ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 922/2250/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни",
представник боржника - не з'явився ,
кредитор - Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Р.А.
представники кредитора - Мушкало С.М. (довіреність №32 від 25.05.2018), Даців С.Я. (довіреність від 02.05.2018), Шишковський Б.Л. (довіреність від 02.05.2018),
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал",
представник кредитора - не з'явився
арбітражний керуючий, ліквідатор, Шабас Геннадій Вікторович - не з'явився,
розглянувши касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Р.А.
на постанову Харківського апеляційного господарського суду (щодо визнання вимог АТ "Єврогазбанк") від 26.02.2018
у складі колегії суддів: Фомін В.О. (головуючий), Здоровко Л.М., Тарасова І.В.
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни"
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2016 порушено провадження у справі № 922/2250/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" (далі - ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни", боржник), на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
2. Постановою господарського суду Харківської області від 01.08.2016 у цій справі (залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017), ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором Товариства призначено Голову ліквідаційної комісії Шабаса Геннадія Вікторовича, якого зобов'язано виконати всі дії по ліквідації банкрута, інше.
3. 02.08.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за № 34108. Визначено граничний строк для заявлення грошових вимог кредиторів до боржника.
4. 22.08.2016 від Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Р.А. (далі - АТ "Єврогазбанк", кредитор) до господарського суду Харківської області надійшла Заява про визнання грошових вимог до ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" у справі №922/2250/16 на загальну суму 593 102 783,12 грн., з яких неустойка 111 776 174,50 грн., за Договорами іпотеки № 1085-181212/І, №1113-060313/І, №1244-301213/І, укладеними між Банком та Боржником у забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитними договорами.
5. Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2017 (суддя Швидкін А.О.) визнано АТ "Єврогазбанк" забезпеченим кредитором ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни", відповідно до Договору іпотеки №1085/181212/І, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрованого за № 2447 та договору іпотеки №1113-060313/І, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрованого за № 331; витрати кредитора зі сплати судового збору у розмірі 2 756,00 грн. включено до першої черги задоволення вимог кредиторів.
6. Приймаючи ухвалу в частині вимог АТ "Єврогазбанк", що є забезпеченими, господарський суд вказав на те, що матеріалами справи підтверджено перебування в іпотеці у банку на підставі договорів іпотеки (№1085-181212/І та №1113-060313/І) нерухомого майна. Також, судом першої інстанції було встановлено, що нерухоме майно, яке перебувало у іпотеці у банку на підставі Договору №1244-301213/І від 30.12.2013, на час прийняття ухвали перебувало в іпотеці у ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", тому визнання АТ "Єврогазбанк" заставним кредитором на підставі Договору іпотеки №1244-301213/І від 30.12.2013, за висновком суду, є неправомірним.
7. Під час розгляду Заяви АТ "Єврогазбанк", судом першої інстанції встановлено:
7.1. 18.12.2012 між ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" та АТ "Єврогазбанк" (в забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором №633-181212, укладеним 18.12.2012 між АТ "Єврогазбанк" та ТОВ "Прядко" (Позичальник)) укладено Договір іпотеки № 1085-181212/І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2447, згідно якого в іпотеку АТ "Єврогазбанк" передано нерухоме майно.
За умовами Договору, предметом іпотеки визначено нежитловий будинок площею 1165,10 кв. м., розташований за адресою: місто Київ, вулиця Молодогвардійська, 32 (літера Є), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37485200, вартістю 46 572 530,00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 07.07.2015 у справі № 911/1776/15 стягнуто з ТОВ "Прядко" на користь АТ "Єврогазбанк" 26 988 206,00 грн. - заборгованість за кредитом; 10 248 124,37 грн. - заборгованість за процентами; 2 935 811,46 грн. - пені.
Зобов'язання за Кредитним договором не виконані та заборгованість станом на 01.08.2016 складає 88 526 321,23 грн., що підтверджується доказами наданими Банком до Заяви.
7.2. 06.03.2013 між ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" та АТ "Єврогазбанк" (в забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором № 661-040313, укладеним 04.03.2013 між АТ "Єврогазбанк" та Приватним підприємством "Радуга Буд" (позичальник)) укладено Договір іпотеки N 1113-060313/І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим № 331, згідно якого в іпотеку АТ "Єврогазбанк" передано нерухоме майно.
Предметом іпотеки визначено нежитлові приміщення № 1 по № 7 (групи приміщень № 1), №№ 1, 2,3 (групи приміщень №2 ) з №1 по №7 (групи приміщень №4) загальною площею 236,30 кв. м., розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Молодогвардійська, 32 (літера Д), вартістю 7 561 600,00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 21.05.2015 у справі № 911/1299/15 стягнуто з ПП "Радуга Буд" на користь АТ "Єврогазбанк" 7 200 000,00 доларів США - заборгованість за кредитом; 980 000,00 доларів США заборгованість за процентами; 85 612,93 доларів США - пені.
Зобов'язання за кредитним договором не виконані та заборгованість станом на 01.08.2016 складає 410 610 468,65 грн., що підтверджено доказами наданими Банком до Заяви.
7.3. 30.12.2013 між АТ "Єврогазбанк" та ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни", ТОВ "Лангруп", ТОВ "Роял Хоспітелеті Груп", ТОВ "Лакшмі-8" (в забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором №766-071113, що укладений 07.11.2013 між АТ "Єврогазбанк" та ТОВ "ІНДЕКСАГРОХОЛДИНГ" (позичальник)) укладено Договір іпотеки № 1244-301213/І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., за реєстровим № 1670, згідно якого в іпотеку АТ "Єврогазбанк" передано нерухоме майно, а саме:
- нежитлова будівля готельно-офісного та торгівельно-розважального комплексу загальною площею 18667,00 кв. м., яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Молодогвардійська, 32, реєстраційний № 37253038.
В подальшому, ТОВ "Лангруп", ТОВ "Роял Хоспітелеті Груп", ТОВ "Лакшмі-8" відступили свої частки на право власності на вказане нерухоме майно ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни".
Рішенням господарського суду Київської області від 23.03.2016 у справі №911/755/15 стягнуто з ТОВ "ІНДЕКСАГРОХОЛДИНГ" на користь АТ "Єврогазбанк" 76 501 643,00 грн. заборгованості по кредиту, 15 365 398,09 грн. заборгованості по відсоткам, 2 098 952,15 грн. пені, що в загальному становить 93 965 993,24 гривень.
Договір іпотеки №1244-301213/1 був розірваний за згодою сторін, про що було укладено Договір про розірвання Договору іпотеки №1244-301212/1 від 14.05.2014 укладеного між ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни", ТОВ "Лангруп", ТОВ "Роял Хоспітелеті Груп", ТОВ "Лакшмі-8" та АТ "Єврогазбанк", наслідком чого стали дії з припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заборони відчуження майна, яке було предметом іпотеки згідно Договору іпотеки №1244-301213/1 від 30.12.2013, а також вилучення запису про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який був здійснений на підставі Договору іпотеки №1244-301212/1.
14.05.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. було зареєстровано іпотеку нежитлової будівлі (готельно-офісний та торгівельно-розважальний комплекс) загальною площею 18667,00 кв. м. про що внесено запис №5649171 від 18.05.2014, на підставі Договору іпотеки №410 від 14.05.2014, відповідно до умов якого Іпотекодержателем є ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", а майновим поручителем є ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни".
8. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 (з урахуванням ухвали від 11.09.2017 про виправлення описки), апеляційну скаргу АТ "Єврогазбанк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 12.04.2017 у справі № 922/2250/16 змінено та викладено п.1 резолютивної частини ухвали в такій редакції: "Окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги АТ "Єврогазбанк" в сумі 54 134 130,00 грн., які забезпечені заставою майна боржника".
9. Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 постанову апеляційного суду від 05.09.2017 скасовано, справу №922/2250/16 (щодо грошових вимог АТ "Єврогазбанк") передано на новий апеляційний розгляд до Харківського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.
Судом касаційної інстанції зазначено, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд ухвали суду від 12.04.2017, зокрема, в частині, що стосується відхилення вимог АТ "Єврогазбанк" за Договором іпотеки № 1244-301213/І, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови послався на нові (додаткові) докази - Наказ №70/1 від 09.04.2015 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Єврогазбанк" про визнання нікчемним Договору про розірвання договору іпотеки №1244-301213/І від 14.05.2014 та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі № 826/18441/15, якою, відмовлено у задоволенні адміністративного позову про визнання незаконним та скасування наказу №70/1 від 09.04.2015 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Єврогазбанк", - тому не врахував приписи ст. 101 ГПК України, не зазначив підстави прийняття додаткових доказів та не звернув увагу, що Наказ №70/1 від 09.04.2015 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Єврогазбанк" та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №826/18441/15 сторонами не подавались до суду першої інстанції, а в апеляційній скарзі заявник не обґрунтував неможливість подання цих доказів суду місцевого господарського суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. За результатами нового апеляційного розгляду постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 апеляційну скаргу АТ "Єврогазбанк" залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Харківської області від 12.04.2017 у справі № 922/2250/16 змінено та викладено п.1 резолютивної частини ухвали в такій редакції:
"Окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги АТ "Єврогазбанк" в сумі 54 134 130,00 грн., які забезпечені заставою майна боржника".
11. Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, виходив з того, що АТ "Єврогазбанк" звернулось із кредиторськими вимогами до боржника, ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни", як до майнового поручителя; боржник не є позичальником за основними кредитними договорами та не є особою, яка отримувала кредитні кошти, а отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном, його вартістю, визначеною сторонами в договорі іпотеки. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується, зокрема, на правовій позиції Верховного Суду України наведеній у постанові від 29.03.2017 у справі № 918/169/16.
Водночас, апеляційний суд, посилаючись на практику Верховного Суду України за постановою від 03.06.2014 у справі №3-24/гс14, вказав на те, що судом першої інстанції не враховано, що забезпечені іпотекою вимоги банку є грошовими та при включенні їх до реєстру вимог кредиторів, вони повинні виражатись у грошовій формі, що стало підставою внесення змін до резолютивної частини ухвали від 12.04.2017.
Щодо частини вимог АТ "Єврогазбанк", які виникли на підставі Договору іпотеки № 1244-301213/I від 30.12.2013, апеляційний суд зазначив, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" (станом на 11.04.2017) наявна інформація про державну реєстрацію іпотеки, відповідно до якої з 14.05.2014 іпотекодержателем нерухомого майна (нежитлова будівля готельно-офісного та торгівельно-розважального комплексу загальною площею 18667,00 кв. м., яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Молодогвардійська, 32, реєстраційний № 37253038) є ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018, АТ "Єврогазбанк" звернулося з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового акту, з вимогою передати справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
13. Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2018, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 05.04.2018), прийнято справу № 922/2250/16 господарського суду Харківської області до провадження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Єврогазбанк"; повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду касаційної скарги (07.06.2018); надано строк для подання відзивів.
14. 01.06.2018 до Верховного Суду від АТ "Єврогазбанк" надійшли Додаткові пояснення до касаційної скарги, в порядку п.3 ч.1 ст. 42 ГПК України, з запереченнями в частині визначення судами першої та апеляційної інстанцій вартості вимог Банку за договорами іпотеки №1085-181212/і від 18.12.2012 та № 1113-060313/І від 06.03.2013.
15. 04.06.2018 до Суду від ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" надійшов Відзив на касаційну скаргу АТ "Єврогазбанк" (щодо грошових вимог АТ "Єврогазбанк"), з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
16. Автоматизованою системою документообігу суду, у зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., для розгляду справи №922/2250/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2018.
17. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2018, колегією суддів у визначеному складі, прийнято справу №922/2250/16 господарського суду Харківської області за касаційною скаргою АТ "Єврогазбанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 (щодо визнання вимог АТ "Єврогазбанк") до провадження.
18. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2018 відкладено розгляд касаційної скарги АТ "Єврогазбанк" на 27.06.2018 о 11 год. 00 хв., про що повідомлено учасників судового процесу у справі № 922/2250/16.
19. 23.06.2018 до Верховного Суду від ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" надійшли Додаткові пояснення до Відзиву на касаційну скаргу АТ "Єврогазбанк" щодо вимог Банку за Договором іпотеки № 1244-301213/і від 14.05.2014.
20. Автоматизованою системою документообігу суду, за розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду, у зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В., для розгляду справи № 922/2250/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2018).
21. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2018, у визначеному складі колегії суддів, справу № 922/2250/16 господарського суду Харківської області за касаційною скаргою АТ "Єврогазбанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2017 прийнято до провадження, ухвалено розглянути касаційну скаргу у раніше призначену дату (27.06.2018).
22. Представники АТ "Єврогазбанк" в засіданні суду касаційної інстанції 27.06.2018 повністю підтримали вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній, з урахуванням Додаткових пояснень до скарги; просили Касаційний господарський суд скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі №922/2250/16, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
23. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (АТ "Єврогазбанк")
24. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник послався на порушення апеляційним судом приписів ч. 3 ст. 86, ч. 1 ст. 227, ст. 236, ст. 269 ГПК України, а також неправильне застосування ст.ст. 572, 575 ЦК України та ст.ст. 7, 11 Закону України "Про іпотеку".
25. Скаржник, у касаційній скарзі та Додаткових поясненнях, доводив:
25.1. невмотивоване відхилення апеляційним судом поданих Банком додаткових доказів, не здійснення належної оцінки того факту, що під час розгляду грошових вимог АТ "Єврогазбанк" в суді першої інстанції дійсність Договору іпотеки та, відповідно, права Банку як іпотекодержателя жодним чином не оспорювались ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни";
25.2. безпідставну відмову у задоволенні Клопотання АТ "Єврогазбанк" про зупинення апеляційного провадження до набрання законної сили рішенням у справі №922/2250/16 (щодо визнання Наступного іпотечного договору недійсним (нікчемним) та скасування запису про іпотеку та обтяження на Об'єкт нерухомості за ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива");
25.3. рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального права щодо обмеження розміру заявлених вимог АТ "Єврогазбанк" вартістю заставного майна за договорами іпотеки №1085-181212/і від 18.12.2012 та № 1113-060313/і від 06.03.2013. При цьому, скаржник послався на висновки та правову позицію Верховного Суду України та Вищого господарського суду України;
26. На переконання скаржника, розмір вимог заставного кредитора має встановлюватись виходячи з розміру заборгованості за кредитор та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави (іпотеки).
27. На підтвердження зазначених доводів, АТ "Єврогазбанк" у Додаткових поясненнях до касаційної скарги навів правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.
Доводи боржника (ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни")
28. Боржник, у Відзиві на касаційну скаргу та Додаткових поясненнях до Відзиву доводив, що ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" не є позичальником за основними кредитними договорами, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти за цими договорами, а є майновим поручителем, відтак, відповідальність Товариства, як іпотекодавця, обмежується вартістю майна, переданого в іпотеку. На переконання Боржника, у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братись оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).
29. Також, ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" доводило необґрунтованість тверджень АТ "Єврогазбанк" про те, що Банк, на даний час, залишається іпотекодержателем предмету іпотеки (нежитлової будівлі готельно-офісного та торгівельно-розважального комплексу загальною площею 18667,00 кв. м., яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Молодогвардійська, 32, реєстраційний № 37253038), з моменту першого запису до реєстру (30.12.2013) та, відповідно, є обтяжувачем з найвищим пріоритетом, оскільки, на переконання боржника, Наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Єврогазбанк" від 09.04.2015 №70/1, прийнятий з перевищенням власної компетенції та всупереч чинному законодавству, не містить посилання на підстави визнання правочинів нікчемними, визначені приписами ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
30. Конституція України
Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
31. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
32. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 43 ГПК України).
За приписами ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
33. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017
Приписами пп. 9 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
34. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), в редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI
За приписами ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку (ч. 9 ст. 45 Закону про банкрутство).
35. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За змістом ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Як встановлено ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 ст. 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом ч.1 ст. 584 ЦК України, у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (ч.2 ст. 589 ЦК України).
Відповідно ч.1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
36. Закон України "Про іпотеку"
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника (ст.1 Закону України "Про іпотеку").
Частинами 5, 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору (ч.3 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").
Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням (ст. 11 Закону України "Про іпотеку").
Положеннями ч.1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
37. Закон України "Про заставу"
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст.1 Закону України "Про заставу").
Згідно ст.19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
У відповідності до ч.2 ст.11 Закону України "Про заставу", заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв'язку зі зверненням на нього стягнення заставодавцем (іпотекодавцем) відповідне забезпечувальне зобов'язання припиняється (абз. 5 ст. 28 Закону України "Про заставу", абз. 3 ч.1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
38. Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
А.2. Щодо суті касаційної скарги
39. Провадження у справі № 922/2250/16 про банкрутство ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" здійснюється за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Харківської області від 01.08.2016 у справі № 922/2250/16 (залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017) ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором Товариства призначено Голову ліквідаційної комісії Шабаса Геннадія Вікторовича, якого зобов'язано виконати всі дії по ліквідації банкрута, інше.
Таким чином, ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни", на даний час, знаходиться в ліквідаційній процедурі.
40. Предметом розгляду, в даному випадку, є грошові вимог АТ "Єврогазбанк" до ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" (як до майнового поручителя) на суму 593 102 783,12 грн.
Заявлені кредитором вимоги ґрунтуються на невиконанні зобов'язань:
ТОВ "Прядко" за Кредитним договором №633-181212 від 18.12.2012, в забезпечення якого між АТ "Єврогазбанк" та ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" укладений Договір іпотеки № 1085-181212/І від 18.12.2012;
ПП "Радуга Буд" за Кредитним договором № 661-040313 від 04.03.2013, в забезпечення якого між АТ "Єврогазбанк" та ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" укладений Договір іпотеки № 1113-060313/І від 06.03.2013;
ТОВ "ІНДЕКСАГРОХОЛДИНГ" за Кредитним договором №766-071113 від 07.11.2013 в забезпечення якого між АТ "Єврогазбанк" та ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" (з урахуванням відступлення ТОВ "Лангруп", ТОВ "Роял Хоспітелеті Груп" та ТОВ "Лакшмі-8" своїх часток у праві власності на нерухоме майно що є предметом іпотеки) укладений Договір іпотеки № 1244-301213/І від 30.12.2013.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, зобов'язання за Кредитним договором №633-181212 від 18.12.2012 (укладений між АТ "Єврогазбанк" та ТОВ "Прядко") не виконані та заборгованість за станом на 01.08.2016 складає 88 526 321,23 грн. з яких:
-26 988 206,32 грн. - заборгованість за кредитом;
-29 165 808,52 грн. - заборгованість за процентами;
-9 877 683,51 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
-7 135 706,84 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів;
-1 111 015,16 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту;
-754 778,28 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів;
-8 589 789,01 грн. - інфляційні збитки по кредиту;
-4 903 333,59 грн. - інфляційні збитки по процентами.
Зобов'язання за Кредитним договором № 661-040313 від 04.03.2013 (укладений між АТ "Єврогазбанк" та ПП "Радуга Буд") не виконані та заборгованість станом на 01.08.2016 складає 410 610 468,65 грн., з яких:
- 178607116.80 грн. - заборгованість за кредитом;
- 127604862,34 грн. - заборгованість за процентами;
- 65370204,75 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
- 29392579,40 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів;
- 6632696,09 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту;
- 3003009,27 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів.
Розрахунки суми заборгованості підтверджені доказами, поданими Банком до Заяви про визнання грошових вимог (вих. №1880 від 18.08.2016), судами попередніх інстанцій перевірені та не оскаржуються (в частині розміру) учасниками судового провадження.
Водночас, зі змісту наявних в матеріалах справи забезпечувальних договорів (Договір іпотеки № 1113-060313/І від 06.03.2013, Договір іпотеки № 1085-181212/І від 18.12.2012), вбачається, що заставою (іпотекою) за даними договорами (п.п. 1.1, 1.2. Договорів іпотеки) забезпечуються всі вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитних договорів, а також усіх додаткових договорів до них, які можуть бути укладені до закінчення строку їх дії з повернення кредиту у розмірі фактичного залишку за кредитною лінією, сплати відсотків за користування ним у розмірі відповідно до умов Кредитних договорів, а також можливої неустойки.
Згідно п.3.1.2 Договору іпотеки № 1113-060313/І від 06.03.2013 та Договору іпотеки № 1085-181212/І від 18.12.2012, Іпотекодержатель, у випадку невиконання або часткового невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за цими договорами або Боржниками за Кредитними договорами (в тому числі і по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до Кредитних договорів) має право за рахунок реалізації заставленого майна переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування витрат на утримання заставленого майна, витрат пов'язаних з пред'явленням вимоги за Кредитними договорами і зверненням стягнення на предмет іпотеки, реалізацією предмета іпотеки, відшкодування збитків.
Отже, іпотекою майна ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" забезпечуються всі вимоги АТ "Єврогазбанк" (основний борг, штрафні санкції, пеня та інші нарахування), які виникли з наведених вище Кредитних договорів.
При цьому, ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" виступало як майновий поручитель, що й було встановлено судами попередніх інстанцій.
Поряд з цим, судами встановлено, що, відповідно до Договору іпотеки №1085/181212/І від 18.12.2012, вартість предмету іпотеки (нежитловий будинок площею 1165,10 кв. м., розташований за адресою: місто Кив, вулиця Молодогвардійська, 32 (літера Є), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37485200) становить 46 572 530,00 грн., відповідно до Договору іпотеки №1113-060313/І від 06.03.2013 (нежитлові приміщення № 1 по № 7 (групи приміщень № 1), № 1,2,3 (групи приміщень №2 ) з №1 по №7 (групи приміщень №4) загальною площею 236,30 кв. м., розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Молодогвардійська, 32 (літера Д)) вартість предмету іпотеки становить 75 61 600,00 грн.
Таким чином, враховуючи що Банк звернувся з грошовими вимогами до ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" як майнового поручителя, і, що боржник не є позичальником за основними кредитними договорами та не є особою, яка отримувала кредитні кошти, дійшли висновку, що відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною сторонами в договорі іпотеки), відтак визнали заявлені Банком кредиторські вимоги частково, на підставі Договорів іпотеки №1085/181212/І від 18.12.2012 та №1113-060313/І від 06.03.2013.
При цьому, апеляційний господарський суд, в оскарженій постанові, вірно зауважив на тому, що в резолютивній частині ухвали господарського суду Харківської області від 12.04.2017 у цій справі не відображено мотивувальну частину цієї ухвали щодо частини визнаних грошових вимог, що стало підставою для зміни резолютивної частини вказаної ухвали, шляхом визначення вимог у грошові формі у загальному розмірі вартості предметів іпотеки за договорами №1085/181212/І від 18.12.2012 та №1113-060313/І від 06.03.2013 та викладення пункту 1 ухвали в наступній редакції: "Окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги АТ "Єврогазбанк" в сумі 54 134 130,00 грн., які забезпечені заставою майна боржника".
Водночас, колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині розміру кредиторських вимог АТ "Єврогазбанк", що визнані судами забезпеченими заставою майна Боржника та підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як забезпечених заставою майна, з огляду на таке.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справи №902/492/17 (постанова від 15.05.2018), забезпеченими зобов'язаннями в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення ст. 19 Закону України "Про заставу" та ст. 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (аналогічну норму містить ч.4ст.236 ГПК України) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.4 ст.302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Колегія судів Верховного Суду, під час розгляду даної справи, не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/492/17 щодо визначення розміру вимог забезпеченого кредитора.
З огляду на викладене вище та приписи чинного законодавства (наведені п.п. 32-34 цієї Постанова), колегія суддів касаційної інстанції враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справі №902/492/17, яка відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в ухваленій раніше постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 918/169/16, на яку в свою чергу спирався господарський суд апеляційної інстанції.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 або 6 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі про банкрутство отримував кредит чи надав фінансову поруку і вона не припинилася, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.
Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість в цій частині доводів скаржника та помилковість висновків господарського суду апеляційної інстанції стосовно необхідності при включенні до окремої черги вимог виходити із договірної вартості предметів іпотеки (застави), яка була зазначена сторонами у забезпечувальних договорах на момент їх укладення банком та боржником.
Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає такими, що зроблені при неправильному тлумаченні закону, що, відповідно до ст. 311 ГПК України, є підставою для зміни судового рішення.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про необхідність внесення змін до абз. 3 резолютивної частини постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 щодо розгляду грошових вимог АТ "Єврогазбанк" (за Договором іпотеки №1085-181212/і від 18.12.2012 та Договором іпотеки № 1113-060313/і від 06.03.2013), в частині визначення розміру забезпеченості заявлених вимог Банку іпотекою майна Боржника, виходячи з фактичного розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по Кредитним договорам (№ 661-040313 від 04.03.2013, №633-181212 від 18.12.2012) станом на момент звернення АТ "Єврогазбанк" з відповідною Заявою, що становить 499 136 789, 88 грн. (розрахунок суми доведений, був предметом розгляду судів попередніх інстанцій, учасниками провадження не оскаржується та не заперечується).
38. Щодо кредиторських вимог АТ "Єврогазбанк" в сумі 93 965 993, 24 грн., які ґрунтуються на Договорі іпотеки № 1244-301213/І від 30.12.2013, укладеного в забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором №766-071113 від 07.11.2013 (укладеного між АТ "Єврогазбанк" та ТОВ "ІНДЕКСАГРОХОЛДИНГ" (позичальник)), колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині ґрунтуються на даних з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" (станом на 11.04.2017), за якими з 14.05.2014 Іпотекодержателем нерухомого майна (нежитлова будівля готельно-офісного та торгівельно-розважального комплексу загальною площею 18667,00 кв. м., яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Молодогвардійська, 32, реєстраційний № 37253038) є ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива".
При цьому, рішення щодо відмови у визнанні таких кредиторських вимог АТ "Єврогазбанк" вбачається лише з мотивувальної частини судових рішень та не містить свого відтворення у резолютивних частинах, що не відповідає вимогам п.4) ч.1 ст. 83 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991) та ч. 5 ст. 238 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), щодо відображення в резолютивній частині рішення висновків суду по кожній з заявлених вимог.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що передаючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 13.12.2017 вказав на те, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд ухвали суду від 12.04.2017, зокрема, в частині, що стосується відхилення вимог ПАТ "Єврогазбанк" відповідно до Договору іпотеки № 1244-301213/І, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови послався на нові (додаткові) докази - наказ №70/1 від 09.04.2015 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" про визнання нікчемним договору про розірвання Договору іпотеки №1244-301213/І від 14.05.2014 та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі № 826/18441/15, якою, відмовлено у задоволенні адміністративного позову про визнання незаконним та скасування Наказу№70/1 від 09.04.2015 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк", без належного обґрунтування прийняття відповідних доказів під час апеляційного провадження, враховуючи приписи ст. 101 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991).
Поряд з цим, під час нового апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції, виходячи з приписів ч.3 ст. 269 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), відхилив доводи АТ "Єврогазбанк", які базуються на наданих банком нових доказах, а саме на: копії наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Єврогазбанк" №70/1 від 09.04.2015, копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року у справі №826/18441/15, копії наказу Міністерства юстиції України 03.03.2017 №779/5 та копії постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №826/4866/17, з посиланням на те, що при зверненні до суду з заявою про визнання своїх грошових вимог, вказані документи банком не надавались та Заявником (банком) не доведено наявність виняткових обставин, які перешкоджали та зробили неможливим надати суду першої інстанції документи, додані до апеляційної скарги.
За приписами ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Метою апеляційного суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно.
Користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, судом апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, мали бути досліджені документи у підтвердження заявлених грошових вимог, подані учасниками судового процесу, та всім доказам надано належну правову оцінку, а відхилення нових доказів мало здійснюватися з дослідженням підстав неможливості їх подання до суду першої інстанції з наведенням відповідного мотивування, про що, зокрема, й було вказано у постанові Вищого господарського суду України у цій справі.
Поряд з цим, апеляційний господарський суд (під час нового апеляційного провадження) вказівки суду касаційної інстанції не виконав, не дослідив на не надав належної правової оцінки поданим АТ "Єврогазбанк" доказам, враховуючи їх суттєве значення для вирішення даного спору по суті, та підстави неможливості їх подання до суду першої інстанції.
Поміж тим, як суд апеляційної так і суд першої інстанцій не звернули уваги на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 16.07.2014 № 424 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Європейський Газовий Банк" до категорії неплатоспроможних ", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладників фізичних осіб 16.07.2014 прийнято рішення №57 про запровадження з 17.07.2014 тимчасовою адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Єврогазбанк".
17.11.2014 постановою Правління Національного банку України №725 в АТ "Єврогазбанк" відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію АТ "Єврогазбанк".
За таких обставин, суди не дослідили та не надали належної правової оцінки діям Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Єврогазбанк", вчиненим на виконання її повноважень, а відтак, поза увагою судів залишились обставини (що існували на момент прийняття ухвали суду першої інстанції від 12.04.2017), які суди, в межах наданих прав та повноважень процесуальним законом, мали дослідити з метою повного та всебічного розгляду справи та які суттєво впливають на правильність вирішення спору по суті.
Так, АТ "Єврогазбанк" вказує на наявність Наказу Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Єврогазбанк" від 09.04.2015 №70/1 щодо визнання нікчемним положення Договору про розірвання Договору іпотеки №1244-301213/І від 14.05.2014, про що були направлені відповідні повідомлення кожному Іпотекодавцю, зокрема ТОВ "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни".
Також, Банк вказує на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/18441/15 від 29.03.2016 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Лакшмі-8" до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Єврогазбанк" про визнання незаконним та скасування Наказу №70/1 від 09.04.2016 та підтверджено нікчемність Договору від 14.05.2014 про розірвання Договору іпотеки.
Таким чином, наведене вище вказує на неповноту встановлених судом першої інстанції обставин, що мають суттєве значення для вирішення даного спору та підтверджує відсутність дій апеляційного суду на усунення таких порушень, що, відповідно вказує на передчасність висновків судів попередніх інстанцій в частині рішення щодо розгляду кредиторських вимог АТ "Єврогазбанк", заявлених на підставі Договору іпотеки №1244-301213/І від 14.05.2014.
Поряд з цим, колегія суддів, в частині посилання судів попередніх інстанцій на відсутність інформації у відповідних Реєстрах щодо обтяження спірного майна на користь АТ "Єврогазбанк" , вважає необхідним вказати наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.
За правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у Постанові № 6-2552цс16 від 18.01.2017, у разі скасування, на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року), передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Той факт, що вказані обмеження (обтяження іпотекою) не були відновленні у Державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень.
З огляду на вказане, судам слід з'ясувати чи може бути постанова Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/18441/15 від 29.03.2016, підставою здійснення реєстраційних дій з поновлення запису про відповідні обмеження речових прав, а саме обтяження спірного майна іпотекою.
Стосовно Наказу Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Єврогазбанк" від 09.04.2015 №70/1, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає необхідним звернути увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16:
"Згідно із частинами першою та другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів банку, зокрема, забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За результатами цієї перевірки виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи Банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін в силу вимог закону. Наказ Банку не є підставою для застосування таких наслідків, тому не може вважатись одностороннім правочином, адже він не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків ані у Банку, ані у іншої сторони правочину, віднесеного наказом до нікчемних. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом Банку як суб'єкта господарювання, виданим керівником Банку в межах своїх повноважень.". Таку ж правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 910/24198/16.
В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").
Суд вважає, що допущені процесуальні порушення на предмет повноти дослідження обставин справи щодо розгляду кредиторських вимог АТ "Єврогазбанк" які ґрунтуються на Договорі іпотеки №1244-301213/І від 14.05.2014, є такими помилками, які порушили принцип повноти та об'єктивності розгляду господарським судом вимог кредитора, заявлених у справу про банкрутство.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (ч.3 ст. 310 ГПК України).
Відповідно до приписів ст. 311 ГПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене вище (розділ А2 цієї Постанови), колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для частково задоволення касаційної скарги, необхідність змінити постанову Харківського апеляційного господарського суду (щодо визнання вимог АТ "Єврогазбанк") від 26.02.2018 в частині розгляду грошових вимог АТ "Єврогазбанк" (за Договором іпотеки №1085-181212/і від 18.12.2012 та Договором іпотеки № 1113-060313/і від 06.03.2013), а саме абз. 3 резолютивної частини, з викладенням його у новій редакції.
Також, Верховний суд дійшов висновку про часткове скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду (щодо визнання вимог АТ "Єврогазбанк") від 26.02.2018 та ухвали господарського суду Харківської області від 12.04.2017 в частині розгляду грошових вимог АТ "Єврогазбанк" в розмірі 93 965 993, 24 грн. (за Договором іпотеки № 1244-301213/І від 30.12.2013), з переданням справи у скасованій частині на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Під час нового розгляду справи у скасованій частині, судам належить перевірити обґрунтованість заявлених АТ "Єврогазбанк" кредиторських вимог (за Договором іпотеки №1244-301213/І від 14.05.2014), як вимог забезпечених заставою майна боржника, встановити фактичні обставини справи на підставі доводів та доказів учасників справи у сукупності, з урахуванням судових рішень, що набрали законної сили, з дотримання принципу правової визначеності, з урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду висловлених з приводу спірних правовідносин, та з огляду на встановлене прийняти обґрунтоване рішення про наявність (відсутність) правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів на стадії ліквідаційної процедури боржника, що ліквідується власником, вимог АТ "Єврогазбанк", з визначенням черговості їх задоволення в порядку статті 45 Закону про банкрутство.
В. Судові витрати
У зв'язку зі скасуванням ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду (щодо визнання вимог АТ "Єврогазбанк") від 26.02.2018 у справі № 922/2250/16 змінити частково, викласти абз. 3 резолютивної частини в наступній редакції:
"Окремо внести до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" вимоги Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в сумі 499 136 789, 88 грн., які забезпечені заставою майна боржника.".
3. В іншій частині розгляду вимог Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в розмірі 93 965 993, 24 грн., постанову Харківського апеляційного господарського суду (щодо визнання вимог АТ "Єврогазбанк") від 26.02.2018 та ухвалу господарського суду Харківської області від 12.04.2017 скасувати, у скасованій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді Л.Й.Катеринчук
В.Г. Пєсков
