ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1793/21 Справа № 205/6823/20 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищида М.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення меж земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном
за апеляційноюскаргою ОСОБА_1
на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2020 року, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася досуду ізпозовною заявою,в якійпросила усунутиперешкоди вкористуванні земельноюділянкою шляхомзобов`язання ОСОБА_2 знести встановленийнею паркан,який розділяєземельні ділянкиза адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 таповернути ОСОБА_1 самовільно зайнятучастину їїземельної ділянки,а такожзаборонити ОСОБА_2 самовільно встановлюватипаркани намежі земельнихділянок заадресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 висотоювище,ніж 1,5метри (а.с.1-4).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2020 року провадження усправі №205/6823/20в частинівимог щодоусунення перешкодв користуванніземельною ділянкоюшляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести встановленийнею паркан,який розділяєземельні ділянкиза адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 таповернути ОСОБА_1 самовільно зайнятучастину їїземельної ділянки закрито(том2а.с.22-24).
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду (том 2 а.с.26-29).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Судом 1 інстанції встановлено, що за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України, на якому публікується інформація про діяльність судів загальної юрисдикції, а також цивільної справи № 205/5359/15-ц, яка зберігається в архіві Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, судом було встановлено, що в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди, відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та усунено ОСОБА_1 перешкоду в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 ; зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 15 кв.м., що належить ОСОБА_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року доповнено третій абзац резолютивної частини рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року та викладеного його в наступній редакції: Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 15 кв. м., шляхом знесення паркану та перенесення його на кадастрову межу згідно визначених у акті встановлення меж зйомочних "поворотних" точок координат спільної межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2019 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року скасовані, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди, відшкодування матеріальної шкоди відмовлено. Вказана постанова набрала чинності 24.01.2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди, відшкодування матеріальної шкоди.
07 вересня 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про відновлення меж земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, в якій просить усунути перешкоду в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести встановлений нею паркан, який розділяє земельні ділянки за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та повернути ОСОБА_1 самовільно зайняту частину її земельної ділянки, а також заборонити ОСОБА_2 самовільно встановлювати паркани на межі земельних ділянок за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 висотою вище, ніж 1,5 метри.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що спір з приводу усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести встановлений нею паркан, який розділяє земельні ділянки за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та повернення ОСОБА_1 самовільно зайнятої частини її земельної ділянки, вже розглянуто судом, що унеможливлює повторний розгляд справи в спорі з того самого предмету і з тих самих підстав.
Проте погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тими самими вимогами, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішені по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Позови вважаються тотожними тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не можна вважати тотожними, що позбавляє суд права закрити провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами у даній справі є позивач ОСОБА_1 , відповідач- ОСОБА_2 , а заявлена позовна вимога є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести встановлений нею паркан, який розділяє земельні ділянки за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та повернути ОСОБА_1 самовільно зайняту частину її земельної ділянки.
У справі 205/5359/15-ц, сторонами були, ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а заявлена позовна вимога: усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, зобов`язавши ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину її земельної ділянки площею 15 кв.м. в бік належної відповідачеві суміжної земельної ділянки ( АДРЕСА_2 ), шляхом знесення паркану та перенесення його на кадастрову межу згідно визначених у Акті встановлення меж зйомочних (поворотних) точок координат спільної межі між домоволодіннями АДРЕСА_2 .
В даному випадку, ОСОБА_1 , в порядку ст.4 ЦПК України скористалася правом на судовий захист з метою відновити своє право на відновлення меж земельних ділянок.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що сторони, предмет та вимоги у даній цивільній справі та у цивільній справі №205/5359/15-ц не є тотожними.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК України скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2020 року про закриття провадження скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді:
