Справа № 638/7337/17
Провадження № 1-кс/638/2240/17
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2017 рокуДзержинський районний суд м. Харкова в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарi ОСОБА_2 ,
за участю заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання ОСОБА_3 про призначення психіатричної експертизи по кримінальному провадженню №42017221090000099, -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з зазначеною скаргою, в якій просив: направити колишнього начальника Департамента оперативної служби МВС України ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , її чоловіка (співмешканця), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , жильців квартир АДРЕСА_1 , 127, 128 будинку ОСОБА_3 , і осіб, які залучались органами внутрішніх справ до експлуатації спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації і в квартирах, в яких на території м.Харкова, м. Білої Церкви, м. Києва вони розташовувались, до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи; доручити прокурору повідомити вказаних осіб про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 163, ч. 2 ст. 182, ч. 3 ст. 307, ст. 14, ч. 3 ст. 308 КК України, а також допитати їх в судовому засіданні; повідомити ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 182 КК України; доручити прокурору отримати доступ до ряду речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_3 вказав, що СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області розслідується кримінальне провадження №42017221090000099 за фактом незаконного втручання в його приватне життя.
ОСОБА_3 зазначив, що протиправні дії носять тривалий насильницький характер, в зв`язку з чим він припускає, що особи, які причетні до таких дій, страждають від психічних розладів, ймовірно, агресивним психопатологічним розладом.
Скаржник вказує, що документи, тимчасовий доступ до яких він вважає за необхідне зобов`язати здійснити прокурора, можна використати як докази, оскільки вони є офіційними документами, містять в собі фактичні дані про обставини, за якими порушено кримінальне провадження. Іншим шляхом, ніж тимчасовим доступом до них, отримати певні відомості і документи неможливо. В сукупності з іншими доказами вони розкриють факт і обставини вчинення щодо нього злочинних дій з використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації і причетність окремих осіб до їх скоєння.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав вимоги клопотання і просив їх задовольнити.
Заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Відповідно до ст. 160 КПК України, сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів. В клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; 4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; 7) обґрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.
Заявник, який вважає себе потерпілим по даному кримінальному провадженню, не позбавлений можливості надавати докази на підтвердження своїх доводів і заперечень.
Однак ОСОБА_3 не надано достатніх доказів, які б свідчили про необхідність здійснення тимчасового доступу. Заявником за кожною вимогою про доступ не вказано значення, яке мають конкретні речі і документи, до яких він вважає за необхідне отримати тимчасовий доступ, для встановлення обставин по справі. Відсутні обґрунтовані посилання про можливість використання як доказів конкретних відомостей, що містяться в речах і документах, а також посилання на неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Також не підлягає задоволенню вимога про допит вказаних заявником осіб, оскільки коло окреслених ОСОБА_3 осіб не є чітким. Так, перераховуючи осіб, яких за його переконанням необхідно допитати, він вказує, зокрема, «жильців кв. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 в моєму будинку, осіб, в квартирах яких зазначені засоби експлуатувались на території м. Харкова, м. Білої Церкви, м.Києва». З заявленої вимоги залишається незрозумілим, яких конкретно жильців вказаних заявником квартир слід допитати; в квартирах яких осіб на території м. Харкова, м. Білої Церкви і м. Києва експлуатувались зазначені заявником засоби, також залишається незрозумілим.
Крім того, заявником не зазначені підстави, які б підтверджували необхідність допиту цих осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним в своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, тому визначення кругу осіб, які можуть бути допитані у якості свідків і кого повідомляти про підозру належить виключно до компетенції слідчого і процесуального керівника по конкретному кримінальному провадженню.
Таким чином, вимоги заявника щодо зобов`язання прокурора повідомити певних осіб про підозру у вчиненні злочинів знаходяться поза компетенцією суду і не підлягають задоволенню.
Також безпідставними суд вважає вимоги заявника щодо призначення певним особам психіатричної експертизи, оскільки призначення і проведення судової психіатричної експертизи вимагає дотримання спеціальної процедури; до будь-якої особи за бажанням учасників кримінального провадження вказаний захід застосований бути не може.
Відповідно до ст. 509 КПК України, слідчий, прокурор зобов`язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є: наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання; поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті тощо).
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони кримінального провадження в порядку, передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження - ухвалою суду.
З викладеної правової норми вбачається, що проведення такої експертизи може бути призначено слідчим, прокурором щодо особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які викликають сумніви в осудності такої особи. З поданих до суду матеріалів не вбачається, що особи, на яких вказує ОСОБА_3 , вчинили суспільно небезпечне діяння або є підозрюваними у вчиненні такого діяння. Також, не вбачається можливим встановити наявність будь-яких сумнівів в осудності вказаних заявником осіб.
Ухвалою слідчого судді, суду стаціонарна психіатрична експертиза за поданням сторони кримінального провадження може бути призначена в разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи.
З клопотання ОСОБА_3 не вбачається, що існує необхідність здійснення тривалого спостереження та дослідження зазначених ним осіб.
Також, хоча заявник і позиціонує себе як потерпілого за вказаним кримінальним провадженням, матеріали справи не містять жодних доказів цього, а отже у суду виникають сумніви щодо правомірності звернення ОСОБА_3 до суду з зазначеною вимогою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 303, 306, 307, 376 КПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про призначення психіатричної експертизи по кримінальному провадженню №42017221090000099 відмовити.
Повідомити учасників судового провадження про час оголошення повного тексту ухвали 23.08.2017 р. о 09-00 годині.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя
