовано протоколами огляду місця події, транспортних засобів та висновками судових експертиз, що може свідчити про велику швидкість руху, яка стала запорукою своєчасного виявлення перешкоди на дорозі і як наслідок можливості застосувати екстрене гальмування, також, залишився без оцінки суду.
Водночас, судом було прийнято до уваги в якості належного та допустимого доказу, встановлений висновком комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №000193/1 від 12 березня 2015 року факт того, що швидкість ОСОБА_10 не була 60...70...90 км/год.
Значне перевищення швидкості потерпілим в момент керування мотоциклом та відсутність спроб застосувати екстрене гальмування, а відтак, виконати вимоги п. 12.3 ПДР України вбачається із отриманих судом першої інстанції показів свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , які хоча і були прийняті судом першої інстанції до уваги, проте суд дійшов висновку, що визначення швидкості руху потерпілого в діапазоні від 110 до 180 км/год. даними свідками є припущенням та суб`єктивним сприйняттям подій і зазначені ними дані не можуть бути використані судом для проведення експертних досліджень та висновків щодо винуватості або невинуватості ОСОБА_11 . Натомість, суд першої інстанції приймає до уваги висновки судових автотехнічних експертиз та комплексних автотехнічних експертиз в тих частинах, які виконані на підставі наданих даних швидкості руху свідком ОСОБА_14 , покази якого в ході судового провадження суд визнав неспроможними, що свідчить про суперечливість висновків суду один одному.
Тобто, в ході судового провадження, місцевий суд мав можливість на підставі показів тих свідків, які він визнав допустимими та належними доказами в даному кримінальному провадженні, а також, на підставі висновків експертів, які явно спростовують версію швидкості мотоцикліста 78,8-77,7-70,1 км/год, перевірити версію свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 щодо швидкості руху потерпілого в діапазоні від 110 до 180 км/год. шляхом призначення відповідних експертних досліджень, однак не зробив цього, дійшовши передчасно висновку про суб`єктивність сприйняття подій ДТП свідками.
Величина швидкості руху транспортного засобу є одних з найбільш істотних чинників при автотехнічному експертному дослідженні обставин ДТП. Проте, в даному кримінальному провадження в ході судового розгляду швидкість руху мотоцикліста, за наявності показів свідків, встановлена належним чином не була. Фактично суд першої інстанції здійснюючи розгляд кримінального провадження досить тривалий час, близько 8 років, взагалі не встановив механізм даної ДТП, який був би найбільш відповідний як обставинам кримінального провадження в цілому, так і наявним в матеріалах справи доказам та показам допитаних судом свідків.
Поміж іншого, суд в своєму рішенні допустив істотних суперечностей оцінюючи такий письмовий доказ, як висновок судової автотехнічної експертизи №14071 від 25 грудня 2014 року, проведеної на запит сторони захисту. Зокрема, місцевий суд не прийняв цей доказ до уваги, оскільки дійшов висновку про те, що в основу даного експертного дослідження по відношенню до дій потерпілого ОСОБА_10 було покладено суб`єктивне правове трактування експертом вимог пункту 1.4 ПДР України, яким передбачено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила.
Водночас, в своєму рішенні суд дійшов аналогічних висновків по відношенню до дій обвинуваченої ОСОБА_11 , тобто, суд першої інстанції вказував на те, що потерпілий розраховував на виконання іншими учасниками ПДР України, в даному випадку водієм ОСОБА_11 вимог п.п. 10.1, 10.2 ПДР України, що також свідчить про суперечливість висновків суду один одному, однобічність, неповноту та необ`єктивність судового провадження.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при мотивуванні свого рішення щодо доведеності винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, належним чином не з`ясовано хто саме з водіїв і якими діями створив небезпечну дорожню обстановку, а далі і аварійну ситуацію, хоча, як правило, в причинному зв`язку з наслідками визнаються порушення правил безпеки руху з боку того водія, який створив аварійну ситуацію, хто з них мав більшу можливість уникнути зіткнення. Суд першої інстанції в своєму рішенні обмежився висновками про те, що саме ОСОБА_11 в даній дорожній ситуації повинна була вжити заходів, спрямованих на уникнення ДТП шляхом виконання п.п. 10.1, 10.2 ПДР України. Належної оцінки тому, що потерпілий ОСОБА_10 міг значно перевищувати дозволений швидкісний режим в населеному пункті, у зв`язку із чим не зміг при виникненні перешкоди, а саме автомобіля «Тойота Камрі» н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_11 , яку він об`єктивно мав би спроможність виявити при дотриманні швидкості 60 км/год., вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди суд першої інстанції в своєму рішенні не надав.
Основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.
Колегія суддів вважає, що неможливість уникнення ОСОБА_11 зіткнення з мотоциклом потерпілого в даному випадку, за вище наведених обставин, які залишились поза увагою суду, не може бути беззаперечно поставлена їй за провину, тому що вона не зобов`язана була при керуванні автомобілем виходити з можливості грубого порушення ПДР іншим водієм. Обвинувачена не передбачала і не мала можливості передбачити, що перед початком здійснення її маневру виїзду на головну дорогу з другорядної, в цей час водій мотоциклу буде рухатись із значним, а саме відповідно до показів свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 в діапазоні від 110-180 км/год., перевищенням швидкості руху.
Порушення одним учасником дорожнього руху правил само собою не виключає винуватість іншого учасника руху, і створення небезпеки учасником дорожнього руху, яку інший водій був у стані виявити не звільняє того від обов`язку вжити заходів, необхідних для уникнення або зменшення шкідливих наслідків від створеної небезпеки.
Тому висновок суду першої інстанції щодо беззаперечної доведеності виключно вини ОСОБА_11 в даній ДТП, і як наслідок - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є суперечливим та передчасним.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 05 квітня 2018 року по справі №585/8/16, які у відповідності до п. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів є обов`язковими для врахування судами інших інстанцій.
Колегія суддів позбавлена можливості усунути вказані розбіжності, з`ясувати всі обставини справи та дослідити наявні в матеріалах кримінального провадження докази, оскільки жоден із учасників кримінального провадження клопотання щодо повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, у зв`язку з тим, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями не заявляв. Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Таким чином, з огляду на встановлені порушення судом першої інстанції вимоги кримінального процесуального законодавства України, наявність суперечностей у висновках суду першої інстанції та припущень, наявність нез`ясованих та належним чином не перевірених обставин кримінального провадження, які залишись поза належною увагою суду при оцінці письмових доказів і показів свідків та мають суттєве значення для повного, неупередженого, всебічного та об`єктивного розгляду кримінального провадження і прийняття остаточного рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати вирок суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
При цьому, колегія суддів наголошує про необхідність дотримання місцевим судом під час нового розгляду справи не тільки вимог КПК України щодо повноти, неупередженості, всебічності та об`єктивності судового провадження, а й необхідності дотримання розумного строку розгляду справи, оскільки як було встановлено апеляційним судом, розгляд даного кримінального провадження тривав 8 років, що свідчить про грубе порушення місцевим судом принципу розумного строку розгляду справи. Тобто, новий судовий розгляд повинен бути проведений із врахуванням висновків суду апеляційної інстанції, повним дотриманням вимог КПК України, перевіркою версії обвинуваченої та доводів, викладених її захисником в апеляційній скарзі, в максимально стислі строки.
А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Заводського районногосуду м.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від03жовтня 2022року відносно ОСОБА_11 ,за ч.2ст.286КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
