13.05.2024 Єдиний унікальний номер 205/6823/20
єдиний унікальний номер № 205/6823/20
провадження № 4с/205/11/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Басової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Саруханової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Полякова Валерія Віталіївна, ОСОБА_2 , про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
01 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеною скаргою, в якій з урахуванням уточнених вимог просила:
- визнати дії державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Полякової В.В. по накладенню арешту на рахунки скаржниці для зарахування пенсії та заробітної плати протиправними;
- скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП № 73711628 від 04 січня 2024 року;
- визнати бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Полякової В.В. по не зняттю арешту з рахунків скаржниці для зарахування пенсії та заробітної плати протиправною;
- визнати дії державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Полякової В.В. по списанню коштів із рахунку НОМЕР_1 в розмірі 7011,90 грн. протиправними;
- винести ухвалу про поворот виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 205/6823/20 в частині одноразового стягнення заборгованості в розмірі 7 011,90 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 передчасно стягнені кошти в розмірі 7 011,90 грн.
Скарга мотивованатим,що стягувачдля примусовоговиконання рішенняпо справі№ 205/6823/20звернулась іззаявою провідкриття виконавчогопровадження від18грудня 2022року,сума стягнення6039,00грн.04січня 2024року державнимвиконавцем ДругогоПравобережного відділудержавної виконавчоїслужби уЧечелівському таНовокодацькому районахміста ДніпраПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Поляковою В.В.винесено постановупро відкриттявиконавчого провадження ВП № 73711628 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості 6 039,00 грн. Також 04 січня 2024 року було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладені арешти на всі кошти боржника, в т.ч. на рахунок, на який боржник отримувала заробітну плату та пенсію. Вказані постанови скаржник не отримувала. Оскільки боржник була обмежена в отриманні коштів, які є єдиним засобом існування, на адресу виконавчої служби направлялось клопотання від 22 січня 2024 року, в якому боржник просила зняти арешт з рахунків, а саме: відкритий в АТ «Райффайзен Банк» картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_2 в UAN для зарахування заробітної плати та інших платежів відповідно до законодавства України та до вказаного рахунку випущено платіжну картку Visa Classic Inst № НОМЕР_3 , термін дії до 30.04.2025, що підтверджується довідкою № 81-23/2/1376 від 08.01.2024р.; відкритий АТ «Райффайзен Банк» картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_4 в UAN для зарахування заробітної плати та інших платежів відповідно до законодавства України та до вказаного рахунку випущено платіжну картку Visa Fishka № НОМЕР_5 , термін дії до 31.07.2023, що підтверджується довідкою № 81-23/2/1381 від 08.01.2024р. На підтвердження того, що вказані рахунки є спеціальними та призначеними для отримання пенсії та заробітної плати боржник надала довідки від банку № 81-23/2/1376 від 08.01.2024р. та 81-23/2/1381 від 08.01.2024р. Проте державний виконавець все одно сформувала платіжну інструкцію про списання із рахунку боржника для отримання пенсії грошових коштів у розмірі 7011,90 грн. На адресу державного виконавця засобами електронної пошти 22 січня 2024 року направлялось клопотання, у якому скаржник просила зняти арешт, накладений на рахунок боржника, на який вона отримувала заробітну плату. Клопотання було проігнороване та арешт знято не було, а натомість державний виконавець стягнула всі кошти, поставивши боржника в скрутне матеріальне становище. Скаржник не має іншого засобу існування, аніж заробітна плата та пенсія. Скаржник вважає, що такі дії державного виконавця як по накладенню арешту на її рахунок для зарахування заробітної плати та пенсії, так і формування платіжної інструкції про списання, та списання з такого рахунку всієї суми є протиправними діями державного виконавця, які виходять за межі законодавчих приписів.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року відкрито провадження за скаргою.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 квітня 2024 року роз`єднано вимоги скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Полякова В.В., ОСОБА_2 , про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування постанови та поворот виконання рішення суду та стягнення передчасно стягнених коштів, виділивши в самостійне провадженнявимогу ОСОБА_1 про поворот виконання рішенняЛенінського районного суду м.Дніпропетровська по справі № 205/6823/20 та стягнення передчасно стягнених коштів.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Забара А.В. скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Заінтересована особа державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Полякова В.В. у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду скарги сповіщалась належним чином. У відзиві на скаргу просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що у зв`язку зі стягненням з боржника суми боргу в повному обсязі державним виконавцем 31 січня 2024 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, вжиті заходи примусового виконання, в тому числі арешт коштів боржника, знятий. Дії державного виконавця направлені на виконання вимог виконавчого документу проведені у повній відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про виконавче провадження».
Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 адвокат Кадникова Л.Г. у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги. У письмових поясненнях зазначила, що дії державного виконавця направлені виключно на виконання вимог виконавчих документів в порядку та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження». Рахунки ОСОБА_1 не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти, на які заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо) та набули статусу вкладу. Зазначений рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Полякової В.В. від 04 січня 2024 року по ВП № 73711628 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 205/6823/20, виданого Ленінським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6039,00 грн. (а.с. 78-79).
Постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Полякової В.В. від 04 січня 2024 року по ВП № 73711628 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 603,90 грн. (а.с. 84).
Також 04 січня 2024 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Поляковою В.В. по ВП № 73711628 винесено постанову на накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 7011,90 грн. (а.с. 86-87).
23 січня 2024 року державному виконавцю Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Поляковій В.В. представником боржника ОСОБА_1 адвокатом Забара А.В. подано клопотання про зняття арешту з рахунків, а саме:
1.відкритий в АТ «Райффайзен Банк» картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_2 в UAN для зарахування заробітної плати та інших платежів відповідно до законодавства України та до вказаного рахунку випущено платіжну картку Visa Classic Inst № НОМЕР_3 , термін дії до 30.04.2025, що підтверджується довідкою № 81-23/2/1376 від 08.01.2024р.;
2.відкритий АТ «Райффайзен Банк» картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_4 в UAN для зарахування пенсії та інших платежів відповідно до законодавства України та до вказаного рахунку випущено платіжну картку Visa Fishka № НОМЕР_5 , термін дії до 31.07.2023, що підтверджується довідкою № 81-23/2/1381 від 08.01.2024р. (а.с. 89-90).
Згідно з довідкою АТ «Райффайзен Банк» № 81-23/2/1376 від 08 січня 2024 року, ОСОБА_1 21 вересня 2012 року в АТ «Райффайзен Банк» відкрито картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_2 в UAN для зарахування заробітної плати та інших платежів відповідно до законодавства України та до вказаного рахунку випущено платіжну картку Visa Classic Inst № НОМЕР_3 , термін дії до 30.04.2025. Станом на 08 січня 2024 року залишок коштів на рахунку № НОМЕР_2 складає 25338,77 UAN (а.с. 96).
Відповідно до довідки АТ «Райффайзен Банк» № 81-23/2/1381 від 08.01.2024р., ОСОБА_1 11 вересня 2017 року в АТ «Райффайзен Банк» відкрито картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_4 в UAN для зарахування пенсії та інших платежів відповідно до законодавства України та до вказаного рахунку випущено платіжну картку Visa Fishka № НОМЕР_5 , термін дії до 31.07.2023. Станом на 08 січня 2024 року залишок коштів на рахунку № НОМЕР_4 складає 11808,29 UAN (а.с. 95).
У відповіді Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.01.2024 року № 03-2/36941/3 зазначено, що на підставі отриманих відповідей від Податкової служби, ПФУ та МВС боржник ОСОБА_1 станом на 29.01.2024 року не має офіційного місця працевлаштування, не отримує пенсію в жодному органі ПФУ, не має офіційно зареєстрованих на праві власності транспортних засобів. Вказано, що для зняття арешту з коштів боржнику або звернутись до Відділу із заявою про визначення поточного рахунку боржника із додатками у вигляді копії паспорту, РНОКПП та довідки з банку за реквізитами рахунку, який боржник пропонує визначити поточним, або на електронну адресу Відділу (а.с. 98-100).
З рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_6 стягнуто: на рахунок стягувача ОСОБА_2 у ВП № 73711628 кошти в розмірі 6039,00 грн. на підставі платіжної інструкції № 2320 від 07 лютого 2024 року; виконавчий збір у розмірі 603,90 грн. на підставі платіжної інструкції № 2321 від 07 лютого 2024 року та витрати виконавчого провадження в розмірі 69,00 грн. на підставі платіжної інструкції № 2319 від 07 лютого 2024 року (а.с. 101-103).
Постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Полякової В.В. від 31 січня 2024 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 205/6823/20, виданого 18 грудня 2023 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6039,00 грн. закінчено у зв`язку з повним виконанням рішення. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 105-106).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зістаттею 129-1Конституції Українисуд ухвалюєрішення іменемУкраїни.Судове рішенняє обов`язковимдо виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
З установлених судами обставин вбачається, що рахунки боржника, на кошти на яких державним виконавцем був накладений арешт, є рахунками для зарахування заробітної плати та інших платежів, та для зарахування пенсії та інших платежів, тобто на цих рахунках зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для зарахування заробітної плати. Зазначені рахунки не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
Також банк, на який нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунках. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Схожа правовапозиція викладенав постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не доведено, що її рахунки, на які за постановою виконавця було накладено арешт та з яких стягнуто грошові кошти, мають спеціальний режим використання, та на такі рахунки за законом заборонено накладення арешту та звернення стягнення на кошти, які знаходяться на цих рахунках. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 станом на 29.01.2024 року не мала офіційного місця працевлаштування та не отримувала пенсію, тобто нею не доведено, що кошти на її рахунках належали до заробітної плати та пенсії.
Як встановлено судом, на дані рахунки можуть зараховуватися не тільки заробітна плата та пенсія, а й інші платежі.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, суд, оцінивши докази у їх сукупності, врахувавши усі обставини справи, дійшов висновку про те, що державний виконавець при виконанні виконавчого листа № 205/6823/20, виданого 18 грудня 2023 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу, діяв у спосіб та в порядку, які передбачені чинним законодавством, тому в задоволенні скарги слід відмовити.
Щодо заяви представника ОСОБА_2 адвоката Кадникової Л.Г. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (частина друга статті 452 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що "саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності".
На підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом даної скарги, надано копію договору про надання правничої допомоги від 12 квітня 2024 року; ордер; акт приймання-передачі наданих послуг від 23 квітня 2024 року на загальну суму 15000,00 грн.; розрахунок вартості послуг адвоката на загальну суму 15 000,00 грн.; квитанцію від 23 квітня 2024 року на суму 15000,00 грн.
За таких обставин та враховуючи відсутність у справі обґрунтованих заперечень щодо неспівмірності заявленого розміру витрат на оплату правничої допомоги, документальне підтвердження зазначених витрат, суд вважає заявлені витрати обґрунтованими.
За результатом розгляду скарги суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1, 5, 18, 52, 56, 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4-5, 12, 81, 354, 447-452 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Полякова Валерія Віталіївна, ОСОБА_2 , про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування постанови відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Басова
.
