ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2015 р. Справа № 5023/4477/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О. В., суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря Курченко В.А.
за участю представників:
апелянта - ОСОБА_1 (довіреність від 18.06.2015р.), ОСОБА_2 (довіреність від 18.06.2015р.);
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - Алімова А.С. (довіреність від 02.10.2014р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4, м. Харків (вх.№3536 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2013р. у справі № 5023/4477/12,
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків,
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2013р. у справі №5023/4477/12 (суддя Дзюба О.А.) задоволено заяву ліквідатора про визнання недійсним аукціону від 27.11.2012р. з продажу майна банкрута та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.12.2012р.
Визнано недійсним аукціон з продажу майна ФО-П ОСОБА_5, а саме: автомобіля Skoda Octavia А5, 2006р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р. № НОМЕР_1, який відбувся 27.11.2012р. та оформлений протоколом №3 Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр".
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №ТІ-166 автомобіля Skoda Octavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р. № НОМЕР_1 від 04.12.2012р., укладеного між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_7.
Визнано право власності на автомобіль Skoda Octavia А5, 2006 р. в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р. № НОМЕР_1 за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1).
Зобов'язано ВДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на автомобіль Skoda Octavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р. № НОМЕР_1.
Фізична особа ОСОБА_4 не погодився з зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про право власності на автомобіль Skoda Octavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р., що був придбаний ним до прийняття вказаного судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2013р. повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.
Скарга обґрунтована тим, що договір від 04.12.2012р. відповідає всім вимогам, які є необхідними для його дійсності, а висновок суду про недійсність договору є помилковим і суд до відносин, що розглядаються, застосував норми ч.5 ст.203 ГК України, які не повинні застосовуватися у даному випадку.
Крім того, як зазначає апелянт, суд при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив норми матеріального права та застосував до спірних правовідносин положення ч.11 ст.17 Закону про банкрутство в редакції, чинній на момент їх виникнення, які не повинні у даному випаду застосовуватися.
Також посилається на інші обставини, викладені в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представники апелянта підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її у повному обсязі.
25.08.2015р. від арбітражного керуючого Михайлової М.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №12228), в якому арбітражний керуючий проти апеляційної скарги заперечувала та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Також надійшло клопотання (вх. №12229), в якому арбітражний керуючий просила розглядати справу без її участі.
Представник ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у судовому засіданні та у поясненнях (вх. №13229 від 21.09.2015р.) наданих до суду, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників апелянта та кредитора, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.10.2012р. прийнято заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та порушено провадження у справі.
Постановою господарського суду Харківської області від 17.10.2012р. визнано ФОП ОСОБА_5 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута Запорожця І.С.
Ліквідатором виявлено та включено до ліквідаційної маси майно боржника, зокрема, автомобіль Skoda Octavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р. № НОМЕР_1.
Після проведення у встановленому порядку оцінки зазначеного рухомого майна, ліквідатором з Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 30.10.2012 р. укладена угода на організацію та проведення аукціону з продажу майна.
Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.11.2012р. проведений аукціон з реалізації майна.
Відповідно до протоколу №3 від 27.11.2012 р. проведення аукціону по продажу автомобіля Skoda Octavia А5, 2006р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р. № НОМЕР_1, переможцем аукціону ОСОБА_7 на р/р Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр", як гарантійний внесок, внесено кошти в розмірі 1500,00 грн. Кошти в розмірі 13500,00 грн. вносяться переможцем, як гарантійний внесок, на р/р Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" № НОМЕР_5 в ПАТ "БТА БАНК", МФО 321723, код 37875935 на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання даного протоколу і в подальшому розподіляються на підставі листа ліквідатора.
На підставі протоколу аукціону №3 між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підписаний договір купівлі-продажу майна банкрута від 04.12.2012р.
Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу від 04.12.2012р. право власності переходить до покупця від продавця з моменту повної сплати за майно.
З метою перевірки надходження коштів від реалізації майна банкрута ліквідатор звернувся до Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр".
Відповідно до відповіді Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" від 05.04.2013р. кошти в розмірі 1 500,00 грн. згідно протоколу № 3 від 27.11.2012 р. були внесені, як гарантійний внесок на р/р "Всеукраїнський торгівельний центр" переможцем аукціону ОСОБА_7; кошти в розмірі 13 500,00 грн. згідно протоколу № 3 від 27.11.2012 р. від переможця аукціону ОСОБА_7 на р/р "Всеукраїнський торгівельний центр" не надходили.
Виявивши зазначені обставини ліквідатор 11.04.2013р. звернувся до господарського суду з заявою (вх. №13764), в якій просив суд: визнати недійсним аукціон з продажу майна ФОП ОСОБА_5, а саме: автомобіля Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4, р.№ НОМЕР_1, який відбувся 27.11.2012р. та був оформлений протоколом № 3 Товарної біржі Всеукраїнський торгівельний центр»; визнати недійсним договір купівлі-продажу № Т1-166 автомобіля Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4, від 04.12.2012р., укладений між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_7; визнати право власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4 за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1); зобов'язати ВДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зареєструвати за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1) право власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4.
21.08.2013р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI) положення цього Закону застосовується господарськими судами під час розгляду справи про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Згідно з п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)" положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013р.
Наведене стосується й вирішення спорів, зазначених у частині четвертій статті 10, статті 20 та частині восьмій статті 23 Закону. Водночас положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (розділ IV Закону "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство" та статті Закону, що визначають процедури санації та ліквідації), застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, з урахуванням викладеного у пункті 33 цього Інформаційного листа. Якщо процедура продажу майна боржника розпочата до набрання чинності Законом, то вона повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013р. здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.
Оскільки аукціон по реалізації майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відбувся 27.11.2012р., то до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України чинному на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон про банкрутство).
Відповідно до ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено повноваження ліквідатора з дня його призначення, зокрема, реалізацію майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ч. 10 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" продаж майна банкрута оформлюється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, в договорі купівлі-продажу №Т1-166 від 04.12.2012р. визначені всі істотні умови вказаного виду договору, а саме - предмет та ціна, через що вказаний договір є укладеними.
Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Абзацом 3 підпункту 2.1. пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними" від 29.05.2013р. № 11 встановлено, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.
Обґрунтовуючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд посилався на те, що у справі про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України, однак на підставах передбачених Законом про банкрутство, зокрема, на підставі ч.11 ст.17 Закону про банкрутство, якою передбачено, що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною.
Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено раніше постановою господарського суду Харківської області від 17.10.2012р. визнано ФОП ОСОБА_5 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. За таких обставин місцевим господарським судом не обґрунтовано можливість застосування в межах ліквідаційної процедури норм закону які регулюють повноваження керуючого санацією.
Крім того, місцевий господарський суд, обґрунтовуючи оскаржуване рішення, посилався на ч.1 ст.205 та ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу від 04.12.2012р. № Т1-166, покупцю - ОСОБА_7 передано предмет договору, а саме - автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4, від 04.12.2012р.
Відповідно до п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними" від 29.05.2013р. № 11 фіктивний правочин (стаття 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_7 вчинено дії щодо передачі та прийняття предмету, встановленого в укладеному договорі. Також, покупцем було сплачено гарантійний внесок в розмірі 1500 грн.
Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу від 04.12.2012р. право власності переходить до покупця від власника з моменту повної сплати за майно.
Відповідно до п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними" від 29.05.2013р. № 11 у розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою наведеною ліквідатором в обґрунтування поданої заяви (вх.№13764) є неповна оплата покупцем - ОСОБА_7 предмету договору, а саме - автомобіля Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4, від 04.12.2012р.
Відповідно до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними" від 29.05.2013р. № 11 за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
За таких обставин, враховуючи, що покупцем було сплачено гарантійний внесок за придбаний предмет договору-спірний автомобіль в розмірі 1500 грн., однак не було сплачено решти суми продажної вартості, має місце неналежне виконання правочину, яке не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.
Таким чином, враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів щодо укладення зазначеного правочину всупереч положенням ст. 203 Цивільного кодексу України.
Крім того слід зазначити, що як ліквідатором в поданій заяві, так і місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних обставин з посиланням на норми чинного законодавства, які б свідчили про порушення норм закону при проведенні оспорюваного аукціону.
Оскільки колегією суддів встановлено відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що визнання права власності на транспортний засіб автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4 за ОСОБА_5 та зобов'язання ВДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на спірний автомобіль є похідними вимогами за наслідками, що випливають з оспорюваного договору купівлі-продажу від 04.12.2012р.
Таким чином, враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.12.2012р., вимоги про визнання права власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4 за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1) та зобов'язання ВДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зареєструвати за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1) право власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4 задоволенню не підлягають, в зв'язку з чим ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Щодо права апелянта на оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 21.08.2013р. у справі № 5023/4477/12, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ст.91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
Як встановлено колегією суддів, предмет оспорюваного договору купівлі-продажу від 04.12.2012р.- автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4, від 04.12.2012р., 16.05.2013р. було продано третій особі- ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку серії ААВ №328604 від 16.05.2013р., що видана ТОВ ТБ «Слобожанщина» та 21.05.2013р. зазначений автомобіль зареєстрований ВРЕВ ГУМВСУ Харків за ОСОБА_4 (свідоцтво НОМЕР_6) (т.4, а.с. 28).
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.ст.316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 21.08.2013р., якою, зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна боржника від 04.12.2012р. та визнано право власності на автомобіль який зареєстрований за апелянтом, безпосередньо впливає на права та законні інтереси ОСОБА_4
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому ухвала господарського суду Харківської області від 21.08.2013р. у справі № 5023/4477/12 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про відмову у задоволенні заяви ліквідатора (вх. №13764 від 11.04.2013р.) про визнання недійсним аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_5, а саме: автомобіля Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4, р.№ НОМЕР_1, який відбувся 27.11.2012р. та був оформлений протоколом № 3 Товарної біржі Всеукраїнський торгівельний центр»; визнання недійсним договору купівлі-продажу № Т1-166 автомобіля Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4, від 04.12.2012р., укладеного між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_7; визнання права власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4 за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1); зобов'язання ВДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зареєструвати за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1) право власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2013р. у справі № 5023/4477/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора (вх. №13764 від 11.04.2013р.) про визнання недійсним аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_5, а саме: автомобіля Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4, р.№ НОМЕР_1, який відбувся 27.11.2012р. та був оформлений протоколом № 3 Товарної біржі Всеукраїнський торгівельний центр»; визнання недійсним договору купівлі-продажу № Т1-166 автомобіля Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4, від 04.12.2012р., укладеного між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_7; визнання права власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4 за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1); зобов'язання ВДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зареєструвати за ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1) право власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_4 відмовити.
Повний текст постанови складений 24.09.2015р.
Головуючий суддя Білоусова Я.О.
Суддя Шевель О. В.
Суддя Шутенко І.А.
