копія 1-7/07
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2007 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Островського Р.В.,
при секретарі - Білик И.О.,
з участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Котельва справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженки сАДРЕСА_1, мешканки АДРЕСА_2, працюючої спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_2 в Котелевському районі, освіта вища, вдова, на утриманні має неповнолітнього сина, раніше не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2. 2.12.2006 року, близько 16 год., поблизу домогосподарства, розташованого в с Котельва, по вул.. Леніна, 100, використовуючи дерев'яну палицю нанесла малолітньому ОСОБА_3. легкі тілесні ушкодження у вигляді синця м'яких тканин нижньої правої кінцівки.
Мати малолітнього потерпілого ОСОБА_4. подала до суду скаргу, в якій просить притягти до кримінальної відповідальності ОСОБА_2. по ч. 1 ст. 125 КК України та стягти з неї моральні збитки в сумі 5000 грн.
В судових засіданнях ОСОБА_2. винною себе в скоєнні злочину не визнала і пояснила, що 2.12.2006 року перебувала в себе вдома, за адресою: АДРЕСА_2. її син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, гуляв неподалік на вулиці. Близько 16 год. ОСОБА_5 прийшов додому і поскаржився на те, що малолітній ОСОБА_6 вдарив його цеглиною по голові. ОСОБА_2. для вияснення причин конфлікту прийшла до господарства по вул. Леніна, 100, де в цей час гралися діти, серед яких був і ОСОБА_3. З собою ОСОБА_2. взяла дерев'яну палицю, довжиною 30 см., товщиною до 1 см. Підсудня визнала, що була знервована та переживала за здоров'я свого сина, голосно лаяла малолітнього ОСОБА_3., махала перед ним палицею, однак стверджує, що тілесних пошкоджень йому не наносила.
2
Не зважаючи на те, що ОСОБА_2. себе винною в нанесенні тілесних пошкоджень ОСОБА_3. не визнала її вина в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України повністю доведена в ході судового розгляду справи і підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами.
ПотерпілийОСОБА_3. суду пояснив, що 2.12.2006 року грався біля свого двору, малював на асфальті, в цей час ОСОБА_5 наїхав велосипедом йому на руку. ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_5 куском цеглини по голові, а останній поскаржився своїй матері ОСОБА_2. Після цього ОСОБА_3 продовжував гратися біля двору, куди через деякий час прийшла ОСОБА_2. і побила його палицею по рукам і ногам. ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_5 його не бив, а удари наносила саме ОСОБА_2.
Допитана в судовому засіданні в якості представника малолітнього потерпілого ОСОБА_4. пояснила, що 2.12.2006 року працювала в своєму господарстві, близько 16 год. до неї прибігла її старша донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, котра повідомила, що ОСОБА_2. побила ОСОБА_3., після чого ОСОБА_4. вийшла на вулицю і сварилася з ОСОБА_2. з приводу втручання в дитячі взаємини. ОСОБА_4. та ОСОБА_2. ображали одна одну, висловлювали взаємні претензії. Після цього ОСОБА_4. повернулася з сином в будинок і при огляді виявила тілесні ушкодження на ногах та плечах. Син був знервований, зляканий, довгий час погано спав у ночі, спостерігались випадки нічного енурезу, вона була вимушена звертатися за медичною допомогою для сина до невролога та психіатра. Стверджує, що в результаті дій ОСОБА_2. їй та малолітньому сину була нанесена моральна шкода, ставила вимогу про стягнення з підсудньої моральних збитків у сумі 5 000 грн., однак в судових дебатах відмовилась від вимоги про стягнення моральної шкоди, пояснивши свою позицію тим, що хоче лише досягти справедливого покарання а не збагачення.
Покази потерпілого та представника підтвердили допитані в якості свідків неповнолітні, котрі були безпосередніми очевидцями подій.
Зокрема ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4р.н. пояснила, що гуляла поблизу свого двору, її молодший брат ОСОБА_3 . також був поряд, малював на асфальті. В цей час ОСОБА_5. катаючись на велосипеді наїхав йому на руку, між ОСОБА_3. та ОСОБА_5. відбулася сварка. Після цього до ОСОБА_3. прибігла ОСОБА_2., котра побила його по руках та ногах палицею.
Неповнолітня ОСОБА_8., ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н. пояснила, що 2.12.2006 року прийшла до ОСОБА_4 додому близько 17 години та бачила що потерпілий плакав, був знервований, на шиї та ногах бачила подряпини. МалолітнійОСОБА_3. пояснював, що його побила ОСОБА_2 палицею.
Згідно висновку експерта від 23.03.2007 року № 478 у ОСОБА_3. виявлено тілесне пошкодження у вигляді синця м'яких тканин нижньої правої кінцівки.
Обставини події також описав малолітній ОСОБА_5, котрий вказав, що ОСОБА_3 наніс йому удар цеглиною по голові, за що ОСОБА_5 вдарив його ногою і поскаржився своїй матері, котра кричала на ОСОБА_3 та махала перед ним палицею. Суд, приймаючи до уваги родинні зв'язки, розцінює покази ОСОБА_5. в частині твердження про нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3., як спробу допомогти своїй матері ОСОБА_2. уникнути відповідальності.
Суд також критично ставиться до показів свідків ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11, ОСОБА_12. оскільки вони безпосередніми очевидцями нанесення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_3. не були, бачили лише наслідки конфлікту та сварку між підсудньою та представником потерпілого. Навпаки, ОСОБА_13., пояснив що бачив конфлікт між малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і стверджує що саме ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_5 а не навпаки.
В той же час, з пояснення неповнолітньої ОСОБА_14, відібраного під час перевірки заяви ОСОБА_4. працівниками міліції, котре було досліджене в судовому засіданні, слідує, що вона особисто бачила як ОСОБА_2. нанесла палицею удари по різним частинам тіла потерпілого ОСОБА_3.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, і з урахуванням всіх обставин справи пом'якшуючих вину обставин в діях ОСОБА_2. не знаходить. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2. являється скоєння злочину щодо малолітнього.
Перераховані докази приводять суд до переконання у винності ОСОБА_2. в нанесенні тілесних пошкоджень ОСОБА_3.
Суд кваліфікує дії підсудньої по ч. 1 ст. 125 КК України, бо вона нанесла умисне легке тілесне ушкодження, та вважає, що ОСОБА_2. необхідно призначити покарання в межах санкції даної статті закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України „суд,
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання за вказаний злочин у вигляді громадських робіт строком 60 (шістдесят) годин.
Обрати відносно ОСОБА_2. міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд до вступу вироку в законну силу.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
