Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 729/654/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/899/23 Категорія - в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові матеріали у кримінальному провадженні № 42022272180000028 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,
за участю учасників кримінального провадження:
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника-адвоката ОСОБА_6
У С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2023 року обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09 січня 2024 року.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, обраного раніше, суд дійшов висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Такі висновки обґрунтував тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Не погодившись із рішенням суду, захисник адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу скасувати як незаконну.
В обґрунтування своїх вимог вказав на необґрунтованість прийнятого судом рішення, яке ухвалене без обґрунтування ризиків, які стали підставою для такого запобіжного заходу та належного мотивування. Спростовує ризик переховування від суду тим, що в Україні оголошено воєнний стан, внаслідок чого обмежено виїзд за кордон осіб чоловічої статі від 18 до 60 років, до яких відноситься обвинувачений. Крім того, переховуватися від органів досудового розслідування він не може, оскільки досудове розслідування закінчено, наразі кримінальне провадження розглядається судом у відкритому судовому засіданні. Звертає увагу, що ні стороною обвинувачення у клопотанні, ні судом в ухвалі не зазначено свідків, на яких міг би впливати обвинувачений та яким чином, оскільки відсутні дані про будь-якого зі свідків, на яких би він здійснював тиск чи до яких застосувалися заходи забезпечення безпеки. Так само вважає, що ОСОБА_7 не може впливати на потерпілу, яка вже допитана судом і подальші судові засідання не відвідує. Безпідставним вважає і ризик вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки будь-яких підозр йому не пред`являлося. Таким чином, вважає, що клопотання сторони обвинувачення необґрунтоване, а загроза можливого суворого покарання не може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу, оскільки судом не наведено мотивів того, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Під час досудового розслідування ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, у тому числі судом.
За змістом ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Обираючи або продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу та повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційним судом встановлено, що зазначені вимоги закону судом 1 інстанції дотримані в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо доцільності такого запобіжного заходу як тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 суд 1 інстанції, ураховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зазначені прокурором, з огляду на доводи сторони захисту щодо можливості зміни такого запобіжного заходу, дійшов висновку про доцільність тримання під вартою обвинуваченого, так як ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування та його продовження, у тому числі судом, не змінилися.
Виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду 1 інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який.
Наведені стороною захисту підстави щодо необхідності скасування запобіжного заходу з мотивів відсутності ризиків, не спроможні переконати суд у забезпеченні обвинуваченим належної процесуальної поведінки без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки посилання на неможливість переховування через обмеження виїзду за кордон не виключає такий ризик у повній мірі, так само ризик впливу на свідків та потерпілу має потенційний характер та триває до закінчення розгляду справи по суті.
Судом розглянуто можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, однак розцінено рівень наявних ризиків як такий, що перевищує межу, яка б дозволила застосування більш м`якого запобіжного заходу задля забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Суд у повній мірі мотивував своє рішення, тому твердження апелянта про необґрунтованість його висновків, колегія суддів не вважає слушними.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого судом рішення, не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2023 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4
