Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
03 березня 2025 року
м. Київ
справа № 208/2264/15-к
провадження № 51-4241ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
Прокурор ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року щодо ОСОБА_5 . У своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що він є прокурором у кримінальному провадженні.
Перевіривши касаційну скаргу та наявні копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без руху з таких підстав.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 425 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) прокурор має право подати касаційну скаргу.
Згідно п. 20 ч. 2 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 вказаної норми, право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник обласної прокуратури, його перший заступник та заступники.
Як слідує з доданих до касаційної скарги копій ухвалених щодо ОСОБА_5 судових рішень (вироку Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 березня 2024 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року) прокурор ОСОБА_4 не брав участі у судових засіданнях з розгляду цього кримінального провадження в судах попередніх інстанцій та в силу положень ч. 4 ст. 36 КПК не є прокурором вищого рівня.
Водночас, прокурор ОСОБА_4 , звертаючись із касаційною скаргою, не додав
до неї документ, який би свідчив про його повноваження на подання касаційної
скарги - постанову про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження у конкретному кримінальному провадженні, що позбавляє Верховний Суд можливості належним чином перевірити його право на оскарження судового рішення.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, керується фактичними обставинами, встановленими місцевим та апеляційним судами, та, відповідно до приписів ст. 433 КПК, перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права самостійно досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними інші обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Наведені прокурором мотиви касаційної скарги є суперечливими у частині обґрунтування наявності причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою ОСОБА_5 та наслідками, що настали. Зокрема прокурор звертає увагу Суду на практику Касаційного кримінального суду за якою саме на суд покладено обов`язок встановити причинно-наслідковий зв`язок як ознаку об`єктивної сторони, натомість посилається на висновки експертиз, які досліджували питання про наявність причинно-наслідкового зв`язку з технічної точки зору, і не зазначає яких правил оцінки доказів було порушено в аспекті застосування правил ст. 94 КПК.
Також укасаційній скарзі прокурор наводить загальні твердження щодо проведення апеляційним судом формальної перевірки доводів сторони обвинувачення, відсутності всебічного аналізу та об`єктивної оцінки доказів, в той же час належного обґрунтування зазначених доводів у касаційній скарзі не зазначає, не конкретизує, які саме елементи зазначених стороною обвинувачення тверджень залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, не обґрунтовує в чому саме виявляється порушення норм кримінального процесуального закону в цій частині.
Наведене вище перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Колегія суддів звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п`ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
