КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" квітня 2018 р. Справа№ 911/254/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Верховця А.А.
суддів: Остапенка О.М.
Доманської М.Л.
за участю секретаря судового засідання Сотнікової І.О.;
за участю представників сторін:
від ГУ ДФС у Київській області Якимчук О.П., за дов. № 10-03 від 23.02.18;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області
на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017
у справі № 911/254/16 (суддя Наріжний С.Ю.)
за заявою Приватного акціонерного товариства "Альба Україна"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2017 (повний текст складено 14.11.2017) у справі № 911/254/16, серед іншого, заяву Головного управління ДФС у Київській області вих. № 7/10-36-10-09-04 від 14.08.2017 (вх. № 16539/17) задоволено частково. Визнано грошові вимоги Головного управління ДФС у Київській області до ПрАТ "Альба Україна" на суму 3 274 245,22 грн., з яких: 3 200,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 366 495,73 грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів; 2 904 549,49 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі). В іншій частині заяву відхилено.
Розглядаючи заяву ГУ ДФС у Київській області, місцевий суд зазначив наступне, що у своїй заяві заявник просить суд визнати грошові вимоги до Боржника в розмірі 17 550 958,50 грн., а також вимоги з Єдиного соціального внеску в сумі 682 612,93 грн. і судовий збір 3200,00 грн. Як встановлено судом, частина нарахувань, зокрема вказана вище пеня в сумі 14 596 662,29 грн. та пеня по декларації з ПДВ у сумі 4877 грн. мають дати виникнення - 22.06.2017 та 30.06.2017 відповідно. Враховуючи, що ПрАТ "Альба Україна" визнано банкрутом постановою суду від 16.05.2017, заявлені вимоги, які виникли після вказаної дати, були відхилені судом.
З аналогічних підстав були відхилені вимоги Заявника щодо: орендної плати з юридичних осіб на суми: 151760,04 грн. (строк виникнення згідно заяви 30.06.2017) і 151760,04 грн. (строк виникнення згідно заяви 30.07.2017); пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 55,33 грн. (строк виникнення згідно заяви 22.06.2017); та з Єдиного соціального внеску в сумах: 53352,92 грн. (строк виникнення згідно заяви 22.05.2017), 47528,29 грн. (строк виникнення згідно заяви 20.06.2017).
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції в оскаржуваній частині, Головне управління ДФС у Київській області 04.12.2017 (згідно поштового штемпелю на конверті) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.12.2017, відповідно до якої скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017 у справі № 911/254/16 в частині невизнання кредиторських вимог в розмірі 15 005 995,91 грн. (з них 14 596 662,29 грн. - пеня з ПДВ та 4 877,00 грн. - основного платежу; ЄСВ - 100 881,21 грн.; з податку з орендної плати з юридичних осіб - 303 520,08 грн.; та пені за порушення термінів розрахунку ЗЕД на суму - 55,33 грн.). Одночасно скаржник порушив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права.
Так скаржник зазначає що сума пені 14 596 662, 29 грн. розраховано контролюючим органом з 31.05.2014 по 04.08.2015, а дата 22.06.2017 є датою відображення вказаного розрахунку в аналітичній системі, а не датою виникнення пені.
Крім того, скаржник зазначає, що у суб'єкта господарювання після прийняття постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів але не може здійснюватися нарахування неустойки ( штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості, то, відповідно, і не припиняє заходів, що стали наслідком подання декларації з податку на додану вартість та звітів з ЄСВ.
Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду апеляційна скарга Головного управління ДФС у Київській області у справі № 911/254/16 передана на розгляд суду у складі: головуючий суддя Верховець А.А., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017 у справі № 911/254/16 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України (ненадання документів про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі) та надано заявнику строк на усунення недоліків.
01.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) від Головного управління ДФС у Київській області надійшло клопотання про усунення недоліків, відповідно до якого останнє просить суд долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення № 43 від 23.01.2018 на суму 1 920,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017 у справі № 911/254/16; розгляд апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області призначено на 06.03.2018.
В судовому засіданні 06.03.2018 оголошено перерву у розгляді справи № 911/254/16 до 27.03.2018.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2018, здійсненому у зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, у справі №911/254/16 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Остапенка О.М., Доманської М.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 прийнято до провадження у складі колегії суддів у складі головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Остапенка О.М., Доманської М.Л. апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017 у справі № 911/254/16.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 розгляд справи № 911/254/16 відкладено на 17.04.2018 року, зобов'язано арбітражного керуючого Клименко Я.А. надати суду нормативно обґрунтовані письмові пояснення стосовно додаткових письмових пояснень Головного управління ДФС у Київській області.
17.04.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів ( канцелярія) від ліквідатора ПрАТ "Альба Україна" надійшли додаткові пояснення відповідно до яких просить суд апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017 року у справі № 911/254/16 в частині визнання кредиторських вимог Головного управління ДФС у Київській області без змін.
В судове засідання 17.04.2018 ліквідатор ПрАТ "Альба Україна" не з'явилась.
Представник ГУ ДФС у Київській області в судовому засіданні 17.04.2018 підтримав апеляційну скаргу, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017 в частині не визнанні кредиторських вимог в розмірі 15 005 995,91 грн. ( з них 14 596 662, 29 - пеня з ПДВ та 4877, 00 грн. - основного платежу; ЄСВ - 100 881, 21 грн.; з податку з орендної плати з юридичних осіб - 303 520, 08 грн.; та пені за порушення термінів розрахунку ЗЕД на суму - 55,33 грн.) у справі № 911/254/16.Включити кредиторські вимоги у розмірі 15 005 995, 91 грн. до реєстру кредиторів.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні 17.04.2018, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Київській області підлягає задоволенню з наступних підстав.
15.12.2017р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII (далі - ГПК України).
Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до вимог ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, до Господарського суду Київської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" (код ЄДРПОУ 22946976) з заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що задоволення вимог основних кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань Боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами та на підставі ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2016 порушено провадження у даній справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ПрАТ "Альба Україна" та призначено розпорядником майна ПрАТ "Альба Україна" арбітражного керуючого Клименко Я.А.
Постановою Господарського суду Київської області від 16.05.2017 визнано ПрАТ "Альба Україна" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Клименко Я.А.; вирішено інші процедурні питання у справі.
16.05.2017 Господарським судом Київської області було здійснено публікацію на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 42934 про визнання банкрутом ПрАТ "Альба Україна".
В порядку статей 23, 38 Закону про банкрутство 18.08.2017 до Господарського суду Київської області надійшла заява № 7/10-36-10-09-04 від 14.08.2017 (вх. № 16539/17) ГУ ДФС у Київській області з кредиторськими вимогами до ПрАТ "Альба Україна". В обгрунтування кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області зазначало що станом на 08.08.2017 р. сума кредиторської заборгованості ПАТ "Альба Україна" збільшилась на 18 233 571, 47 грн., з яких: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів - 14 861 271, 06 грн.; орендна плата з юридичних осіб - 2 608 768, 95 грн.; нарахованої пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД - 55, 33 грн.; Єдиний соціальний внесок - 682 612, 93 грн.; податок на доходи фізичних осіб - 80 863,20 грн. Податкова заборгованість ПрАТ "Альба Україна" складається з самостійно задекларованих зобов'язань, з урахуванням часткових самостійних плат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2017 заяву Головного управління ДФС у Київській області вих. № 7/10-36-10-09-04 від 14.08.2017 (вх. № 16539/17) задоволено частково. Визнато грошові вимоги Головного управління ДФС у Київській області до ПрАТ "Альба Україна" на суму 3 274 245,22 грн., з яких: 3200,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 366 495,73 грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів; 2 904 549,49 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі). В іншій частині заяву відхилено.
Судова колегія, розглянувши заяву Головного управління ДФС у Київській області про визнання кредиторських вимог, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 46.1. статті 46 ПК України, визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Приписами п. 49.18.cт.49 ПК України податкові декларації, крім випадків передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітній період, що дорівнює, зокрема, - календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1. ст.57 ПК України).
Пунктом 203.1 статті 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем звітного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання: податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).
Згідно з п.п.14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (п.п.14.1.162 п. 14.1. ст. 14 ПК України).
Порядок нарахування пені визначено статтею 129 ПК України. Так, відповідно до п. 129.1 ст. 129 Кодексу нарахування пені розпочинається, зокрема:
при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (п.п. 129.1.1. п. 129.1 ст. 129 Кодексу)
при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (п.п.129.1.3. п. 129.1 ст. 129 Кодексу).
Таким чином, у зв'язку з несвоєчасною несплатою платником податків узгодженого зобов'язання, контролюючий орган нараховує пеню у відповідності до зазначених норм Кодексу з моменту виникнення заборгованості.
Згідно з п. 129.3.3 ПК України нарахування пені закінчується, зокрема, у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).
ПрАТ "Альба Україна" подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.05.2014 №9029080815 та задекларовано 13 196 728 грн. до сплати. Однак, у зв'язку з не сплатою зазначеного зобов'язання у термін визначений п. 203.2 ст.203 ПК України, контролюючим органом розпочалося нарахування пені.
В той же час, відповідно до ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою зупинення виконавчого провадження.
Документом, який є підставою або засвідчує введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, є ухвала господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків.
З підстав введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відбувається повний розрахунок кредитора з боржником, а саме розрахунок пені та штрафних санкцій, з моменту виникнення заборгованості до дати винесення судом ухвали про порушенням провадження у справі про банкрутство.
У зв'язку з винесенням ухвали Господарським судом Київської області про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Альба Україна" та у відповідності п.п. 129.3.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України контролюючим органом закінчено нарахування пені.
Крім того, органи ДФС України ведуть оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, та одержують відповідні документи від органів Держказначейства, фінансових органів, контролюючих та інших органів та платників відповідно у відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Порядок №422).
Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч.7 Розділу III Порядку №422, вказано, що нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).
Відповідно до інтегрованої картки з податку на додану вартість сума пені 14 596 662, 29 грн. розраховано контролюючим органом з 31.05.2014 по 04.08.2015, а 22.06.2017 є датою відображення вказаного розрахунку в аналітичній системі, а не датою виникнення пені. Отже, Господарським судом Київської області помилково визначено, що 22.06.2017 є датою виникнення пені по декларації з податку на додану вартість.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали, які свідчать, що кредиторські вимоги заявлені контролюючим органом, а саме нарахування пені у розмірі 14 596 662, 29 грн., розрахувались з моменту виникнення заборгованості до дати винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Альба Україна", що і стало підставою розрахунку пені.
Отже, вимоги контролюючого органу у розмірі 14 596 717, 62 ( пеня з ПДВ у розмірі 14 596 662, 29 та пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 55,33 грн.) є за своєю правовою природою у розумінні приписів ст.23 Закону про банкрутство конкурсними та підлягають визнанню.
Щодо відмови судом у визнанні та включенні кредиторських вимог до реєстру кредиторів з податку на додану вартість у розмірі 4 877,00 грн., єдиного соціального внеску у розмірі 100 881,21 грн. та податку з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 303 520,08 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Кодексу обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи визнається податковим обов'язком.
Таким чином, зазначена заборгованість з єдиного соціального внеску, податку на додану вартість та з податку з орендної плати з юридичних осіб виникла на підставі поданих до контролюючого органу податкових декларацій та звітів (податкова декларація з орендної плати з юридичних осіб від 19.02.2017 №9023668725, податкова декларація з податку на додану вартість 20.06.2017 №9117279670, звіти з єдиного соціального внеску від 12.05.2017 №9086682626 та від 09.06.2017 №9107489324). Тобто, платником самостійно визначено зобов'язання, які підлягають до сплати у ліквідаційній процедурі.
Частиною 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
у банкрутства не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;
виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках порядку передбачених цим розділом.
Ліквідаційна процедура допускає підприємницьку діяльність, яка зводиться до закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу (частина 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), передбачає можливість укладення угод (стаття 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
З огляду на викладене, прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не позбавляє суб'єкта господарювання здатності мати цивільні права, обов'язки та за наслідком цієї діяльності подавати до контролюючого органу податкові декларації та звіти, оскільки нормами податкового кодексу прямо не заборонено подавати до податкових органів звітів та декларацій Банкрутом.
Отже, у суб'єкта господарювання після прийняття постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів але не може здійснюватися нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості, то, відповідно, і не припиняє заходів, що стали наслідком подання декларації з податку на додану вартість та звітів з ЄСВ.
За наведеного, колегія суддів зауважує, що місцевий суд необґрунтовано відхилив кредиторські вимоги скаржника в сумі 15 005 995, 90 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
За наведених вище обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Київській області підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Київської області від 07.11.2017р. підлягає скасуванню в частині відхилених кредиторських вимог в сумі 15 005 995, 90 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про визнання кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області в сумі 15 005 995, 90 грн., такими, що є конкурсними та підлягають погашенню: 100 881, 21 грн. - єдиний соціальний внесок - 2 черга задоволення вимог кредиторів; 14 596 662, 28 - пеня з податку на додану вартість - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі); 4877,00 грн. - податку на додану вартість - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі); 303 520, 08 грн. - податку з орендної плати з юридичних осіб - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі); 55,33 грн. - пені за порушення термінів розрахунку ЗЕД- 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі)., включивши їх до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області, судові витрати покладаються на боржника.
Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017р. по справі №911/254/16 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017р. по справі №911/254/16 скасувати в частині відхилених кредиторських вимог Головного управління ДФС у Київській області в сумі 15 005 995,91 грн.
3. В цій частині прийняти нове рішення, яким: "Визнати кредиторські вимоги Головного управління ДФС у Київській області до Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" включивши їх до реєстру вимог кредиторів в сумі 15 005 995,91 грн., з яких: 100 881, 21 грн. - єдиний соціальний внесок - 2 черга задоволення вимог кредиторів; 14 596 662,28 грн. - пеня з податку на додану вартість - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі); 4877,00 грн. - податку на додану вартість - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі); 303 520,08 грн. - податку з орендної плати з юридичних осіб - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі); 55,33 грн. - пені за порушення термінів розрахунку ЗЕД - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі)."
4. В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017р. у справі №911/254/16 залишити без змін.
5.Матеріали справи №911/254/16 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19.04.2018.
Головуючий суддя А.А. Верховець
Судді О.М. Остапенко
М.Л. Доманська
