Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №573/1408/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/9/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми матеріали кримінального провадження за спільною апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 та апеляційною скаргою захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 16.07.2019 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Суми, з повною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні дитину, 2017 року народження, на момент вчинення злочину працюючого заступником начальника начальником кримінальної міліції Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, на момент винесення вироку не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця м. Білопілля Сумської області, з базовою вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох дітей: 2003, 2013, 2016 років народження, на момент вчинення злочину працюючого старшим уповноваженим сектора карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, на момент винесення вироку працюючого майстром в КП «Благоустрій Білопілля», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
До Сумського апеляційного суду надійшли спільна апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 і обвинуваченого ОСОБА_7 та апеляційна скарга захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в яких:
- захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_7 просили вирок Білопільського районного суду Сумської області від 16.07.2019 скасувати та ухвалити новий, виправдувальний вирок, яким просили ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;
- захисник ОСОБА_10 просив вирок Білопільського районного суду Сумської області від 16.07.2019 скасувати частково, за епізодами вимагання неправомірної вигоди в розмірі 15 000 грн з ОСОБА_11 , період часу з 18.11.2014 по 16.04.2015 залишити без змін. Закрити кримінальне провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_8 .
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на два роки, з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла, та без спеціальної конфіскації.
Позбавлено ОСОБА_7 спеціального звання майор міліції.
Початок відбування покарання визначено ОСОБА_7 з дня затримання та поміщення до слідчого ізолятору.
Зараховано ОСОБА_7 у строк попереднього ув`язнення з 16 по 20 квітня включно 2015 року у строк відбуття покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді застави в сумі 50000 грн. залишено до набрання вироком законної сили.
ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.368, ч. 2 ст. 365 КК України, та призначено йому покарання:
-за ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 2 роки, з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла, та без спеціальної конфіскації;
-за ч. 2 ст. 365 КК України у виді позбавленні волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на два роки, з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла, та без спеціальної конфіскації.
Позбавлено ОСОБА_8 спеціального звання старший лейтенант міліції.
Початок відбування покарання визначено ОСОБА_8 з дня затримання та поміщення до слідчого ізолятору.
Зараховано ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення з 16 по 20 квітня включно 2015 року у строк відбуття покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді застави в сумі 50000 грн. залишено до набрання вироком законної сили.
Цим же вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України за епізодом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 в сумі 15000 грн. у період часу з 18 листопада 2014 року по 16 квітня 2015 року та виправдано у зв`язку із відсутністю в їх діях складу вказаного злочину.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 10000 грн моральної шкоди та 2500 грн витрат на правову допомогу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди та у стягненні витрат в сумі 146 грн. 07 коп. за проїзд адвоката ОСОБА_12 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_12 про повернення відеореєстратора залишити без розгляду.
Стягнуто із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 по 1536 грн з кожного судових витрат в дохід держави.
Долю речових докзів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
Грошову заставу в сумі 50000 грн, яка 20 квітня 2015 року була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області за ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили вирішено повернути заставодавцю при пред`явленні ним в ТУ ДСА України в Сумській області відповідних документів про внесення застави.
Грошову заставу в сумі 50000 грн, яка 20 квітня 2015 року була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області за ОСОБА_8 , після набрання вироком законної сили вирішено повернути заставодавцю при пред`явленні ним в ТУ ДСА України в Сумській області відповідних документів про внесення застави.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_7 в органах внутрішніх справ працював з 14 серпня 1999 року. Наказом УМВС України в Сумській області від 25 серпня 2011 року № 156 о/с ОСОБА_7 призначений на посаду начальника сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області. Наказом УМВС України в Сумській області від 30 січня 2015 року № 29 о/с ОСОБА_7 призначений на посаду заступника начальника начальником кримінальної міліції Білопільського РВ УМВС України в Сумській області. Наказом від 30 листопада 2012 року № 180 о/с йому присвоєне спеціальне звання майор міліції.
Відповідно до функціональних обов`язків ОСОБА_7 здійснював керівництво діяльністю відділу в межах делегованих начальником повноважень, забезпечував ефективне виконання покладених на відділ завдань щодо розкриття та запобігання злочинам і правопорушенням на підвідомчій території, дотримання прав і свобод людини і громадянина, координував діяльність всіх служб кримінальної міліції райвідділу у виконанні завдань по боротьбі із злочинністю, забезпечував постійне відстеження результатів діяльності структурних підрозділів відділу, дотримання законності та усунення недоліків у роботі особового складу.
ОСОБА_8 в органах внутрішніх справ працював з 19 лютого 2007 року. Наказом УМВС України в Сумській області від 10 квітня 2014 року № 59 о/с ОСОБА_8 призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області. Наказом від 29 грудня 2012 року № 201 о/с йому присвоєне спеціальне звання старший лейтенант міліції.
Відповідно до функціональних обов`язків ОСОБА_8 здійснював практичні заходи щодо реагування на виявлення злочинної діяльності, координував та брав участь в оперативно-розшуковій діяльності на території обслуговування, брав участь в організації розвідувальних заходів у кримінальному середовищі з виявлення діючих на території обслуговування злочинних елементів, виконував інші завдання за дорученням керівництва, підпорядковувався начальнику сектору карного розшуку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівниками правоохоронних органів є, у тому числі, працівники органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст.ст. 1, 20 Закону України «Про міліцію», який був чинний на момент вчинення злочинів, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виконували функції офіційних представників державного збройного органу виконавчої влади, які захищають життя, здоров`я, права і свободи громадян, інтереси суспільства та держави від противоправних посягань, тобто були службовими особами правоохоронного органу - представниками влади, на яких частиною 2 статті 19 Конституції України, частиною 1 статті 3, частиною 1 статті 4, статтею 5, частинами 2, 4 статті 10 Закону України «Про міліцію» покладено обов`язки: діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, який передбачений Конституцією та законами України, у своїй діяльності керуватися принципами законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, виконувати свої обов`язки неупереджено, у точній відповідності з законом, поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини, брати участь у розкритті кримінальних правопорушень, незалежно від місцезнаходження і часу, у разі виявлення подій, що загрожують особистій безпеці громадян або громадській безпеці, зобов`язані вжити заходів до запобігання та припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, у взаємовідносинах із громадянами повинні виявляти високу культуру і такт.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про міліцію» в основні завдання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 входило: забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігати правопорушенням та здійснювати їх припинення; виявляти кримінальні правопорушення, приймати участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
Таким чином, будучи співробітниками правоохоронного органу, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наділені правом пред`являти вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними та фізичними особами, та рядом інших владних повноважень, а отже є суб`єктами відповідальності за вчинення корупційного правопорушення.
Окрім цього, відповідно до ч. 2 примітки до ст. 368 КК України ОСОБА_7 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
У період з 10 березня 2015 року по 16 квітня 2015 року заступник начальника начальник кримінальної міліції Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_7 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою із старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_8 , будучи співробітниками правоохоронного органу, використовуючи надані їм владу та службове становище, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, спрямованим на незаконне збагачення, вимагали від мешканця м. Білопілля ОСОБА_11 неправомірну вигоду в розмірі 7000 грн. за вирішення питання про не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за крадіжку каналізаційних люків із території ТОВ «Білопільський машинобудівний завод».
10 березня 2015 року об 11 год. 54 хв. працівниками міліції ОСОБА_11 був доставлений до Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, де в кабінеті сектору карного розшуку ОСОБА_11 , спілкуючись із ОСОБА_8 по телефону, отримав від останнього незаконну вимогу про необхідність передачі йому та ОСОБА_7 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 7000 грн. за не притягнення його до кримінальної відповідальності за крадіжку каналізаційних люків із території ТОВ «Білопільський машинобудівний завод».
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 створили ОСОБА_11 такі умови, за яких останній, не маючи іншого виходу, був змушений погодитися на незаконну пропозицію правоохоронців, оскільки не бажав настання шкідливих наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності.
Так, 16 квітня 2015 року близько 12 год. 20 хв. ОСОБА_8 зустрівся поблизу відділення ПАТ «ПриватБанк» у м. Білопілля Сумської області в районі перехрестя вул. Старопутивльська та вул. Першого Травня з ОСОБА_13 , яка є співмешканкою ОСОБА_11 , та реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, за попередньою змовою із службовою особою, яка займає відповідальне становище ОСОБА_7 , повідомив ОСОБА_13 вимогу про необхідність передачі ОСОБА_11 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 7000 грн., погрожуючи при цьому притягненням останнього до кримінальної відповідальності.
У подальшому, 16 квітня 2015 року ОСОБА_8 за попередньою змовою із службовою особою, яка займає відповідальне становище, ОСОБА_7 , близько 13 год. 35 хв., перебуваючи поблизу відділення ПАТ «ПриватБанк» в м. Білопілля Сумської області в районі перехрестя вул. Старопутивльська та вул. Першого Травня, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у загальній сумі 5200 грн. за вирішення питання про не притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності за крадіжку каналізаційних люків із території ТОВ «Білопільський машинобудівний завод».
Після цього, за невстановлених розслідуванням обставин, ОСОБА_8 передав частину грошових коштів від суми 5200 грн. ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди за не притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності.
У ході проведення огляду місцевості 16 квітня 2015 року у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 4400 гривень, які останні отримали у якості неправомірної вигоди від ОСОБА_11 . Іншою частиною суми грошей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встигли розпорядитися на власний розсуд.
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 усвідомлювали протиправний характер своїх дій, передбачали настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажали їх настання, тобто скоїли злочин із прямим умислом.
Окрім цього, ОСОБА_8 , будучи працівником правоохоронного органу старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, перевищуючи свої службові повноваження, покладені на нього Конституцією України та Законами України, за попередньою змовою із невстановленими у ході слідства особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, вчинив умисний злочин за наступних обставин.
Так, у провадженні слідчого відділення Білопільського РВ УМВС України в Сумській області перебувало кримінальне провадження №12015200130000179, відомості про яке 02 квітня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом відкритого викрадення грошей у ОСОБА_14 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
У цьому провадженні на підставі ухвали слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області 08 квітня 2015 року в період часу з 14 год. 40 хв. до 15 год. 59 хв. слідчим слідчого відділу Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_15 проведено обшук в житлі та іншому володінні за адресою: АДРЕСА_5 , в якому фактично проживає ОСОБА_12 .
У ході проведення обшуку виявлено та вилучено відеореєстратор, дві частини обрізаної полімерної пляшки з фрагментами фольги на горловині з нашаруванням речовини бурого кольору та дві пари тканинних господарських рукавичок.
Після закінчення проведення обшуку працівники міліції запропонували ОСОБА_12 проїхати до Білопільського РВ УМВС України в Сумській області для дачі пояснень щодо вилученого майна.
08 квітня 2015 року о 16 год. 39 хв. працівники міліції доставили ОСОБА_12 на службовому автомобілі до Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, який розташований за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Леніна, 76, та завели останнього до кабінету № 33 сектору карного розшуку, розташованого в приміщенні райвідділу міліції на 1-му поверсі, де знаходилися невстановлені в ході слідства працівники міліції, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження.
У подальшому до зазначеного кабінету, де перебував ОСОБА_12 , зайшов ОСОБА_8 , який із 03 квітня 2015 року, відповідно до наказу начальника Білопільського РВ УМВС України в Сумській області від 06 квітня 2015 року № 21 о/с, перебував у черговій відпустці.
ОСОБА_8 , перевищуючи надані йому як працівникові міліції службові повноваження, не маючи будь-яких законних підстав, почав морально змушувати ОСОБА_12 зізнатися у вчиненні злочину відносно ОСОБА_14 у кримінальному провадженні №12015200130000179 за ч. 3 ст. 186 КК України, а також у вчиненні інших крадіжок майна на території м. Ворожба Білопільського району Сумської області.
Після того, як ОСОБА_12 заперечив свою причетність до вчинення злочинів, на які вказував ОСОБА_8 , останній 08 квітня 2015 року в період часу приблизно з 18 год. до 21 год., перебуваючи у кабінеті № 33, розташованому на 1-му поверсі Білопільського РВ УМВС України в Сумській області за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Леніна 76, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, переслідуючи мету розкриття злочинів, всупереч вимогам ст. 3 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97 вд 17.07.1997, ст. 7 Міжнародного пакту «Про громадянські та політичні права» від 16.12.1966, ратифікованого Указом Президіуму Верховної Pади УРСР від 19.10.1973, ст. 28 Конституції України, ст. 11 КПК України, ст. 5 Закону України «Про міліцію», який був чинний на той час, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, застосував до ОСОБА_12 фізичне насильство для того, щоб залякати його та примусити до виконання своїх протиправних вимог.
Так, ОСОБА_8 , будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, 08 квітня 2015 року в період часу близько з 18 год. до 21 год. незаконно утримував ОСОБА_12 у приміщенні Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, а саме в кабінеті працівників карного розшуку № 33, розташованому на 1-му поверсі приміщення.
У цей період часу ОСОБА_8 , перебуваючи в кабінеті № 33 працівників сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, у присутності невстановлених у ході слідства осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, упродовж 5-10 хвилин наніс ОСОБА_12 не менше ніж 3 удари правою рукою в область грудної клітки.
Після нанесених ударів ОСОБА_8 став морально тиснути на ОСОБА_12 та ображати його нецензурною лайкою з метою залякати потерпілого та примусити його до виконання своїх протиправних вимог.
Після того, як ОСОБА_12 відмовився виконати протиправні вимоги працівника міліції ОСОБА_8 щодо зізнання у вчинені злочинів на території м. Ворожба Білопільського району Сумської області, яка була закріплена за ОСОБА_8 , як працівником сектору карного розшуку у якості зони обслуговування, останній у присутності невстановлених у ході слідства осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, перебуваючи в зазначеному приміщенні райвідділу міліції, відвів ОСОБА_12 у кут кабінету, де упродовж приблизно 5-10 хвилин наніс численні удари руками та ногами по тулубу, спині та руках потерпілого, спричинивши йому забиття передньої черевної стінки, забиття поперекової ділянки зліва, садна грудної клітки.
Захищаючись від протиправних дій ОСОБА_8 , а саме від нанесення чисельних ударів у різні частини тіла, ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден обох верхніх кінцівок.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 20 травня 2015 року № 52 ОСОБА_12 спричинені наступні тілесні ушкодження: забиття передньої черевної стінки, забиття поперекової ділянки зліва, садна грудної клітки та обох верхніх кінцівок. Указані тілесні ушкодження могли виникнути від ударів кулаками рук та ногами і відносяться до категорії легких.
Після побиття ОСОБА_12 близько 21 год., бажаючи припинити незаконні дії ОСОБА_8 та інших невстановлених у ході слідства осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, погодився підписати пояснення щодо вчинення ним крадіжки речей із нежилого домогосподарства у м. Ворожба Білопільського району Сумської області, яка відбулася в середині літа 2014 року.
Після цього ОСОБА_8 та невстановлені у ході слідства особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, вивели ОСОБА_12 із приміщення Білопільського РВ УМВС України в Сумській області та відпустили.
ОСОБА_8 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто скоїв злочин із прямим умислом.
Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 органами досудового слідства обвинувачуються в тому, що в період з 18 листопада 2014 року (точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилося можливим) по 16 квітня 2015 року, начальник сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, а з 30 січня 2015 року заступник начальника начальник кримінальної міліції Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_7 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою із старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_8 , будучи співробітниками правоохоронного органу, використовуючи надані їм владу та службове становище, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, спрямованим на незаконне збагачення, вимагали із мешканця м. Білопілля ОСОБА_11 неправомірну вигоду в розмірі 15000 грн. за вирішення питання про не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за крадіжки металобрухту на території Білопільського району.
Так, слідчим відділом Білопільського РВ УМВС України в Сумській області проводилося досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні №12014200130000538 від 11 жовтня 2014 року за фактом крадіжок майна з домогосподарств громадян, які розташовані на території Білопільського району за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
Співробітниками Білопільського РВ УМВС України в Сумській області проводилися оперативно-розшукові заходи по встановленню осіб, які причетні до вчинення вищевказаних злочинів, у тому числі щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_16
18 листопада 2014 року о 12 год. 40 хв. працівниками міліції ОСОБА_11 був доставлений до Білопільського РВ УМВС України в Сумській області, де в кабінеті сектору карного розшуку ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_11 незаконну вимогу про необхідність передачі їм неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 15000 грн. за не притягнення його до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12014200130000538 за ч. 3 ст. 185 КК України.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 створили ОСОБА_11 такі умови, за яких останній, не маючи іншого виходу, був змушений погодитися на незаконну пропозицію правоохоронців, оскільки не бажав настання шкідливих наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності.
У подальшому, в період з 18 листопада 2014 року (точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилося можливим) по 16 квітня 2015 року ОСОБА_7 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, отримали від ОСОБА_11 неправомірну вигоду частинами, а саме: у невстановлений слідством день і час у приміщенні Білопільського РВ УМВС України в Сумській області за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Леніна, 76 у розмірі 10000 грн.; у невстановлений слідством день і час на вул. Леніна в м. Білопілля Сумської області біля приміщення Білопільського РВ УМВС України в Сумській області у невстановленому автомобілі у розмірі 4500 грн.; та у невстановлений слідством день і час в м. Білопілля Сумської області у невстановленому у ході досудового розслідування місці у розмірі 300 грн. Всього ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на суму 14800 грн., якими розпорядилися на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_11 станом на 16.04.2015 не передав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 200 грн., яку останні продовжували вимагати від нього.
За вказаним епізодом дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб.
Вироком Білопільського районного суду Сумської області від 16 липня 2019 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні вказаним епізодом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 в сумі 15000 грн у період часу з 18 листопада 2014 року по 16 квітня 2015 року та виправдано у зв`язку з відсутністю в їх діях с кладу вказаного злочину.
До початку апеляційного розгляду до початку апеляційного розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 та захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_10 подали клопотання в яких:
- адвокат ОСОБА_9 просив вирок Білопільського районного суду Сумської області від 16.07.2019 відносно ОСОБА_7 скасувати, та кримінальне провадження відносно нього за ч. 3 ст. 368 КК України закрити на підставі ст. 49 КК України, п.1 ч.2 ст. 284, ст. 417 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Також просив скасувати застосований відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 50 000 грн і повернути їх заставодавцеві ОСОБА_9 , відповідно до ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 17.04.2015 на відповідні банківські реквізити (а.с. 204, 216 т.14);
- адвокат ОСОБА_10 просив звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 , за ч. 3 ст. 368, ч.2 ст. 365 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст. 49 КК України, у звязку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.
Також просив запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді застави в сумі 50 000 грн скасувати і кошти повернути заставодавцю ОСОБА_17 .
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.06.2015, а саме: квартири АДРЕСА_6 , що належить на праві власності ОСОБА_8 , захисник просив скасувати (а.с. 213 т.14).
Заслухавши доповідь судді, думки обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які клопотання захисників підтримали, просили вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження відносно них на підставі ст. 49 КК України, п.1 ч.2 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності та просили вирішити питання щодо арешту майна у кримінальному провадженні, та щодо внесеної за них застави, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав заявлені клопотання, вивчивши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи заявлених захисниками клопотань колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою. Після виконання дій, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, і вирішення клопотань суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст оскарженого судового рішення, доводи учасників судового провадження, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, і з`ясовує, чи підтримують свої апеляційні скарги особи, які їх подали.
З урахуванням положень ст. 405 КПК України, колегія суддів вивчивши доводи заявлених захисниками клопотання вважає, що існують підстави для їх задоволення виходячи з наступного.
Так з матеріалів кримінального провадження слідує, що вироком Білопільського районного суду Сумської області від 16.07.2019 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.368, ч. 2 ст. 365 КК України з призначенням їм відповідного за те покарання.
Також, цим же вироком суду ОСОБА_7 і ОСОБА_8 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України за епізодом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 в сумі 15000 грн. у період часу з 18.11.2014 по 16.04.2015 і виправдано у зв`язку із відсутністю в їх діях складу вказаного злочину.
В апеляційному порядку вказаний вирок суду в частині виправдання обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368 КК України, за окремим епізодом, не оскаржувався.
Разом з тим, судове рішення до апеляційного суду було оскаржене обвинуваченим ОСОБА_7 і його захисником ОСОБА_18 і захисником ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 .
Однак, в подальшому, до початку апеляційного розгляду, захисники звернулись з клопотаннями про звільнення своїх підзахисних від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження відносно них просили закрити.
Такі клопотання обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в апеляційному суді підтримали.
З огляду на встановлені обставини колегія суддів зазначає наступне.
Так, звільнення від кримінальної відповідальності, це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК України та у порядку, встановленому КПК України.
Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Вказаною нормою Закону встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, підстави такого звільнення, правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Як йлося вище та вбачається з матеріалів кримінального провадження вироком Білопільського районного суду Сумської області від 16.07.2019 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.368, ч. 2 ст. 365 КК України з призначенням їм відповідного за те покарання.
Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років і з конфіскацією майна, а санкцією ч.2 ст. 365 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та вказані кримінальні правопорушення, відповідно до ч.5 ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.
Таким чином, оскільки події злочинів відбувалися у квітні 2015 року, то у даній справі строки давності притягнення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопрушень, передбачених ч.3 ст. 368 та ч.2 ст. 365 КК України закінчилися у квітні 2025 року, тобто, на час апеляційного розгляду вказаного кримінального провадження існують підстави для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, у зв`язку зі сплином строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
При цьому, обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_8 було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть звільнені від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження буде закрито не з реабілітуючих підстав, що останнім було зрозуміло і своїх заперечень щодо цього вони не висловлювали.
За встановлених колегією суддів обставин, клопотання захисників про звільнення обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності слід задовольнити, обвинувальний вирок відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , в частині притягнення їх до кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 368 та ч.2 ст. 365 КК України скасувати, а дане кримінальне провадження закрити, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
При цьому, колегія суддів зауважує, що при звільненні особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закритті кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, і потерпілий ОСОБА_12 не позбавлений звернутись з таким позовом для вирішення його у порядку цивільного судочинства, зокрема про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 моральної шкоди та витрат на правову допомогу, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 16.08.2021 справа № 644/7193/17.
Щодо процесуальних витрат, які у даному кримінальному провадженні складають 3072 грн, за проведення експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 4706 від 20.05.2015, то їх слід віднести на рахунок держави, оскільки ці процесуальні витрати понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, тобто ініціатором проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні був саме орган досудового розслідування, а сторона захисту не залучала жодних експертів, тому відповідно до ч. 2 ст. 122, ст. 124 КПК України витрати на проведення вказаної експертизи відповідно не підлягають стягненню з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та покладаються на державу.
Щодо грошової застави, про яку також в своїх клопотаннях заявляли захисники, то з матеріалів справи слідує, що дійсно 20.04.2015 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області за ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , як заставодавцем, була внесена грошова застава в сумі 50 000 грн, а за ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , як заставодавцем, також була внесена грошова застава в сумі 50 000 грн.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Рішення про повернення застави приймається ухвалою слідчого судді чи суду, коли підстави для тримання під вартою чи інших запобіжних заходів відпадають, або коли провадження завершено.
Як йшлося вище, апеляційним судом встановлено підстави для закриття кримінального провадження відносно обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 через їх звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
За таких обставин, провадження у справі завершено, а тому внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області заставодавцями ОСОБА_9 і ОСОБА_17 грошові кошти мають бути повернуті останнім при пред`явленні ними в ТУ ДСА України в Сумській області відповідних документів про внесення такої застави.
Виходячи з викладеного, оскільки вирок Білопільського районного суду Сумської області від 16.07.2019 апеляційним судом скасовано в частині визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України та в частині визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.365 КК України, та з врахуванням доводів клопотань захисників, в частині цивільного позову, процесуальних витрат і грошової застави, в іншій частині вирок суду першої інстанції має бути залишено без змін.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними вимоги захисника ОСОБА_10 , про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.06.2015, а саме: квартири АДРЕСА_6 , що належить на праві власності ОСОБА_8 , оскільки такий арешт вироком Білопільського районного суду Сумської області від 16.07.2019 вже скасовано і в цій частині вирок суду апеляційний суд залишає без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_10 задовольнити.
Вирок Білопільського районного суду Сумської області від 16.07.2019, в частині визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України та в частині визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.365 КК України, скасувати.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 , від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження відносно нього, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, закрити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 , від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження відносно нього, за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.365 КК України, закрити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 , про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 моральної шкоди та витрат на правову допомогу, залишити без розгляду.
Процесуальні витрати за проведення експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 4706 від 20.05.2015 у сумі 3072 грн віднести на рахунок держави.
Грошову заставу в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, яка 20.04.2015 була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області за ОСОБА_7 , повернути заставодавцю ОСОБА_9 , при пред`явленні ним в ТУ ДСА України в Сумській області відповідних документів про внесення застави.
Грошову заставу в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, яка 20.04.2015 була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області за ОСОБА_8 , повернути заставодавцю ОСОБА_17 , при пред`явленні ним в ТУ ДСА України в Сумській області відповідних документів про внесення застави.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
