Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 729/654/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/832/24 Категорія - Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цією ухвалою, яку було винесено під час розгляду кримінального провадження, відомості про яке 05 березня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022272180000028 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобровиця Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
задоволено клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб до 03 листопада 2024 року включно, з утриманням у державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав на те, що з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу обставини не змінились, а підстав для скасування запобіжного заходу або заміни на більш м`який не встановлено, в той час, як ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були враховані під час обрання міри запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник-адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу суду скасувати та винести нове судове рішення, яким обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Сторона захисту вважає, що судове рішення написане формально, без встановлення обставин і підстав для продовження строку тримання під вартою. Судом не беруться до уваги заперечення сторони захисту та беззаперечно приймається позиція сторони обвинувачення, не зважаючи на те, що ризики, на які посилається у своєму клопотанні прокурор, є надуманими та такими, що не знаходять свого відображення у матеріалах справи та у реальності. Зазначає, що не є зрозумілим та обґрунтованим, яким чином судом оцінювались особа обвинуваченого, його соціальні зв`язки та спосіб життя. Вказує, що жоден ризик, передбачений ст. 177 КПК України не описаний в судовому рішенні, не кажучи вже і про те, що відсутнє обґрунтування наявності таких ризиків. Зазначає, що небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її на стільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою. Вказує, що на даний час, ризики, які були визнані судом при обранні запобіжного заходу зменшились, оскільки досудове розслідування завершене, а тому обвинувачений, перебуваючи на свободі не зможе перешкоджати досудовому слідству. Зазначає, що допит всіх наявних свідків у вказаному кримінальному провадженні завершений, в день винесення ухвали щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були проведені судові дебати та надано останнє слово обвинуваченому, а тому ризик впливу на свідків є надуманим. Звертає увагу, що прокурором у клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 вказано, що 15 березня 2022 року керівником Ніжинської окружної прокуратури підозрюваному був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжений керівником Ніжинської окружної прокуратури до 14 травня 2022 року. У той же час, у матеріалах провадження наявний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 09 вересня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_6 фактично затриманий 05 березня 2022 року, точний час затримання не встановлений. Тобто, в клопотанні про продовження запобіжного заходу не вказаний фактичний час затримання підозрюваного, чим порушені права обвинуваченого ОСОБА_6 щодо відліку часу тримання його під вартою. Аргументує тим, що з огляду на незаконне затримання ОСОБА_6 , який 10 днів тримався незаконно під вартою, встановленим фактом є те, що протокол затримання обвинуваченого в порядку ст. 208 КПК України при винесенні постанови прокурором про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу, так само як і прийняття рішення 10 травня 2022 року Ніжинським міськрайонним судом про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу відбувалось з порушенням вимог ч. 2 ст. 192 КПК України. В даному випадку адвокат ставить питання про те, на підставі чого ОСОБА_6 був затриманим у період з 05 по 15 березня 2022 року. Вказує на те, що винесена прокурором постанова про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не була передбачена чинним на той час законодавством, при тому, що станом на 24 березня 2022 року зупинення кримінального провадження №42022272180000028 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 280 КПК України, було незаконним. Наголошує на тому, що органом досудового розслідування, починаючи з 05 березня 2022 року було допущено ряд істотних порушень прав та свобод ОСОБА_6 , внаслідок незаконного позбавлення волі, а слідчі, які входили в групу слідчих відповідно до постанови про доручення розслідування кримінального провадження декільком слідчим від 06 березня 2022 року вчинили кримінально карне діяння, за яке діючим Кримінальним кодексом передбачено покарання. Просить розгляд кримінального провадження здійснювати без участі сторін.
Від прокурора до початку судового засідання надійшла заява про розгляд кримінального провадження без її участі, у зв`язку з неможливістю з`явитись у судове засідання з підстав територіальної віддаленості суду та зайнятість прокурора в інших судових засіданнях, проти апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_5 заперечує, просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 суд не припустився жодних порушень кримінального правопорушення. Під час розгляду клопотання були присутні обвинувачений та його захисник, які висловили свою думку щодо заявленого клопотання.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт і відбувається перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, за яке передбачене покарання від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд вірно врахував, що кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, на час вирішення клопотання прокурора судовий розгляд не завершений, при цьому, докази сторони обвинувачення вже досліджені, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з урахуванням того, що ОСОБА_6 хоча і має зареєстроване місце проживання, не працює, що свідчить про наявність обґрунтованих ризиків можливості продовження злочинної діяльності, ухилення від явки до суду, адже міцних соціальних зв`язків обвинувачений не має.
На час розгляду клопотання прокурора раніше встановлені ризики не належної поведінки обвинуваченого не зменшились аж настільки, щоб суд мав підстави для обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Викладені стороною захисту доводи не спростовують висновків суду щодо наявності обґрунтованих ризиків його неналежної процесуальної поведінки. Всім наведеним в апеляційній скарзі обставинам, неодноразово була надана оцінка, як під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і під час продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу, що і зумовлює однаковість змісту судових рішень, адже ні встановлені ризики, ні відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, ні дані про особу винного, ні доводи сторони захисту не змінились.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вказуючи на те, що суд має обґрунтовувати свої висновки щодо наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого виключно доказами, захисник не надає підтвердження викладеним ним в апеляційній скарзі обставинам.
Питання щодо строку обрахування запобіжного заходу та зарахування терміну тримання обвинуваченого під вартою вирішується судом при ухваленні вироку, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України, на інших стадіях судового розгляду це питання вирішено бути не може, доводи щодо своєї незгоди з часом затримання та з`ясування точної дати затримання, щодо повноважень осіб, які проводили затримання, сторона захисту має висловлювати та доводити в ході судового розгляду кримінального провадження.
Інші питання під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, судом не вирішуються. В тому числі не вирішуються питання щодо встановлення обставин на доведення допустимості чи недопустимості отриманих у кримінальному провадженні доказів, законності прийнятих під час досудового розслідування процесуальних рішень, не вирішуються питання щодо визначення підстав тримання підозрюваного під вартою, тим більше, що за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_6 був затриманий в той час, коли на території Чернігівської області велись активні бойові дії по протистоянню збройним силам російської федерації, які намагались окупувати Чернігів та Чернігівську область. Ці питання, є предметом дослідження під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, адже саме в розпорядженні суду перебувають матеріали кримінального провадження та матеріали затримання підозрюваного на той час ОСОБА_6 .
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, його суспільної небезпечності для інших осіб, та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2024 року, якою було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4
