ОСОБА_13 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є українкою, громадянином України, не є заміжньою, має сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здобула середню освіту, здійснює догляд за дитиною, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняла злочинів та не судилась

та

ОСОБА_15 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Одеса, є українцем, громадянином України, здобув середню освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, виконує разові роботи, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не вчиняв злочинів та не судився

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 - пунктами 6, 12 частини 2 статті 115, частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 289 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

І......У період часу з 02 по 05 лютого 2017 року, точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , керуючись корисливим мотивом, дійшли згоди щодо незаконного заволодіння чужим транспортним засобом.

При цьому з метою отримання безперешкодного доступу до чужого транспортного засобу вони вирішили вбити водія транспортного засобу, яким мали заволодіти.

Досягнута між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 домовленість передбачала, що вони:

-оберуть транспортний засіб з тих, за допомогою яких надаються послуги таксі;

-під приводом отримання таких послуг - опиняться в салоні обраного автомобіля. При цьому ОСОБА_6 розташується на задньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_9 - на передньому пасажирському сидінні поруч з водієм

-вони направлять автомобіль до безлюдного місця;

-у цьому місці ОСОБА_6 душитиме водія, під час чого ОСОБА_9 завдасть йому ударів , які потягнуть або - розтрощення тканин та роздроблення кісток, або - пошкодять внутрішні органи, внаслідок чого водій загине

-після вбивства вони заволодіють транспортним засобом, а тіла - за нагоди позбудуться.

-після вчинення усіх запланованих дій вони поїдуть на автомобілі до міста Одеса, де продадуть його, а отримані у такий спосіб гроші - поділять поміж собою.

Для скоєння вказаних дій вони з дроту, що ОСОБА_9 попередньо відрізав від належного ОСОБА_6 пилососу, виготовили гнучку конструкцію чорного кольору, вільні кінці якої зігнули в кільця та обгорнули шаром липкої стрічки синього (з одного боку) та фіолетового (з іншого) кольору, а також взяли предмет з однолезим клинком, що має вістря та виготовлену з деревини монолітну конструкцію циліндричної форми, яка з торцевих частин обох боків має виражені потоншення.

ІІ......З метою реалізації цього наміру ОСОБА_9 вчинив таке.

1. 05 лютого 2017 року він, рухаючись разом з ОСОБА_6 вулицями міста Миколаєва у пошуках автомобіля, що підходив для викрадення, приблизно о 01.00 годині в районі нічного клубу «Шторм», розташованого у будинку 4 по вулиці Садовій у місті Миколаєві побачив припаркований автомобіль марки «Хундай Соната» /реєстраційний номер НОМЕР_1 / /надалі - автомобіль/, у салоні якого перебував його законний володілець ОСОБА_12 , чекаючи клієнтів з метою надання їм послуг таксі.

Продовжуючи реалізацію наміру, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом шляхом вбивства водія ОСОБА_9 разом ОСОБА_6 підійшов до автомобіля та звернулися до потерпілого ОСОБА_12 із проханням скористатися його послугами таксі, на що той погодився.

Тоді ОСОБА_9 сів в автомобіль на переднє пасажирське сидіння, та з метою доправити автомобіль до безлюдного місця попросив ОСОБА_12 відвести його та ОСОБА_6 , яка сіла на заднє сидінні, до мікрорайону Варварівка, пославшись при цьому, що не знає конкретної адреси, але може показати по ходу руху, куди їх вести.

Проїжджаючи по вулиці Клубній у м. Миколаєві, ОСОБА_9 , надаючи пояснення ОСОБА_12 , який управляв автомобілем, скерував автомобіль до безлюдного та мало освітленого місця в районі будинку АДРЕСА_3 , де ОСОБА_12 за вказівкою ОСОБА_9 автомобіль зупинив, не вимикаючи при цьому запалення.

2. Тоді ОСОБА_9 разом з ОСОБА_6 розпочав здійснювати запланований напад на ОСОБА_12 .

Так ОСОБА_9 надав ОСОБА_6 вказівку про початок нападу, висловившись: "Юля, давай!"

В зв`язку з таким ОСОБА_6 з метою реалізації наміру ОСОБА_9 щодо придушення потерпілого накинула гнучку конструкцію на ОСОБА_12 через голову та різким ривком затягнула її, після чого продовжила її натягувати, впершись ногами у спинку водійського сидіння. Проте вона виконала цей прийом невдало - замість ділянки шиї - на ділянці підборіддя потерпілого

ОСОБА_12 ж в свою чергу почав чинити опір, а саме - схопив накинуту на нього конструкцію двома руками, намагаючись відтягнути її від себе та звільнитись.

Побачивши таке, ОСОБА_9 почав руками хапати за руки ОСОБА_12 , створюючи тому перешкоди у звільненні. При цьому ОСОБА_9 вимкнув запалення в автомобілі, повернувши ключ в замку.

В цей час ОСОБА_12 запропонував ОСОБА_9 безперешкодно передати усе наявне в нього на той час майно, в тому числі і автомобіль, в обмін на припинення насильницьких дій щодо нього.

Не зважаючи на таке, ОСОБА_9 дістав з сумки, яка знаходилася у нього під ногами предмет з однолезим клинком, що має вістря, та виявив готовність нанести удар з його використанням в бік потерпілого.

Побачивши цей предмет:

-ОСОБА_6 , добровільно відмовившись від подальшого вчинення злочину, гнучку конструкцію кинула, чим припинила задушення потерпілого;

-ОСОБА_12 звернувся до ОСОБА_9 з вимогою кинути "ножа".

3. ОСОБА_9 же, не усвідомивши, що ОСОБА_6 задушення кинула та не відреагувавши на вимогу ОСОБА_12 , спробував з використанням предмету з однолезим клинком нанести удар з тим, щоб пошкодити внутрішні органи потерпілого.

Проте ОСОБА_12 , скориставшись тим, що ОСОБА_6 задушення припинила, відкинувши використовувану нею конструкцію, схопив лівою рукою лезо предмету, за допомогою якого ОСОБА_9 наносив удар та відвів цей предмет в бік, погнувши при цьому його лезо, а правою рукою натиснув на сигнал автомобіля.

Після цього ОСОБА_12 почав відчиняти водійські двері.

ОСОБА_9 же у цей момент усвідомив неможливість подальшої реалізації наміру щодо вбивства потерпілого та заволодіння внаслідок такого транспортним засобом, через що предмет з однолезим клинком кинув та подальше вчинення злочину припинив.

Таким чином, злочин ОСОБА_9 не був доведений до кінця з причин, що не залежать від його волі, а саме - через дії ОСОБА_6 , а також - через спротив потерпілого.

Внаслідок дій ОСОБА_6 та ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_12 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, живота, ран першого пальця лівої долоні та нижньої губи, які відповідно до висновку експерта № 167 від 06 лютого 2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

ІІІ...... Після цього, ОСОБА_9 , діючи з метою уникнення відповідальності за скоєне внаслідок викриття через затримання, зокрема, ОСОБА_6 та бажаючи в зв`язку з таким забезпечити їй можливість безперешкодно зникнути з місця вчинення злочину, почав протидіяти потерпілому у звільненні з автомобіля.

В процесі боротьби потерпілому ОСОБА_12 вдалося виповзти з автомобіля.

Тоді ОСОБА_9 , діючи з метою уникнути відповідальності за скоєне внаслідок викриття через затримання ОСОБА_6 та бажаючи в зв`язку з таким забезпечити їй можливість безперешкодно зникнути з місця вчинення злочину, слідом за потерпілим переповз через водійське сидіння у салоні автомобіля на вулицю, де притиснув потерпілого ОСОБА_12 до землі.

ОСОБА_6 , в той час вийшла з автомобілю.

ОСОБА_12 тим часом чинив опір ОСОБА_9 , а, коли поруч з місцем бійки опинилась ОСОБА_6 , - вважаючи, що вона допомагатиме ОСОБА_9 , відштовхнув її ногою від себе.

ОСОБА_9 же наказав ОСОБА_6 тікати з тим, щоб уникнути викриття, внаслідок її затримання, а коли вона побігла в бік річки - кинув потерпілого та побіг слідом за нею.

ІV...... Обвинувачена ОСОБА_6 фактично вчинила таке.

Діючи навмисно, з корисливих мотивів, з метою застосування насильства відносно ОСОБА_16 , 05 лютого 2017 року після 01:00 години вона, перебуваючи разом з ОСОБА_9 в автомобілі в районі будинку АДРЕСА_3 позаду водія ОСОБА_12 на задньому сидінні, накинула гнучку конструкцію на ОСОБА_12 через голову та різким ривком затягнула її, після чого продовжила її натягувати, впершись ногами у спинку водійського сидіння. Проте вона виконала цей прийом невдало - замість ділянки шиї - на ділянці підборіддя потерпілого

Внаслідок цих дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_12 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя та рани нижньої губи, які відповідно до висновку експерта № 167 від 06 лютого 2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

До того ж, під час виконання нею в описаний вище спосіб задушливого прийому ОСОБА_9 з її відома та за її згоди дістав з сумки, яка знаходилася у нього під ногами, предмет з однолезим клинком, що має вістря, та продемонстрував як сам цей предмет, так й готовність нанести удар з його використанням в бік потерпілого.

Таким була виявлена реальна погроза вбивства ОСОБА_12 .

Після цього обвинувачена ОСОБА_6 , усвідомлюючи можливість подальшого виконання спільного з ОСОБА_9 наміру щодо заволодіння чужим транспортним засобом шляхом вбивства водія, злякалась подій, що відбувались, та відмовилась від подальшої реалізації цього наміру. В зв`язку з таким вона задушення потерпілого та подальшу участь у протиправних діях припинила, здійснивши таким чином добровільну відмову від вчинення передбаченого її спільним з ОСОБА_9 наміром злочину.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаються обвинувачені.

І......Дії ОСОБА_9 слід кваліфікувати:

-за частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 289 Кримінального Кодексу України - як незакінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя потерпілого;

-за частиною 3 статті 15 - пунктами 6, 12 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України - як незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

ІІ......Дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати:

-за частиною 1 статті 125 Кримінального Кодексу України - як умисне легке тілесне ушкодження;

-за частиною 1 статті 129 Кримінального Кодексу України - як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

А......Те, що 05 лютого 2017 року починаючи приблизно з 01.00 години відносно ОСОБА_12 обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було вчинене суспільно небезпечне діяння (злочин), під час судового розгляду кримінального провадження прямо підтвердили як обидва обвинувачених, так й потерпілий ОСОБА_12 .

Окрім показів обвинувачених та потерпілого, що у цій частині повністю узгоджуються поміж собою, цей факт підтверджується:

-протоколом від 05 лютого 2017 року прийняття заяви про вчинене кримінального правопорушення, з якого вбачається, що 05 лютого 2017 року о 01:35 годині потерпілий ОСОБА_12 повідомив про те, що в той день близько 01:10 години двоє невідомих (на той час), хлопець з дівчиною, накинулись на водія таксі ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_3 , з метою заволодіння транспортним засобом останнього з використанням ножа та зашморгу;

-протоколом від 05 лютого 2017 року пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, з якого вбачається, що у той день у період часу з 11:40 до 12:00 години ОСОБА_12 впізнав на одному з чотирьох фотознімків ОСОБА_9 , як особу, яка 05 лютого 2017 року близько 01:00 години взяла участь у вчиненні злочину щодо нього;

-протоколом від 05 лютого 2017 року пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, з якого вбачається, що у той день у період часу з 12:10 до 12:30 години ОСОБА_12 впізнав на одному з чотирьох фотознімків ОСОБА_6 , як особу, яка 05 лютого 2017 року близько 01:00 години взяла участь у вчиненні злочину щодо нього.

Про обставини вчинення цього злочину свідчить таке.

І......З показів кожного з обвинувачених вбачається, що предметом, у зв`язку з яким вчинявся злочин, був автомобіль «Хюндай Соната» /реєстраційний номер НОМЕР_1 / /надалі - автомобіль/.

ІІ......Про знаряддя вчинення злочину свідчать:

-покази кожного з обвинувачених;

-покази потерпілого;

-відомості, що містяться у протоколі огляду місця події від 05 лютого 2017 року;

-відомості, що містяться у протоколі огляду речей від 07 лютого 2017 року;

-відомості, що містяться у висновку експерта № 200 від 15 червня 2017 року;

-досліджені у суді речові докази.

Оцінка фактичних даних, отриманих з перелічених процесуальних джерел, вказує про таке.

1. З показів кожного з обвинувачених, що у цій частині узгоджуються поміж собою, показів потерпілого та наведених вище відомостей, що містяться у протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що під час вчинення злочину щодо заволодіння автомобілем обвинувачені використовували, зокрема, "удавку".

У судове засідання прокурором надана гнучка конструкція чорного кольору, вільні кінці якої зігнуті в кільця та обгорнуті шаром липкої стрічки синього (з одного боку) та фіолетового (з іншого) кольору /предмет № 1 згідно роз`яснень спеціалістів/ (надалі - предмет № 1).

При цьому прокурор пояснював, що цей предмет був вилучений з автомобіля одразу після вчинення злочину відносно ОСОБА_12 .

Ці пояснення прокурора узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.

Так, з залученого до матеріалів кримінального провадження протоколу огляду місця події від 05 лютого 2017 року вбачається, що 05 лютого 2017 року в салоні автомобіля був виявлений предмет, описаний як: "Дріт чорного кольору, двожильний, який був по краям зв`язаний в кільцо перемотаний ізолентою синього та фіолетового кольорів, дріт довжиною близько 100 см.". З цього ж протоколу та протоколу огляду речей від 07 лютого 2017 року вбачається, що вилучений під час огляду "дріт чорного кольору" з моменту вилучення перебував у розпорядженні органів досудового розслідування та державного обвинувачення.

До того ж, наданий прокурором предмет № 1 має загальну довжину з кільцями 987 мм. (тобто ? 100 см.) та збігається за іншими параметрами з описаним у протоколі огляду місця події "дротом чорного кольору".

Крім того, під час судового розгляду кримінального провадження як потерпілий, так й обвинувачені підтвердили, що наданий прокурором предмет № 1 є саме тим, що використовувався ОСОБА_6 та ОСОБА_9 під час вчинення злочинних дій відносно ОСОБА_12 .

Наведені докази у їх сукупності доводять, що наданий суду предмет № 1 (обвинуваченіта потерпілийназивають його"удавкою") є знаряддям вчинення злочину.

Доказів того, що цей предмет є холодною зброєю, тобто - предметом або пристроєм, який є конструктивно призначенимдля завдання шляхом безпосередньої дії тяжких (небезпечних для життя у момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень матеріали справи не містять, про наявність таких доказів сторони не посилаються.

За такого суд вважає, що цей предмет не є холодною зброєю, отже - не є предметом, призначеним для позбавлення життя (вчинення вбивства).

2. З показів кожного з обвинувачених, що у цій частині узгоджуються поміж собою, показів потерпілого та наведених вище відомостей, що містяться у протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що під час вчинення злочину щодо заволодіння автомобілем обвинувачені також використовували "ніж".

У судове засідання прокурором наданий предмет, що складається з клинка та руків`я загальною довжиною 232 мм., шириною 26 мм., товщиною 15,1 мм. Клинок наданого прокурором предмету виготовлений зі смуги металу сірого кольору, найбільшою довжиною 124,8 мм., найбільшою шириною 26 мм., найбільшою товщиною 0,7 мм. , прямий, однолезий з двосторонньою заточкою, в поперечному розрізі має клиноподібну форму. Вістря утворене за рахунок сходження леза із обухом клинка під кутом 38°.

Руків`я клинка з`єднані планшетним способом, являє собою дві полімерні комбіновані плашки синього та білого кольорів, які приєднані за допомогою трьох заклепок, найбільшою довжиною 118,4 мм., найбільшою шириною 14,2 мм, найбільшою товщиною 14,9 мм.

Клинок предмету має вигин вліво.

/перший предмет з описаних у висновку експерта № 200 від 15 червня 2017 року; предмет № 3 згідно роз`яснень спеціалістів/

(надалі - предмет № 3)

Ці пояснення прокурора узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.

Так, з залученого до матеріалів кримінального провадження протоколу огляду місця події від 05 лютого 2017 року вбачається, що 05 лютого 2017 року в салоні автомобіля, що оглядався за згодою його законного володільця ОСОБА_12 протягом періоду з 02:20 до 02:40 хвилин був виявлений кухонний ніж з пластиковим руків`ям синьо-білого кольору.

З того ж протоколу вбачається, що цей ніж був вилучений та упакований в пакет № 2991231.

З висновку експерта № 388 від 19 квітня 2017 року вбачається, що ніж, який був поміщений до пакету № 2991231, під час проведення дактилоскопічної експертизи з цього пакету був вилучений, а після проведення дактилоскопічної експертизи був упакований в спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 3204583.

З висновку експерта № 229 від 06 червня 2017 року вбачається, що на ножі, що був упакований до пакету № 3204583, були виявлені клітини з ядрами без домішок крові, які є придатними для ідентифікації за ДНК-профілем.

З постанови від 15 лютого 2017 року прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 про відібрання експериментальних біологічних зразків для дослідження та протоколу від 14 березня 2017 року отримання зразків для експертизи вбачається, що 14 березня 2017 року в порядку, передбаченому статтями 245, 241 КПК України були відібрані біологічні зразки - зразки крові ОСОБА_9 .

З висновку експерта № 277 від 01 червня 2017 року вбачається, що під час дослідження цих зразків були встановлені генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_9 .

З висновку експерта № 229 від 06 червня 2017 року вбачається, що на лезі ножа, виявленого в салоні автомобіля, виявлені клітини, що містять генетичні ознаки ОСОБА_9 .

Далі, з висновку експерта № 229 від 01 червня 2017 року вбачається, що після проведення експертного дослідження ніж, на якому були виявлені біологічні сліди ОСОБА_9 , був упакований в спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 4206590.

З висновку експерта № 200 від 15 червня 2017 року вбачається, що ніж, що був упакований до пакету № 4206590, під час проведення експертизи холодної зброї з цього пакету був вилучений, а після проведення цієї експертизи був упакований в спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 2251986.

У судове засідання прокурором, як предмет, що був вилучений під час огляду місця події в салоні автомобіля, був наданий ніж у сейф-пакеті № 2251986.

Наведені доказиу їхсукупності доводять,що наданий суду предмет № 3 (обвинуваченіта потерпілийназивають його"ножем") є знаряддям вчинення злочину.

З висновку експерта № 200 від 15 червня 2017 року вбачається, що цей предмет до холодної зброї не належить, не має технічної забезпеченості для ураження цілі, отже - не є предметом або пристроєм, який є придатним засвоїми властивостямидля неодноразовогозавдання шляхом безпосередньої дії тяжких (небезпечних для життя у момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень.

3. З показів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , що у цій частині повністю узгоджуються поміж собою, також вбачається, що під час вчинення злочину вони збирались використати скалку.

У судове засідання прокурором надана монолітна конструкція циліндричної форми, виготовлена з деревини, яка з торцевих частин обох боків має виражені потоншення /предмет № 2 згідно роз`яснень спеціалістів/ (надалі - предмет № 2).

Ці пояснення прокурора узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.

Так, з залученого до матеріалів кримінального провадження протоколу огляду місця події від 05 лютого 2017 року вбачається, що 05 лютого 2017 року в салоні автомобіля на передньому правому пасажирському сидінні було виявлено чорну спортивну сумку з зеленими вставками та трьома білими лініями, у якій була виявлена "скалка". З протоколу також вбачається, що згадана "скалка" була поміщена до полімерного пакету та опечатана печаткою.

З протоколу огляду речей від 07 лютого 2017 року вбачається, що у той день у період часу з 09-30 до 10-45 години слідчим Центрального ВП ГУ НП України в Миколаївській області в приміщенні службового кабінету № 51 був проведений огляд речей, які були виявлені під час огляду вказаного вище місця події, під час чого, зокрема, пакет, до якого була поміщена "скалка", був відкритий, та скалка була з нього вилучена та оглянута. З цього протоколу також вбачається, що під час огляду "скалки" слідчим були виявлені "вирізи для рук" з лівого та правого боку; слідчим також було відзначено, що з лівого боку на ручці мається тріщина розміром 5 х 0,2 см., з правого боку на ручці мається пошкодження у вигляді надрізу.

При цьому з наведених документів вбачається, що вилучена за наведених обставин та оглянута слідчим "скалка" з моменту вилучення перебувала у розпорядженні органів досудового розслідування та державного обвинувачення.

При цьому наданий прокурором предмет № 2 на одному з потоншень має тріщину розміром ? (5 х 0,2 см.), на протилежному - пошкодження у вигляді надрізу та за іншими параметрами збігається з предметом, описаним під час досудового розслідування, як "скалка"

До того ж з показів потерпілого ОСОБА_12 , які в цій частині узгоджуються із показами як ОСОБА_6 , так й ОСОБА_9 , вбачається, що під час вчинення протиправних дій щодо потерпілого "скалку" обвинувачені фактично не застосовували.

З матеріалів справи також вбачається, що станом на 07 лютого 2017 року ані обвинувачена ОСОБА_6 , ані обвинувачений ОСОБА_9 не були затриманими та не надавали свідчення із приводу вчиненого ними злочину, зокрема - із приводу того, що ними планувалось використовувати "скалку", вказані ж потерпілим на той час обставини не вказували про застосування відносно нього цього предмету

Це доводить, що на момент огляду автомобіля та дослідження вилучених речей органи досудового розслідування та потерпілий не були та й не могли бути освіченими про те, що задля вчинення злочинних дій відносно потерпілого була підготовлена "скалка", а також - про необхідність чи доцільність її використання, отже - не мали приводів або підстав, встановлюючи її наявність на місці вчинення злочину, діяти недобросовісно

Наведені доказиу їхсукупності доводять,що наданий суду предмет № 2 (обвинувачені називають його "скалкою") є знаряддям вчинення злочину

Конструктивні особливості цього предмету дають підстави стверджувати, що він не є холодною зброєю, тобто - предметом або пристроєм, який є конструктивно призначенимдля завдання шляхом безпосередньої дії тяжких (небезпечних для життя у момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень.

ІІІ......Про протиправні дії, вчинені кожним з обвинувачених з моменту початку злочину свідчать:

-покази кожного з обвинувачених;

-покази потерпілого;

-відомості, що містяться у протоколах слідчих експериментів, проведених за участі ОСОБА_6 та потерпілого;

-наявні у справі речові докази - знаряддя вчинення злочину

а також - інші матеріали кримінального провадження.

При цьому відомості, що були отримані внаслідок проведення слідчих експериментів за участі обвинуваченої ОСОБА_6 та потерпілого суд вважає допустимим доказом з огляду на таке.

Дослідженням матеріалів цих слідчих експериментів встановлено, що під час проведення кожного з них шляхом відтворення дій, обстановки та обставин вчиненого злочину на місці його вчинення були уточнені покази, відповідно, обвинуваченої ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_12 .

При цьому під час судового розгляду кримінального провадження покази, що уточнювались під час кожного з вказаних слідчих експериментів, відповідно, обвинувачена ОСОБА_6 та потерпілий повністю підтвердили та підтримали, більше того, в суді кожен з них надав ті ж самі покази, що уточнювались під час проведення відповідних слідчих експериментів.

За такого суд вправі обґрунтовувати свої рішення на показах, що сприймав безпосередньо, отже - й на відомостях, отриманих внаслідок уточнення цих показів на місці вчинення злочину.

Оцінка фактичних даних, отриманих з перелічених процесуальних джерел, вказує про таке.

1. З речового доказу - гнучкої конструкції /предмет № 1/ вбачається, що вона була виготовлена заздалегідь шляхом згинання вільних кінців дроту в кільця та їх обгортання шарами липкої стрічки синього (з одного боку) та фіолетового (з іншого) кольору.

Факт виготовлення цієї конструкції заздалегідь під час судового розгляду кримінального провадження підтвердили як обвинувачена ОСОБА_6 , так й обвинувачений ОСОБА_9 . При цьому кожен з них засвідчив, що ця конструкція була виготовлена з шматку дроту, який ОСОБА_9 відрізав вид пилососу, що належить ОСОБА_6 , та кінці якого закрутив та зафіксував за допомогою ізоляційної стрічки.

Доказів інакшого матеріали справи не містять, сторони про наявність таких доказів не посилаються.

2. Обвинувачені та потерпілий у свої показах, що в цій частині повністю узгоджуються поміж собою, вказували, що 05 лютого 2017 року ОСОБА_12 , надаючи послуги таксі, керуючи автомобілем, перебував в районі нічного клубу «Шторм», розташованого у будинку 4 по вулиці Садовій у місті Миколаєві, де чекав клієнтів, що побажали б скористатись його послугами.

У цей же час в районі нічного клубу "Шторм" перебували ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ..

Далі ОСОБА_9 підійшов до автомобіля та звернулися до ОСОБА_12 із проханням скористатися його послугами таксі, на що той погодився.

Тоді ОСОБА_9 разом із ОСОБА_6 сіли в автомобіль: ОСОБА_6 - на заднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_9 - на переднє пасажирське сидіння.

Після цього ОСОБА_9 попросив ОСОБА_12 відвести їх до мікрорайону Варварівка, пославшись при цьому, що не знає конкретної адреси, але може показати по ходу руху, куди їх вести.

3. З показів потерпілого ОСОБА_12 , що були надані ним безпосередньо під час судового розгляду кримінального провадження, а також - з відомостей, отриманих внаслідок проведення слідчого експерименту із ним /протокол проведення слідчого експерименту від 17 лютого 2017 року/, які в цій частині повністю узгоджуються з показами потерпілого у суді, вбачається, що коли обвинуваченісідали досалону автомобіля, ОСОБА_9 сів на переднє пасажирське сидіння з права від водія, а ОСОБА_6 сіла на заднє пасажирське сидіння - також з права від водія, тобто - за переднім пасажирським сидінням.

Доказів на спростування цих показів потерпілого матеріали справи не містять.

З показів потерпілого та кожного з обвинувачених, наданих безпосередньо у суді, а також - з відомостей, отриманих в результаті проведення слідчих експериментів за участі кожного з них вбачається, що на момент зупинки автомобіля ОСОБА_6 пересіла, та перебувала на задньому пасажирському сидінні позаду водія, тобто - за сидінням водія.

4. З показів обвинуваченої ОСОБА_6 в суді, які в цій частині є послідовними та внутрішньо не суперечливим, та відповідних їм відомостей, що містяться на DVD-R диску "Arena", що є додатком до протоколу від 15 лютого 2017 року проведення за участі обвинуваченої ОСОБА_6 слідчого експерименту шляхом відтворення на місці дій та обставин вчинення злочину /файл S1050009, час 0:01:08/ вбачається, що після зупинки автомобіля обвинувачений ОСОБА_9 дав ОСОБА_6 вказівку про початок нападу, сказавши: "Юля, давай!"

Під час судового засідання 12 квітня 2018 року цю обставину обвинувачений ОСОБА_9 підтвердив.

Достовірних доказів на спростування наведених відомостей матеріали справи не містять.

5. З показів потерпілого, а також - кожного з обвинувачених, а також відомостей, отриманих внаслідок проведення слідчого експерименту за участі потерпілого та обвинуваченої ОСОБА_6 , вбачається, що у відповідь на вказаний сигнал обвинувачена ОСОБА_6 накинула гнучку конструкцію /предмет № 1/ на ОСОБА_12 через голову та різким ривком затягнула її на ділянці підборіддя.

Доказів на спростування цієї обставини матеріали справи не містять.

6. З показів обвинуваченої ОСОБА_6 , а також відомостей, отриманих внаслідок проведення 15 лютого 2017 року слідчого експерименту за її участі вбачається, що після вчинення цих дій вона продовжила натягувати гнучку конструкцію /предмет № 1/, впершись ногами у спинку водійського сидіння.

Той факт, що вона з силою натягувала цей предмет після його затягування на ділянці підборіддя, під час судового розгляду кримінального провадження та проведеного 05 лютого 2017 року за його участі слідчого експерименту підтвердив й потерпілий ОСОБА_12 .

Цю ж обставину підтверджував й обвинувачений ОСОБА_9 .

Доказів на спростування цієї обставини матеріали справи не містять.

7. З показів потерпілого, відомостей, отриманих внаслідок проведення за його участі 05 лютого 2017 року слідчого експерименту шляхом відтворення на місці дій, обстановки та обставин вчинення злочину вбачається, що у відповідь на таке він почав чинити опір, а саме - намагатись за допомогою двох рук звільнятись від гнучкої конструкції /предмету № 1/; в той же час обвинувачений ОСОБА_9 почав хапати його за руки.

Обвинувачений ОСОБА_9 під час судового розгляду кримінального провадження у судових засіданнях 15 лютого 2018 року та 12 квітня 2018 року підтвердив, що у той час, коли ОСОБА_6 натягнула цей предмет, він / ОСОБА_9 / тримав руки ОСОБА_12 .

8. Покази потерпілого, що в цій частині є послідовними, а також - відомості, отримані внаслідок проведення за його участі 05 лютого 2017 року слідчого експерименту шляхом відтворення на місці дій, обстановки та обставин вчинення злочину прямо вказують про те, що в цей момент він запропонував ОСОБА_9 та ОСОБА_6 безперешкодно передати їм усе наявне в нього на той час майно, в тому числі і автомобіль, в обмін на припинення насильницьких дій щодо нього.

Доказів на спростування цієї обставини матеріали справи не містять, ці покази обвинуваченого під час судового засідання 12 квітня 2018 року підтвердив обвинувачений ОСОБА_9 .

9. З показів потерпілого під час судового розгляду кримінального провадження, а також - відомостей, отриманих внаслідок проведення за його участі 05 лютого 2017 року слідчого експерименту шляхом відтворення на місці дій, обстановки та обставин вчинення злочину, вбачається, що у цей момент, тобто - після його пропозиції віддати усе наявне в нього майно, обвинувачений ОСОБА_9 дістав з сумки предмет з однолезим клинком, що має вістря /предмет № 3/ та почав скеровувати його вістрям в правий бік потерпілого в область селезінки.

Той факт, що саме в цей момент ОСОБА_9 дістав цей предмет та почав скеровувати його в бік потерпілого, під час судового розгляду кримінального провадження підтвердив й сам обвинувачений ОСОБА_9 .

10. Далі, потерпілий під час судового розгляду кримінального провадження зазначив, що він звернувся до ОСОБА_9 із вимогою прибрати "ножа" /фонограма судового засідання від 12 квітня 2018 року, час 15:24:58/.

Про події що відбувались одночасно з цим під час судового розгляду кримінального провадження потерпілий зазначив так /фонограма судового засідання від 30 листопада 2017 року, час з 12:20:32//надалі - мовою оригіналу/:

"Запитання захисника: Коли він [ ОСОБА_9 ] Вас уколов тим ножем, де Ваші руки були? Що Ви робили на той час, пам`ятаєте?

Потерпілий : Я левой рукой прихватил лезвие ножа, убрал в сторону, а правой ...

Запитання захисника: Коли він [ ОСОБА_9 ] Вас уколов, в той момент де Ваші руки були?

Потерпілий : Мои руки пытались освободиться от удавки

Запитання захисника: Ваші дві руки були...

Потерпілий : Одна рука - правой рукой я освободился от удавки

Запитання захисника: Він Вас уколов, і Ви взялись за лезо

Потерпілий : Да

Запитання захисника: Коли він Вам укол наніс - він Вам щось повідомляв...

Потерпілий : Нет, ничего не говорил

Запитання захисника: ...що він робить

Потерпілий : Нет, ни слова ни проронил

Запитання захисника: Що в цей час з цією удавкою було?

Потерпілий : Левой рукой освободился, вернее - правой рукой освободился от удавки

Запитання захисника: Ви до цього двома руками не могли її (далі - одночасно з потерпілим) зняти

Потерпілий : (одночасно зі словом "зняти") нет, не мог

Запитання захисника: А однією потім змогли?

Потерпілий : да

Запитання захисника: Тому що Ви більше сили доклали, чи тому, що послабила вона [ ОСОБА_6 ]?

Потерпілий : не знаю"

При цьому під час проведення 17 лютого 2017 року слідчого експерименту за його участі потерпілий ОСОБА_12 показав, як саме знімав гнучку конструкцію /предмет № 1/ з обличчя /таблиця зображень до протоколу проведення слідчого експерименту від 17.02.2017, фото № 6/.

Щодо своїх подальших дій потерпілий у суді зазначив, що, звільнившись від гнучкої конструкції /предмету № 1/, правою рукою він натиснув на клаксон.

З відомостей, отриманих під час проведення 17 лютого 2017 року слідчого експерименту за його участі, що зафіксовані на таблиці зображень до протоколу проведення слідчого експерименту від 17.02.2017 на фото №№ 5, 9, вбачається, що потерпілий ОСОБА_12 тримав однолезий клинок, що має вістря /предмет № 3/, та жав на клаксон одночасно.

Обвинувачена ОСОБА_6 під чассудового розглядукримінального провадженнязазначала,що вдійсності гнучкуконструкцію /предмет№ 1/ вона кинула.

Про ту обставину, що цей предмет вона кинула, ОСОБА_6 свідчила послідовно, в цій частині свої покази жодного разу не змінювала.

При цьому з відомостей, що містяться на DVD-R диску "Arena", що є додатком до протоколу від 15 лютого 2017 року проведення за участі обвинуваченої ОСОБА_6 слідчого експерименту шляхом відтворення на місці дій та обставин вчинення злочину /зокрема - файл S1050002, час 0:05:22 - 0:05:24, а потім - файл S1050009, час 0:01:32 - 0:01:37; 0:01:38 - 0:01:43/ вбачається, що, під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_6 саме уточнила намісці,що гнучкуконструкцію /предмет№ 1/ вона відпустила тоді, коли побачила "ніж" /предмет № 3/.

Оцінюючи в цій частині покази потерпілого ОСОБА_12 , відомості, отримані внаслідок проведення слідчого експерименту за його участі, покази обвинуваченої ОСОБА_6 та відомості, отримані внаслідок проведення слідчого експерименту за її участі, суд відзначає, що вони узгоджуються поміж собою та у сукупності утворюють цілісну картину розвитку подій, у якій кожна з дій природно випливає з попередньої та з необхідністю тягне наступну.

З огляду на таке суд вважає доведеним, що в цьому випадку після того моменту, як ОСОБА_9 дістав предмет з однолезим клинком, який має вістря /предмет № 3/ та виявив готовність нанести удар з його використанням в бік потерпілого, в той час, коли потерпілий пред`являв вимогу прибрати "ножа", обвинувачена ОСОБА_6 , побачивши цей "ніж", гнучку конструкцію /предмет № 1/ кинула.

11. Як зазначено вище, про подальші події потерпілий зазначав, що за час, коли він звільняв руки, обвинувачений ОСОБА_9 уколов "ножем" /предметом № 3/ в область печінки.

У відповідь на це він - лівою рукою /далі - мовою оригіналу/: "Прихватил лезвие ножа", та відразу після цього - натиснув правою рукою на клаксон.

Як вже зазначалось вище, ці обставини потерпілий відтворив 05 лютого 2017 року під час проведення слідчого експерименту за його участі.

Ці покази потерпілого підтверджуються й сукупністю інших досліджених у суді доказів.

Так, з висновку судово-медичного експерта № 167 від 06 лютого 2017 року вбачається, що в ОСОБА_12 були виявлені тілесні ушкодження, зокрема, у вигляді точкового садна живота, яке могло утворитись від дії якогось колюче-ріжучого предмету типа клинка ножа.

З того ж висновку також вбачається, що на тілі потерпілого були виявлені ушкодження у вигляді рани першого пальця лівої долоні, яка утворилась від дії якогось колюче-ріжучого предмету типа клинка ножа.

З наведеного вище висновку експерта № 200 від 15 червня 2017 року вбачається, що клинок ножа, який, як доведено вище, застосовувався під час застосування насильства відносно ОСОБА_12 , має вигін вліво.

Той же факт, що одразу після звільнення правої руки потерпілий нею натиснув на клаксон автомобіля, підтвердили у суді обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

З огляду на таке суд вважає доведеним, що в цьому випадку ОСОБА_12 , скориставшись тим, що ОСОБА_6 кинула гнучку конструкцію /предмет № 1/:

-звільнивши ліву руку, почав захищатись нею від "ножа" /предмету № 2/;

-правою рукою без зусиль відкинув від себе гнучку конструкцію /предмет № 1/;

-правою рукою натиснув на клаксон.

12. З показів потерпілого ОСОБА_12 вбачається, що в подальшому він почав відчиняти водійські двері автомобіля.

Про таке ж свідчать відомості, отримані під час проведення 17 лютого 2017 року слідчого експерименту за його участі, що зафіксовані на таблиці зображень до протоколу проведення слідчого експерименту від 17.02.2017 на фото № 8, 10 з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_12 , нажавши на клаксон автомобіля, правою рукою почав відкривати водійські двері та випадати на вулицю.

Обвинувачений ОСОБА_9 під час судового розгляду кримінального провадження стверджував, що після того, як потерпілий відвів лезо, з використанням якого він /обвинувачений/ наносив удар, предмет з цим лезом він / ОСОБА_9 / кинув.

Доказів на спростування такого матеріали справи не містять.

ІV......З висновку судово-медичного експерта № 167 від 06 лютого 2017 року вбачається, що внаслідок дій обвинувачених до того моменту, як ОСОБА_6 кинула гнучку конструкцію /предмет № 1/, у потерпілого ОСОБА_12 утворились тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя та рани нижньої губи, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

З того ж висновку вбачається, що внаслідок дій, вчинених після того, як ОСОБА_6 кинула гнучку конструкцію /предмет № 1/, у потерпілого ОСОБА_12 утворились тілесні ушкодження у вигляді садна живота та рани першого пальця лівої долоні, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

V......Про послідуючі дії обвинувачених свідчать наступні зібрані у справі та досліджені судом докази.

1. Та обставин, що ОСОБА_9 намагався перешкодити потерпілому у звільненні від автомобіля, підтверджується прямими вказівками, що містяться у:

-показах потерпілого;

-відомостях, отриманих під час проведення 17 лютого 2017 року слідчого експерименту за його участі, що зафіксовані на таблиці зображень до протоколу проведення слідчого експерименту від 17.02.2017 на фото № 10.

-показах обвинуваченого ОСОБА_9 , який зазначав, що у той момент "притримував" потерпілого.

які в цій частині є послідовними, повністю узгоджуються поміж собою та у сукупності створюють цілісну картину розвитку подій.

Доказів же на спростування наведених суду не надано та сторони на наявність таких доказів не посилаються.

2. Та обставина, що внаслідок боротьби ОСОБА_12 вдалося звільнитись від автомобіля, підтверджується прямими вказівками, що містяться у:

-показах потерпілого;

-показах свідка ОСОБА_17 ;

-показах обвинуваченої ОСОБА_6 ;

-показах обвинуваченого ОСОБА_9

Доказів же на спростування наведених суду не надано та сторони на наявність таких доказів не посилаються.

3. Та обставина, що після того, як ОСОБА_12 вдалося звільнитись від автомобіля, обвинувачені вдвох залишились в автомобілі; при цьому ключ від автомобіля залишився у замку запалення, підтверджується прямими вказівками, що містяться у:

-показах потерпілого;

-показах обвинуваченої ОСОБА_6 ;

-показах обвинуваченого ОСОБА_9

Доказів же на спростування наведених суду не надано та сторони на наявність таких доказів не посилаються.

4. Та обставина, що ОСОБА_9 слідом за потерпілим переліз через водійське сидіння, вийшов на вулицю та прижав потерпілого до землі, підтверджується прямими вказівками, що містяться у:

-показах потерпілого;

-показах свідка ОСОБА_17 , який зазначав, що бачив, як з водійської двері автомобіля "вывалились" дві особи.

-показах обвинуваченої ОСОБА_6 , яка зазначала, що після того, як ОСОБА_12 відчинив двері, вони / ОСОБА_12 та ОСОБА_9 /: "Вывалились с машины и начали кататься".

-показах обвинуваченого ОСОБА_9 , який зазначав, що слідом за потерпілим переліз через водійське сидіння та почав "притримувати" його

Доказів же на спростування наведених суду не надано, та сторони на наявність таких доказів не посилаються.

5. Та обставину, що після цього ОСОБА_6 вийшла з автомобіля, підійшла до місця бійки та потерпілий відштовхнув її ногою, підтверджується прямими вказівками, що містяться у:

-показах потерпілого;

-показах обвинуваченої ОСОБА_6 , яка зазначала, що підійшла до місця бійки з тим, щоб подивитись, що відбувається.

Доказів же на спростування наведених суду не надано, та сторони на наявність таких доказів не посилаються.

6. Та обставину, що після цього ОСОБА_9 наказав ОСОБА_6 тікати, а коли вона побігла в бік річки - кинув потерпілого та побіг слідом за нею, підтверджується прямими вказівками, що містяться у:

-показах потерпілого;

-показах обвинуваченої ОСОБА_6 , яка зазначала, що ОСОБА_9 крикнув їй: "Юля, беги!", та вона, схопивши свої речі, побігла у бік річки, після чого її наздогнав ОСОБА_9

-показах обвинуваченого ОСОБА_9 , якій вказував, що крикнув: "Юля, беги!", та, переконавшись у тому, що вона відбігла достатньо, кинув потерпілого та побіг слідом за нею

-показами свідка ОСОБА_17

Доказів же на спростування наведених суду не надано, та сторони на наявність таких доказів не посилаються.

Оцінюючи наведені вище докази у їх сукупності, суд вважає дії, вчинені кожним з обвинувачених, встановленими.

Б……Аналізуючи встановлені вище на підставі наведених доказів дії, вчинені кожним з обвинувачених, суд відзначає, що вони чітко поділяються на:

-підготовчі (вчинені до початку нападу);

-насильницькі (вчинені після початку нападу)

Аналіз власно насильницьких дій, вчинених кожним з обвинувачених, обставин їх вчинення та їх сукупності призводить до такого.

І……Зміст вчинених кожним з обвинувачених дій є таким.

1. Напад був розпочатий по сигналу ОСОБА_9 .

На початку нападу ОСОБА_6 була використана її сила, що була посилена та сконцентрована за допомогою гнучкої конструкції /предмет № 1/.

При цьому з показів потерпілого вбачається, що внаслідок такого він відчув задуху, біль у горлі та складності у вимовлянні. Ці покази сукупно з встановленими внаслідок дослідження цього предмету у суді конструктивними властивостями предмету № 1 свідчать про те, що відносно потерпілого був застосований задушливий прийом.

Дослідженням у суді речового доказу - предмету № 1 - встановлено, що задушливий прийом з його використанням виконується в три етапи:

-перший - предмет накидається на противника через голову;

-другий - накинутий предмет затягується на шиї різким ривком;

-третій - подальше натягування предмету.

У разі вдалого застосування такого прийому протягом 3-5 хвилин наступає смерть особи.

З огляду на роз`яснення, що містяться у пункті 9 Постанови № 10 Пленуму від 06 листопада 2009 року Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" за такого застосоване під час використання цього прийому насильство слід вважати небезпечним для життя потерпілого в момент його застосування.

2. Далі, в цьому випадку під час виконання описаного вище задушливого прийому гнучка конструкція була затягнута не на шиї, а на ділянці підборіддя потерпілого, отже - другий етап задушливого прийому був виконаний невдало.

За такого невдало був виконаний й третій етап цього прийому, а саме - подальше натягування гнучкої конструкції здійснювалось не на шиї потерпілого, а на ділянці його підборіддя.

До того ж, потерпілий, як доведено вище, двома руками намагався звільнитись від гнучкої конструкції.

З огляду на це дії обвинуваченого ОСОБА_9 , який, як доведено вище, хапав потерпілого за руки, поза розумним сумнівом перешкоджали звільненню та були спрямовані на забезпечення вдалого застосування задушливого прийому, який, як доведено вище, є небезпечним для життя потерпілого в момент його застосування.

Отже, ці дії ОСОБА_9 також слід вважати насильством, яке є небезпечним для життя потерпілого в момент його застосування.

3. Дослідженням в суді речового доказу - гнучкої конструкції /предмету №1/ встановлено, що наслідками невдалого виконання задушливого прийому є деморалізація противника та нав`язування йому дій, що є зручними для нападників.

4. Такі наслідки були використані обвинуваченими з метою нанесення ефективного удару, який посилювався та концентрувався за допомогою предмету з однолезим клинком, що має вістря /предмет № 3/, при цьому ОСОБА_9 збирався нанести цим предметом саме колючий удар в область печінки.

Дослідженням у суді речового доказу - предмету № 3 - встановлено, що такий удар з його використанням має на меті знищення супротивника, а нанесення такого удару під час застосуванням описаного вище задушливого прийому тягне заподіяння смерті потерпілому.

Отже, початок нанесення такого удару становить реальну загрозу смерті потерпілого, а його нанесення є насильством, яке є небезпечним для життя потерпілого в момент його застосування.

5. До завершення цього удару обвинувачена ОСОБА_6 , як доведено вище, гнучку конструкцію /предмет № 1/ кинула.

Таким застосування задушливого прийому вона припинила.

Таке, як свідчать результати дослідження у суді речових доказів - предмету № 1 та предмету № 3 - суттєво знизило ефективність нанесення удару, адже нанесенню колючих ударів має проводитись на фоні застосування відволікаючих, больових або задушливих прийомів.

Та з показів потерпілого та інших наведених вище доказів відомо, що в зв`язку з припиненням застосування задушливого прийому потерпілий отримав можливість для вжиття заходів від удару та фактично такі заходи вжив. При цьому вжиті потерпілим заходи були успішними, адже він нейтралізував удар та, пошкодивши предмет № 3, завадив повторенню подібних ударів.

6. Після вжиття потерпілим відповідних заходів ОСОБА_9 предмету з однолезим клинком відкинув, інші предмети не використовував.

При цьому він один продовжив застосовувати відносно потерпілого насильство, але застосовуване ним насильство не мало характеру небезпечного для життя або здоров`я потерпілого.

7. З показів потерпілого та кожного з обвинувачених, які в цій частині узгоджуються поміж собою, вбачається, що в процесі застосування насильства, що не мало характеру небезпечного для життя або здоров`я потерпілого, ОСОБА_12 покинув автомобіль, а обвинувачені залишились вдвох в автомобілі.

Інші досліджені у суді докази доводять, що до цього моменту автомобіль знаходився у фактичному володінні ОСОБА_12 ..

ІІ……Оцінюючи сукупність вчинених відносно потерпілого насильницьких дій та обставини їх вчинення, суд відзначає таке.

1. Насильство застосовувалось двома особами до моменту, коли ОСОБА_6 гнучку конструкцію /предмет № 1/ кинула.

2. Насильство застосовувалось у умовах відсутності активної протидії потерпілого до моменту, коли ОСОБА_6 гнучку конструкцію /предмет № 1/ кинула; з того моменту потерпілий чинив активний ефективний опір нападникам.

3. Насильство носило характер небезпечного для життя потерпілого до моменту, коли ОСОБА_9 кинув предмету з однолезим клинком /предмет № 3/

4. Під час застосування насильства, яке не носило характер небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, застосування насильства втратило мету - заволодіння автомобілем, адже після того, як автомобіль вибув з володіння потерпілого, таке насильство продовжувалось.

Таке у сукупності дозволяє виділити два основних фактичних моменти у діяльності обвинувачених щодо застосування насильства відносно потерпілого:

I)момент, коли ОСОБА_6 кинула предмет № 1;

II)момент, коли ОСОБА_9 кинув предмет № 3.

В......Вирішуючи питання про юридичне значення цих фактичних моментів, суд відзначає таке.

І......Належних, допустимих та достовірних доказів вчинення ОСОБА_6 після того, як вона кинула предмет № 1 будь-яких протиправних дій особисто або - будь-яких дій на підтримку протиправної діяльності ОСОБА_9 , матеріали справи не містять.

За такого суд вважає доведеним, що шляхом вчинення такої дії в цей момент вчинення розпочатого злочину ОСОБА_6 припинила.

Про обставини припинення злочину обвинуваченою ОСОБА_6 свідчить таке.

Під час судового засідання 15 лютого 2018 року причини припинення злочинних дій вона пояснила так /фонограма судового засідання від 15 лютого 2018 року, час з 16:57:43/ /далі - мовою оригіналу/:

"Обвинувачена ОСОБА_6 : И потом у меня...не знаю, испуг какой-то, слабость была, и руки ослабли, и выпустила эту удавку..."

Під час судового засідання 12 квітня 2016 року, ознайомившись з остаточним обвинуваченням, причини припинення злочинних дій ОСОБА_6 пояснила так /фонограма судового засідання від 12 квітня 2018 року, час з 15:11:47/ /далі - мовою оригіналу/:

"Запитання суду : Чего отпустила[дріт]?

Обвинувачена ОСОБА_6 : Испугалась.

Запитання суду : Чего испугалась?

Обвинувачена ОСОБА_6 : Ну, начали просто так развиваться эти все действия...Как-то не по себе в этот момент стало. И вообще поняла, что этого в принципе делать не надо было"

З відомостей, що містяться на DVD-R диску "Arena", що є додатком до протоколу від 15 лютого 2017 року проведення за участі обвинуваченої ОСОБА_6 слідчого експерименту шляхом відтворення на місці дій та обставин вчинення злочину /зокрема - файл S1050002, час з 0:06:20/ вбачається, що, під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_6 про причини припинення злочинних дій зазначила так /далі - мовою оригіналу/:

"Запитання слідчого : Отпустили - потому что сил не хватило держать?

Обвинувачена ОСОБА_6 : Нет, увидела нож

Запитання суду : Вы испугались?

Обвинувачена ОСОБА_6 : да"

Оцінюючи покази обвинуваченої ОСОБА_6 в цій частині, суд відзначає, що вони були отриманими у встановленому законом порядку та є послідовними.

Суд враховує також, що вони не суперечать іншим показам цієї обвинуваченої та іншим доказам у справі.

Також суд враховує, що доказів на спростування показів обвинуваченої ОСОБА_6 в цій частині матеріали справи не містять.

Наведені докази у їх сукупності поза розумним сумнівом доводять, що причиною припинення ОСОБА_6 злочинної діяльності було лише те, що вона злякалась подій, що відбувались

Отже, від подальшого вчинення розпочатого злочину ОСОБА_6 відмовилась, її відмова була добровільною.

ІІ......Під час судового засідання 15 лютого 2018 року про момент припинення своїх злочинних дій ОСОБА_9 пояснив так /фонограма судового засідання від 15 лютого 2018 року, час з 16:44:36/ /далі - мовою оригіналу/:

"Запитання суду : Когда Вы поняли, что угонять машину не получиться?

Обвинувачений ОСОБА_9 : Не "не получиться", а - то есть, я понял, что этого делать не надо

Запитання суду : Да, когда поняли?

Обвинувачений ОСОБА_9 : Уже после ножа"

Під час судового засідання 12 квітня 2018 року про цей же момент він пояснив так фонограма судового засідання від 12 квітня 2018 року, час з 15:23:28/ /далі - мовою оригіналу/:

"Обвинувачений ОСОБА_9 : Потерпевший схватился за лезвие ножа ...

Запитання прокурора : Рукою? І відвів ніж, чи як це було? Чи Ви самі викинули?

Обвинувачений ОСОБА_9 : Он только схватился - я сразу нож убрал и откинул. При этом потерпевший порезался, как я понимаю"

і даліу цьомуж засіданні/фонограмасудового засіданнявід 12квітня 2018року,час з15:23:36//далі-мовою оригіналу/:

"Запитання захисника ОСОБА_10 : Скажіть будь-ласка, чи мали Ви можливість нанести потерпілому удар цим ножем, який Ви утримували?

Обвинувачений ОСОБА_9 : Возможно, возможность имел

Запитання захисника ОСОБА_10 : Чому Ви це не зробили?

Обвинувачений ОСОБА_9 : Потому что понял, ну, что этого делать не надо"

Ці покази обвинуваченого є послідовними.

До того ж, викладені в них відомості про перебіг подій узгоджуються із встановленими вище на підставі належних та допустимих доказах обставинами вчинення злочину, зокрема - із тим, що після того, як ОСОБА_9 кинув предмет з однолезим клинком, не зважаючи на збільшення інтенсивності спротиву потерпілого, інтенсивність та характер небезпеки насильства, що застосовував ОСОБА_9 істотно зменшилась (він один застосовував насильство, яке не мало характеру небезпечного для життя або здоров`я потерпілого)

До того ж, достовірних доказів на спростування показів обвинуваченого в цій частині матеріали справи не містять.

Наведене у сукупності поза розумним сумнівом доводить, що, кинувши предмет № 3, ОСОБА_9 вчинення раніше розпочатого злочину припинив.

Про обставини припинення раніше розпочатого злочину обвинуваченим ОСОБА_9 свідчить таке.

1. Як зазначалось вище, під час судового засідання 15 лютого 2018 року ОСОБА_9 стверджував, що сам прийняв рішення про припинення злочинних дій.

Під час судового засідання 12 квітня 2018 року про причини припинення злочинної діяльності ОСОБА_9 пояснив так:

-/фонограма судового засідання від 12 квітня 2018 року, час з 15:20:52/ /далі - мовою оригіналу/

"Запитання суду : А чего Вы вслед за ним "выпали"?.

Обвинувачений ОСОБА_9 : Придержать его. Потому что уже понимал, что, ну, это дело всего не стоит"

-/фонограма судового засідання від 12 квітня 2018 року, час з 15:21:42/ /далі - мовою оригіналу/

"Запитання суду : Так, хорошо. Когда выпали, чтобы его "придержать", что дальше происходило?. .. Когда он выпал - чего было его "придерживать"? Завели б машину и поехали.

Обвинувачений ОСОБА_9 : Я же говорю, в тот момент мы поняли, что этого делать не надо.

Запитання суду : Чего не надо делать?

Обвинувачений ОСОБА_9 : Угонять машину и дальше приносить какой-то вред потерпевшему"

В цій частині покази обвинуваченого є послідовними, достовірних доказів на їх спростування матеріали справи не містять.

Отже, від подальшого вчинення злочину ОСОБА_9 свідомо відмовився.

2. Під час вирішення питання про те, чи усвідомлював в момент відмови ОСОБА_9 можливість продовження злочинної діяльності, суд враховує таке.

Фактичні обставини справи, встановлені на підставі наведених вище доказів, поза розумним сумнівом свідчать про те, що на момент припинення злочинних дій ОСОБА_9 . ОСОБА_6 вже припинила злочинну діяльність. Діючи ж самостійно, він не спромігся подолати опір потерпілого.

Більше того, наведені вище докази у сукупності доводять, що внаслідок дій потерпілого на момент, коли ОСОБА_9 кинув предмет № 3, клинок цього предмету вже мав значний вигін вліво, тобто - цей предмет став непридатним для подальшого заподіяння тілесних ушкоджень.

Тобто, сукупність обставин, що не залежали від волі ОСОБА_9 , а саме - дії ОСОБА_6 , дії потерпілого та стан використовуваного ним предмету у своїй сукупності об`єктивно перешкоджали ОСОБА_9 продовжити злочинну діяльність.

При цьому будь-які підстави для сумнівів у тому, що ОСОБА_9 усвідомлював їх настання, матеріали справи не містять, сам обвинувачений та його захисник на наявність таких підстав не посилається.

Таке поза розумним сумнівом доводить, що в момент відмови ОСОБА_9 від подальшого вчинення розпочатого злочину він усвідомлював неможливість подальшого вчинення злочинних дій. Отже, його відмова була вимушеною.

Г…… Встановлені вище моменти у злочинній діяльності обвинувачених дозволяють виділити три етапи у діяльності обвинувачених щодо застосування насильства відносно потерпілого:

I)з моменту початку насильницьких дій до моменту добровільної відмови ОСОБА_6 від вчинення розпочатого злочину;

II)з моменту добровільної відмови ОСОБА_6 від вчинення розпочатого злочину й до моменту вимушеної відмови ОСОБА_9 від вчинення цього злочину;

III)з моменту вимушеної відмови ОСОБА_9 від вчинення розпочатого злочину й до моменту закінчення насильницьких дій.

І......Встановлені на підставі наведених вище доказів фактичні обставини вчинення злочину свідчать про те, що до добровільної відмови ОСОБА_6 від вчинення злочину вона та ОСОБА_9 вчиняли дії навмисно та діяли спільно.

Відповідно до статті 26 Кримінального Кодексу України таке означає, що вони діяли у співучасті.

ІІ......Щодо наступного етапу суд відзначає, що, як свідчать встановлені на підставі наведених вище доказів фактичні обставини кримінального правопорушення, після добровільної відмови ОСОБА_6 від вчинення злочину ОСОБА_9 вчинення дій, розпочатих у співучасті, не припинив.

ІІІ......Щодо останнього етапу суд відзначає таке.

1. Як свідчать встановлені на підставі наведених вище доказів фактичні обставини справи:

-на момент початку цього етапу ОСОБА_9 вчинення попереднього злочину припинив з причин, що не залежали від його волі.

-протягом цього етапу насильство він насильство застосовував сам.

Таке доводить, що ці дії ОСОБА_9 вчиняв не у співучасті із ОСОБА_6 .

2. ОСОБА_9 стверджує, що метою вчинення ним насильницьких дій відносно потерпілого у цей період було забезпечення ОСОБА_6 можливості безперешкодно покинути місце вчинення злочину.

Ці посилання ОСОБА_9 підтверджуються матеріалами справи.

Так, наведені вище докази доводять, що у цей період ОСОБА_9 лише "притримував" потерпілого, під час застосування насильства спочатку наказав ОСОБА_6 тікати, а коли вона відбігла на певну відстань, залишив потерпілого та сам втік.

При цьому будь-яких наслідків, окрім втечі обвинувачених, ці дії не потягли.

В зв`язку з таким суд відзначає, що усі встановлені вище дії ОСОБА_9 на цьому етапі, повністю відповідають вказаній ним меті та цією ж метою вичерпуються.

Доказів же наявності в ОСОБА_9 іншої мети під час вчинення вказаних дій матеріали справи не містять.

3. Оцінюючи характер застосовуваного на цьому етапі насильства, суд відзначає, що воно за своїм характером не становило істотної небезпеки для життя чи здоров`я потерпілого та мало наслідком лише обмеження свободи його рухів.

4. Суд також відзначає, що доказів того, що внаслідок застосування насильства на цьому етапі ОСОБА_12 були заподіяні тілесні ушкодження або інша шкода для життя або здоров`я. матеріали справи не містять.

Таке доводить, що сутність цього етапу полягала в уникненні відповідальності за скоєне внаслідок викриття, зокрема, через затримання ОСОБА_6 , а дії, вчинені на цьому етапі, лише свідчать про обставини вчинення попередніх злочинів та складу самостійного злочину не утворюють.

Ґ......Про обставини, що характеризують співучасть ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину свідчить таке.

І......Встановлені за допомогою наведених вище доказів обставини вчинення кримінального правопорушення поза розумним сумнівом свідчать про те, що у період з моменту початку реалізації наміру на вчинення злочину до моменту добровільної відмови ОСОБА_6 від вчинення злочину протиправні дії одночасно та в одному місці вчинялись як нею, так й ОСОБА_9 ..

Таке доводить, що на цьому етапі як ОСОБА_6 , так й ОСОБА_9 виконували об`єктивну сторону злочину.

Отже, в цей період кожен з них діяв, як співвиконавець злочину.

ІІ......Та обставина, що про вчинення злочину обвинувачені домовились заздалегідь, підтверджується дослідженими у суді речовими доказами, які доводять, що до вчинення злочину вони готувались.

До того ж, встановлений вище характер вчинених відносно ОСОБА_12 насильницьких дій та обставини їх вчинення свідчить, що до відмови ОСОБА_6 від вчинення злочину обвинувачені діяли узгоджено, та дії кожного з них доповнювали дії іншого, а їх дії у сукупності - утворювали єдину об`єктивну сторону вчинюваного злочину.

Таке доводить, що під час вчинення злочину обвинувачені діяли за попередньою змовою.

ІІІ......Про спільну злочинну мету діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_9 свідчить таке.

1. Предметом спільних злочинних посягань обвинувачених, як свідчать наведені вище докази, був автомобіль.

При цьому ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , покази яких в цій частині повністю узгоджуються поміж собою, пояснювали, що під час вчинення злочину реалізовувалось прагнення отримати гроші шляхом заволодіння чужим транспортним засобом та його послідуючого продажу.

Отже, головною спільною злочинною метою обвинувачених було власне незаконне збагачення.

2. Під час вчинення злочину обвинувачені застосовували насильство, яке, з огляду на мету вчинення злочину, слід визнати таким, що було засобом вчинення злочину, тобто - носило інструментальний характер.

IV......Визначаючи спрямованість спільного наміру обвинувачених під час застосування насильства, суд виходе з приписів пункту 22 Постанови № 2 Пленуму від 07 лютого 2003 року "Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи" , відповідно до яких для відмежування наслідків небезпечного для життя та здоров`я насильства, зокрема - вбивства від інших наслідків його застосування - необхідно ретельно досліджувати докази, що характеризують спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

При цьому оскільки, як доведено вище, під час підготовки до вчинення злочину обвинувачені підготували низьку предметів, які досліджені судом, як речові докази, суд вважає, що спрямованість їх спільного наміру в цьому випадку може бути встановленою головним чином за наслідками дослідження цих речових доказів з урахуванням встановленого вище порядку їх застосування.

Таке дослідження призводить до наступних висновків.

1. Оцінюючи поведінку потерпілого та обвинувачених під час застосування насильства, суд відзначає таке.

Як засвідчив потерпілий, під час вчинення злочину щодо нього обвинувачені, діяли мовчки, з ніякими вимогами або пропозиціями до нього не звертались, ніяких вимог йому не висували.

До того ж, фактичні обставин справи, встановлені за допомогою наведених вище доказів, свідчать про те, що потерпілий внаслідок застосування відносно нього задушливого прийому запропонував обвинуваченим віддати усе наявне в нього на той час майно, зокрема - автомобіль.

Проте, у відповідь на надану на фоні застосування такого прийому потерпілим пропозицію застосування насильства на припинилось.

Таке поза розумним сумнівом доводить, що обсяг насильства обвинуваченим не пов`язувався зі ступенем опору потерпілого, але був конкретно визначеним попередньо.

При цьому досліджені судом речові докази доводять, що обвинувачені планували застосувати відносно водія обраного ними транспортного засобу насильство у вигляді задушливого прийому /про таке свідчить предмет № 1/ та ударів, які або - тягнуть за собою розтрощення м`яких тканин та роздроблення кісток /про таке свідчить предмет № 2/, або - пошкоджують внутрішні органи /про таке свідчить предмет № 3/.

З дослідженого у суді протоколу огляду місця події від 05 лютого 2017 року та показів обвинувачених, що у цій частині узгоджуються поміж собою, вбачається, що в момент вчинення злочину предмет № 1 /гнучка конструкція/ знаходився у розпорядженні ОСОБА_6 , а предмети № 2 /монолітна конструкція циліндричної форми/ та № 3 /предмет з однолезим клинком/ - в розпорядженні ОСОБА_9 ..

Таке доводить, що відповідно до спільного задуму обвинувачених:

-удари, які тягнуть за собою розтрощення тканин та роздроблення кісток, та удари, що пошкоджують внутрішні органи, не мали наноситись одночасно;

-таку удари мали наноситись одночасно з виконанням задушливого прийому.

Результати дослідження наданих суду речових доказів же свідчать, що насильство у вигляді нанесення будь-яких з запланованих обвинуваченими ударів одночасно з застосуванням запланованого ними задушливого прийому безальтернативно має потягнути настання смерті супротивника.

2. До того ж, встановлені вище обставини застосування насильства обвинуваченими свідчать про те, що ОСОБА_9 почав наносити потерпілому саме колючий удар у життєво важливий орган, який з огляду на результати дослідження судом речових доказів мав завдати смерть потерпілому, але не досяг мети лише з причин, що не залежали від волі обвинуваченого, а саме - через добровільну відмову ОСОБА_6 від вчинення злочину та пов`язаний з таким спротив потерпілого.

3. Оцінюючи спрямованість спільного наміру обвинувачених, суд враховує також предмет злочину, який є індивідуально визначеним.

Таке об`єктивно зумовлює необхідність для досягнення мети злочину обмежити дії потерпілого у період, коли вони об`єктивно не могли контролюватись обвинуваченими.

Оцінюючи перелічені обставини у їх сукупності, суд вважає доведеним, що спільнийнамір обвинуваченихбув спрямованийсаме на заподіяння смерті потерпілому.

V......Наведені відомості щодо спільної злочинної мети діяльності обвинувачених, спрямованості їх спільного умислу під час застосування насильства та обставин застосування ними насильства у сукупності дають підстави для висновку про те, що їх спільним наміром передбачались такі дії, що становили зміст їх попередньої домовленості:

-оберуть транспортний засіб з тих, за допомогою яких надаються послуги таксі;

-вони направлять автомобіль до безлюдного місця;

-після вбивства вони заволодіють транспортним засобом, а тіла - за нагоди позбудуться.

-після вчинення усіх запланованих дій вони поїдуть на автомобілі до міста Одеса, де продадуть його, а отримані у такий спосіб гроші - поділять поміж собою

Д......Встановлені судом обставини щодо вчинених ОСОБА_9 злочинних дій та змісту та спрямованості його спільного з ОСОБА_6 наміру доводять таке.

І......Встановлені судом на підставі наведених вище доказів обставини вчинення злочинних дій свідчать про наявність в діях ОСОБА_9 таких ознак, що характеризують елементи об`єктивної сторони вчинених ним злочинів.

1. Предметом злочину виступав автомобіль.

2. Знаряддями вчинення злочину виступали гнучка конструкція /предмет № 1/, монолітна конструкція циліндричної форми /предмет № 2/ та предмет з однолезим клинком /предмет № 3/

3. Спосіб вчинення злочину передбачав заволодіння транспортним засобом шляхом вбивства.

4. Злочинні дії полягали у тому, що ОСОБА_9 обрав конкретний транспортний засіб, яким збирався заволодіти, після чого сів в обраний автомобіль разом із ОСОБА_6 , розташувавшись із нею в автомобілі так, щоб було зручно вчиняти злочин. Після цього він доправив автомобіль до безлюдного місця в районі будинку АДРЕСА_3 .

В цьому місці ОСОБА_9 розпочав напад на ОСОБА_12 , а саме - надав ОСОБА_6 вказівку про його початок, висловившись: "Юля, давай!" В зв`язку з таким ОСОБА_6 , використавши гнучку конструкцію, невдало виконала задушливий прийом відносно потерпілого.

Під час виконання цього прийому ОСОБА_9 дістав предмет з однолезим клинком та продемонстрував готовність нанести з його використанням удар в бік області печінки потерпілого.

В цей час ОСОБА_6 виконання задушливого прийому припинила.

ОСОБА_9 же, не зважаючи на припинення ОСОБА_6 виконання задушливого прийому, наносив удару до тих пір, поки ОСОБА_12 , чинячи опір, не погнув клинок.

5. Злочин був вчинений ним за попередньою змовою з ОСОБА_6 та - до її відмови від вчинення злочину - у групі із нею.

6. Внаслідок цих дій потерпілому ОСОБА_12 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що не потягли розладу здоров`я.

ІІ......Встановлені судом на підставі наведених вище доказів обставини вчинення злочинних дій та спрямованості його спільного з ОСОБА_6 злочинного наміру свідчать про наявність в діях ОСОБА_9 таких ознак, що характеризують елементи суб`єктивної сторони вчинених ним злочинів

1. Характер та зміст вказаних дій обвинуваченого ОСОБА_9 свідчить про те, що він усвідомлював їх суспільно-небезпечний характер, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки та бажав їх настання.

Отже, злочин вчинявся ним з прямим умислом.

2. Як доведено вище, вчиняючи ці дії, ОСОБА_9 діяв з метою власного незаконного збагачення, отже - з корисливих мотивів.

ІІІ......Про ступінь реалізації злочинного умислу ОСОБА_9 свідчить таке.

На момент вимушеного припинення ним злочинних дій, ним та за його участі були виконані такі дії з передбачених його спільним з ОСОБА_6 злочинним наміром:

-вони обрали транспортний засіб з тих, за допомогою яких надаються послуги таксі;

-під приводом отримання таких послуг - опинились в салоні обраного автомобіля. При цьому ОСОБА_6 розташувалась на задньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_9 - на передньому пасажирському сидінні поруч з водієм

-вони направили автомобіль до безлюдного місця;

-у цьому місці відповідно до його наміру ОСОБА_6 , хоча й невдало, але виконала задушливий прийом відносно ОСОБА_12 ;

-ОСОБА_9 , діставши предмет з однолезим клинком /предмет № 3/, продемонстрував ОСОБА_12 сам цей предмет та готовність нанести удар із його використанням.

-він же спробував за допомогою цього предмету нанести ОСОБА_12 удар задля пошкодження внутрішніх органів потерпілого, але - спроба виявилась невдалою з причин, що не залежали від його волі, та ефективно завершити нанесення цього удару він не зміг.

1. Наведене доводить, що ОСОБА_9 не вчинив усіх дій, які вважав за необхідне для протиправного заволодіння транспортним засобом, зокрема - не вчинив заплановане для цього вбивство потерпілого.

Відповідно до частини 3 статті 15 Кримінального Кодексу України за такого його дії щодо протиправного заволодіння транспортним засобом утворюють незакінчений замах на вчинення цього злочину.

2. Таке також доводить, що ОСОБА_9 в цьому випадку, спрямовував свої зусилля на вчинення вбивства, але усвідомлював недостатність фактично вчинених дій для досягнення злочинного результату, а також необхідність та неможливість їх продовження.

Відповідно до частини 3 статті 15 Кримінального Кодексу України за такого його дії щодо вбивства потерпілого також утворюють незакінчений замах на вчинення цього злочину.

Е......Встановлені судом обставини щодо вчинених ОСОБА_6 дій та змісту та спрямованості її спільного з ОСОБА_9 наміру доводять таке.

І…… Як доведено вище, від продовження дій щодо реалізації цього наміру вона відмовилась добровільно.

1. Вирішуючи питання про те, чи усвідомлювала в момент відмови ОСОБА_6 можливість продовження злочинної діяльності, зокрема - насильницьких дій, суд враховує таке.

Фактичні обставини справи, встановлені на підставі наведених вище доказів, поза розумним сумнівом свідчать про те, що будь-які об`єктивні перешкоди щодо подальшого вчинення нею злочинних дій у вигляді подальшого застосування задушливого прийому задля подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті ОСОБА_9 за допомогою предмету з однолезим клинком на момент їх припинення були відсутніми.

Більше того, її "переляк" є пов`язаним не виникненням нових перешкод, навіть - удаваних - для продовження вчинення дій, але - з діями ОСОБА_9 щодо продовження вчинення злочину.

Більше того, з наведених вище відомостей, отриманих під час проведення за участі обвинуваченої ОСОБА_6 слідчого експерименту шляхом відтворення на місці дій та обставин вчинення злочину вбачається, що факт фізичного знесилення ОСОБА_6 заперечувала; під час судового засідання 12 квітня 2018 року вона на пряме запитання суду про те, чи були в неї перешкоди щодо подальшого тримання дроту чітко та однозначно відповіла: "Нет".

Про наявність обставин, які створювали в неї уяву про неможливість подальшого вчинення злочинних дій, ОСОБА_6 жодного разу не посилалась; доказів наявності таких обставин матеріали справи не містять.

Таке поза розумним сумнівом доводить, що в момент відмови ОСОБА_6 від подальшого вчинення злочину вона усвідомлювала можливість подальшого вчинення насильницьких дій.

2. Достовірних доказів того, що після відмови від подальшого вчинення насильницьких дій ОСОБА_6 відновила або намагалась відновити їх вчинення, матеріали справи не містять.

Встановлені ж вище дії ОСОБА_9 щодо продовження застосування насильства відносно потерпілого, зокрема, у вигляді удару предметом з однолезим клинком, не можуть бути розціненими, як такі, що свідчать про продовження реалізації злочинного наміру ОСОБА_6 за такого.

По-перше, встановлені вище дії, що становили зміст її попередньої домовленості з ОСОБА_9 , полягали у несенні ним ударів, що потягнуть, зокрема, ушкодження внутрішніх органів потерпілого, не самостійно, але - на фоні виконання задушливого прийому та одночасно з виконанням такого прийому.

По-друге, встановлений вище зміст домовленості між нею та ОСОБА_9 передбачав, що вони разом діятимуть на досягнення єдиного злочинного результату - заподіяння смерті потерпілому. Дії ж ОСОБА_6 щодо припинення удушення за відсутності до того об`єктивних перешкод до настання злочинного результату суперечать як меті її злочинної діяльності, так й змісту досягнутої між нею та ОСОБА_9 домовленості.

По-третє, дослідженням у суді речових доказів - гнучкої конструкції /предмету № 1/ та предмету з однолезим клинком /предмету № 3/ - встановлено, що під час виконання удару з використанням предмету № 3 атакуючий має додержуватись декількох простих правил, одним з яких є необхідність нанесення такого удару на фоні, зокрема, задушливого прийому. Встановлений же зміст запланованих обвинуваченим дій свідчить про те, що про таке правило вони були освічені. Таке доводить, що ОСОБА_6 , припиняючи задушення, усвідомлювала, що тим самим вона знижує ефективність самого удару, отже - не мала підстав завбачати, що діє для досягнення первісно визначеної мети злочину.

Встановлені вище дії ОСОБА_9 щодо продовження застосування насильства відносно потерпілого, зокрема, з метою зникнути з місця події разом з ОСОБА_6 , також не можуть бути розціненими, як такі, що свідчать про продовження реалізації злочинного наміру ОСОБА_6 за такого.

По-перше, як доведено вище, на момент вчинення цих дій сам ОСОБА_9 вчинення раніше розпочатого злочину припинив та ці його дії навіть для нього не були такими, що є продовженням раніше розпочатого злочину.

По-друге, необхідність у вчиненні цих дій виникла раптово - після свідомої вимушеної відмови ОСОБА_9 від вчинення раніше розпочатого злочину; необхідність вчинення та обсяг цих дій поза розумним сумнівом ОСОБА_9 з ОСОБА_6 не обговорював.

Та ж обставина, що під час вчинення цих дій ОСОБА_9 давав вказівки ОСОБА_6 та забезпечував її зникнення з місця події повністю охоплюється його особистою метою щодо запобіганню його викриття та повністю відповідає цій меті, адже ОСОБА_6 була освіченою про обставини планування та вчинення злочину за попередньою змовою із ним.

Наведене у сукупності доводить, що відмова ОСОБА_6 від подальшого застосування насильства була остаточною.

3. Під час вирішення питання про те, чи була відмова ОСОБА_6 від вчинення насильницьких дій своєчасною, суд враховує таке.

На момент такої відмови передбачувані обвинуваченими, зокрема - нею - злочинні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_12 не настали, та таке було очевидним для ОСОБА_6 .

При цьому матеріали справи свідчать, що на момент відмови ОСОБА_6 від подальшого вчинення таких дій ОСОБА_9 продовжував вчинення насильницьких дій, що були розпочаті за її участі.

До того ж, дослідженням у суді речових доказів - предмету № 1 та предмету № 3, що були застосовані під час вчинення насильницьких дій відносно потерпілого встановлено, що:

-задушливий прийом ОСОБА_6 застосувала невдало;

-наслідки такого використання задушливого прийому ОСОБА_9 на момент припинення його виконання ефективно використані не були, адже він не встиг нанести удар у комбінації з прийомом, що застосовувала ОСОБА_6 .

Таке доводить, що відмова ОСОБА_6 від вчинення насильницьких дій була вчиненою навіть до виконання нею усіх дій, які ОСОБА_9 та вона вважали за потрібне вчинити для отримання злочинного результату.

Наведене у сукупності поза розумним сумнівом доводить, що відмови ОСОБА_6 від подальшого застосування насильства була своєчасною.

4. Вирішуючи питання про те, чи усвідомлювала в момент відмови ОСОБА_6 можливість продовження злочинної діяльності, зокрема - дій щодо заволодіння автомобілем, суд враховує те, що, як доведено вище, в цьому випадку таке заволодіння відповідно до задуму обвинувачених мало бути здійснене шляхом застосування до потерпілого насильства.

Таке доводить, що з метою заволодіння автомобілем ОСОБА_6 мала продовжувати застосовувати насильство відносно потерпілого.

Вище ж доведено, що можливість подальшого вчинення насильницьких дій вона усвідомлювала.

Таке поза розумним сумнівом доводить, що в момент відмови ОСОБА_6 від подальшого вчинення злочину вона усвідомлювала можливість подальшого вчинення дій щодо заволодіння автомобілем.

5. Достовірних доказів того, що після відмови від вчинення дій щодо реалізації спільного з ОСОБА_9 наміру ОСОБА_6 відновила або намагалась відновити вчинення дій щодо протиправного заволодіння автомобілем, матеріали справи не містять.

Таке поза розумним сумнівом доводить, що відмова ОСОБА_6 від подальшого вчинення дій щодо заволодіння автомобілем була остаточною.

6. Під час вирішення питання про те, чи була відмова ОСОБА_6 від заволодіння чужим транспортним засобом своєчасною, суд враховує, що на момент відмови ОСОБА_6 від подальшого вчинення злочинних дій автомобіль не вибув з володіння ОСОБА_12 та жоден з обвинувачених не заволодів їм.

Таке поза розумним сумнівом доводить, що відмова ОСОБА_6 від подальшого вчинення дій щодо заволодіння автомобілем була своєчасною.

Оцінюючи наведені вище докази у їх сукупності, суд вважає доведеним, що ОСОБА_6 вчинила добровільну відмову від вчинення злочину в сенсі статті 17 Кримінального Кодексу України, тобто - здійснивши яку, вона не підлягає кримінальної відповідальності за злочин, від вчинення якого вона відмовилась, та має нести відповідальність лише за фактично вчинене нею діяння.

ІІ......Встановлені судом на підставі наведених вище доказів обставини вчинення злочинних дій свідчать про наявність в діях ОСОБА_6 таких ознак, що характеризують елементи об`єктивної сторони фактично вчинених нею злочинів.

1. На момент її добровільної відмови за її участі були виконані такі дії:

-вони обрали транспортний засіб з тих, за допомогою яких надаються послуги таксі;

-під приводом отримання таких послуг вони опинились в салоні обраного автомобіля. При цьому ОСОБА_6 розташувалась на задньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_9 - на передньому пасажирському сидінні поруч з водієм

-вони направили автомобіль до безлюдного місця;

-у цьому місці ОСОБА_6 , хоча й невдало, але виконала задушливий прийом відносно ОСОБА_12 ;

-ОСОБА_9 , діставши предмет з однолезим клинком /предмет № 3/, продемонстрував потерпілому сам цей предмет та готовність нанести удар із його використанням.

2. Знаряддями вчинення злочину виступали гнучка конструкція /предмет № 1/ та предмет з однолезим клинком /предмет № 3/

3. Спосіб вчинення злочину передбачав застосування цих знарядь зненацька у безлюдному темному місці.

При цьому дослідженням гнучкої конструкції /предмету № 1/ встановлено, що її застосування лякає особу, відносно якої застосовується прийом з її використанням. Предмет з однолезим клинком /предмет № 3/, в свою чергу, об`єктивно є небезпечним для життя.

При цьому наведені вище докази доводять, що описані дії ОСОБА_6 вчиняла в умовах дійсно існуючого замаху на вбивство.

4. Внаслідок цих дій потерпілому ОСОБА_12 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що не потягли розладу здоров`я.

ІІІ......Встановлені судом на підставі наведених вище доказів обставини вчинення злочинних дій та спрямованості її спільного з ОСОБА_18 злочинного наміру свідчать про те, що під час вчинення вказаних дій ОСОБА_6 діяла з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення та заподіяння шкоди життю та здоров`ю потерпілого.

Наявні в діях ОСОБА_6 елементи об`єктивної та суб`єктивної сторони утворюють склади злочинів, що передбачені частиною 1 статті 125 Кримінального Кодексу України /умисне легке тілесне ушкодження/ та частиною 1 статті 129 цього Кодексу /погроза вбивством/.

Отже, вона підлягає кримінальної відповідальності за вказаними статтями Кримінального Закону.

Оцінюючи наведені вище докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд вважає вину кожного з обвинувачених у вчиненні злочину за встановлених судом обставин доведеною.

Мотиви неврахування окремих доказів.

І......Частина з наданих органом досудового розслідування доказів є недопустимими внаслідок порушення порядку їх отримання.

1. Так, під час досудового розслідування на підставі постанови прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 . 16 травня 2017 року старшим слідчим СВ Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_19 були відібрані біологічні зразки крові потерпілого ОСОБА_12 , про що був складений відповідний протокол.

Проте, відповідно до статті 245 Кримінального Процесуального Кодексу України відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. При цьому частина 7 статті 223 цього Кодексу передбачає, що для дотримання порядку, передбаченого статтею 221 КПК України слідчий (прокурор) зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих).

Всупереч цього з відомостей, що містяться у згаданому протоколі, відбирання біологічних зразків в потерпілого здійснювалось за відсутності понятих.

Отже, біологічний зразок крові потерпілого був отриманий всупереч встановленого законом порядку.

Між цим, відповідно до статті 86 Кримінального Процесуального Кодексу України допустимими є лише докази, що були отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, біологічні зразки, отримані від потерпілого, як отримані всупереч встановленого порядку, не можуть вважатись допустимими та використовуватись у процесі подальшого доказування у справі.

2. Далі, 16 травня 2017 року на підставі постанови слідчого у справі була проведена судово-медична експертиза зразка крові потерпілого ОСОБА_12 , внаслідок проведення якої (висновок № 193) була визначена групова приналежній крові потерпілого.

Під час проведення цієї експертизи був використаний зразок, отриманий за встановлених вище обставин 16 травня 2017 року з порушенням встановленого законом порядку.

Отже, цей висновок є похідним від біологічного зразка, який /зразок/ є недопустимим доказом.

За такого висновок експерта № 193 від 16 травня 2017 року, як такий, що є результатом дослідження недопустимого доказу, також є недопустимим доказом, через що не може використовуватись під час подальшого доказування.

3. Далі, 23 травня 2017 року на підставі постанови слідчого у справі була проведена молекулярно-генетична експертиза зразка крові потерпілого ОСОБА_12 , внаслідок проведення якої (висновок № 284) були встановлені генетичні ознаки крові потерпілого.

Отже, цей висновок є похідним від біологічного зразка, який /зразок/ є недопустимим доказом.

За такого висновок експерта № 284 від 23 травня 2017 року, як такий, що є результатом дослідження недопустимого доказу, також є недопустимим доказом.

4. Далі, 06 червня 2017 року на підставі постанови слідчого у справі була проведена молекулярно-генетична експертиза (висновок № 229), під час якої досліджувався, окрім іншого, встановлений висновком експерта № 284 від 23 травня 2017 року ДНК-профіль потерпілого ОСОБА_12 .

Під час проведення цієї експертизи в частині, що стосується наявності біологічних слідів ОСОБА_12 використовувався експертний висновок № 284 від 23 травня 2017 року.

Проте, в частині, що стосується наявності біологічних слідів потерпілого цей висновок є похідним від висновку № 284 від 23 травня 2017 року, який /висновок/ є недопустимим доказом.

Отже, висновок експерта № 229 від 06 червня 2017 року в частині, що стосується виявлення біологічних слідів потерпілого, як такий, що є результатом дослідження недопустимого доказу, також є недопустимим доказом.

В іншійже частині суд вважає за можливе допустити цей висновок до дослідження у суді, як доказ.

ІІ……Частина з наданих органом досудового розслідування доказів є недопустимими під час судового розгляду кримінального провадження.

1. Так, під час досудового розслідування кримінального провадження 22 лютого 2017 року був проведений слідчий експеримент за участі обвинуваченого /на той час - підозрюваного/ ОСОБА_9 ..

Дослідженням матеріалів цього слідчого експерименту встановлено, що під час його проведення були уточнені показання обвинуваченого шляхом відтворення обстановки на підставі його ж показань.

Під час судового розгляду кримінального провадження показання, що уточнювались під час вказаного слідчого експерименту, обвинувачений ОСОБА_9 не підтримав та пояснив, що на час проведення слідчого експерименту говорив неправду.

При цьому відповідно до прямих вказівок у частині 4 статті 95 Кримінального Процесуального Кодексу України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них. За такого показання цього обвинуваченого, що уточнювались та перевірялись під час проведення вказаного слідчого експерименту, у суді є недопустимим доказом.

За такого відомості, отримані під час вказаного слідчого експерименту, як похідні від недопустимого доказу - показань обвинуваченого під час досудового розслідування - також є недопустимим доказом у суді.

2.Під час досудового розслідування 19 лютого 2017 року обвинувачений ОСОБА_9 подав на ім`я слідчого заяву, у якій зазначив, що хоче /далі - мовою оригіналу/: "дать показания" про вчинений ним злочин.

Вирішуючи питання про допустимість цього доказу, суд враховує, що відповідно до статті 95 Кримінального Процесуального Кодексу України відомості, які адаються в усній або письмовій формі, є показаннями.

Та про те, що ця заява є показаннями, ОСОБА_9 , як зазначено вище, прямо вказав у її тексті.

Таке доводить, що відомості, що містяться у цій заяві, є нічим іншим, як показаннями, які обвинувачений /на той час - підозрюваний/ надав органу досудового розслідування.

Під час судового розгляду кримінального провадження відомості щодо фактичних обставин вчинюваного злочину, що викладені у цій заяві, обвинувачений ОСОБА_9 не підтримав та пояснив, що не все вказане у заяві є правдою.

При цьому відповідно до прямих вказівок у частині 4 статті 95 Кримінального Процесуального Кодексу України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них. За такого покази цього обвинуваченого, що викладені у вказаній заяві, у суді є недопустимим доказом.

ІІІ…… У протоколі проведення 17 лютого 2017 року слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_12 зазначається, ніби під час проведення слідчого експерименту потерпілий стверджував, що:

"…помітив, що у хлопця в руках знаходиться ніж, вказаним ножем хлопець одразу почав наносити [йому] удар в область черева з правого боку, а саме в область селезінки. При цьому ОСОБА_12 лівою рукою вхопився за лезо ножа і тримав його, а дівчина в свою чергу продовжувала утримувати та здавлювати фрагмент дроту.

Одразу після того, як ОСОБА_12 звільнився від зашморгу, то відразу потягнувся до ручки двері, щоб вийти з автомобіля та перед цим натиснув на клаксон сигналу"

1. Але ці позначки впротоколі суд вважає такими, що не відповідають ані дійсним показам потерпілого, ані - дійсним обставинам справи та були внесені до протоколу з метою спотворити дійсні обставини справи на розсуд автора протоколу.

Так, по-перше, ці посилання автора протоколу не відповідають послідовним та чітким показам потерпілого, що наведені вище та у сукупності утворюють цілісну картину подій та узгоджуються з іншими належними та допустимим доказами у справі. Підстави ж вважати, що потерпілий змінював свої покази, в суду немає.

По-друге, ці посилання автора протоколу не узгоджуються з зафіксованою на фототаблиці - додатку до цього протоколу послідовністю подій, що демонстрував потерпілий під час слідчого експерименту. Така послідовність, зокрема, відображена на ряді фотографій №3 - №4 - №6 - №5 - №9 - №8. Дослідженням цих фотографій встановлено, що на них дійсно відображені безперервно слідуючи одна за одною дії, зокрема, те, що потерпілому накинули гнучку конструкцію на ділянку підборіддя, він намагався звільнитись від неї, зрештою правою рукою звільнився та нею ж натиснув на клаксон; при цьому, знімаючи з себе гнучку конструкцію, лівою рукою утримував лезо.

По-третє, ці посилання автора протоколу не відповідають ані загальновідомим відомостям про анатомію людини, ані - об`єктивно існуючими властивостями гнучкої конструкції /предмету № 1/, яка була досліджена у суді. Так, селезінка людини розташована в області лівого боку, але не того, на який вказував потерпілий. До того ж, "утримання та здавлення фрагменту дроту" робить неможливим ані його зняття, ані - захист від предмету з однолезим клинком /предмету № 3/. На останній обставині у суді наголошував й потерпілий, стверджуючи, що тільки внаслідок того, що гнучка конструкція припинила тиснути на нього, він зміг захиститись від леза.

По-четверте, ці посилання автора протоколу суперечать іншим наведеним вище доказам, покладеним у підґрунтя судового рішення, зокрема - показам самого потерпілого, та жодним належним та допустимим доказом не підтверджуються.

Отже, саме в частині цих позначок суд вважає протокол слідчого експерименту недостовірним, через що не може покласти ці позначки у підґрунтя судового рішення.

2. До того ж, під час судового розгляду кримінального провадження виклад його показів в частині цих позначок потерпілий не підтримав та надав з цього приводу інші показання.

При цьому відповідно до прямих вказівок у частині 4 статті 95 Кримінального Процесуального Кодексу України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них. За такого покази, про дачу яких стверджується у цих позначках, як такі, що створювались під час проведення вказаного слідчого експерименту, у суді є недопустимим доказом.

ІV……Частина з досліджених у суді доказів є недостовірними.

1. Так, під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_6 стверджувала, ніби гнучку конструкцію /предмет № 1/ збиралась використовувати виключно для знерухомлення потерпілого, застосовувати з її використанням насильство лише з метою доведення потерпілого до непритомного стану та накидати її виключно на ділянку підборіддя потерпілого.

Про таке ж вона посилалась під час проведення слідчого експерименту за її участі.

Але ці посилання обвинуваченої об`єктивно спростовуються внаслідок дослідження наданого суду речового доказу /предмету № 1/.

Так, цей предмет за своїми конструктивними особливостями, зокрема - за своєю довжиною та розташуванням петель - є вочевидь непридатним для знерухомлення противника; для такого необхідно використовувати шнур, що є в шістьразів (тобто - вочевидь) довшим, до того ж, з петлями, що створюються не на його кінцях, але - з використанням його центральної частини.

Що ж стосується посилань обвинуваченої, ніби вона збиралась внаслідок накидання цього предмету лише довести потерпілого до непритомного стану, то вони, з огляду на результати його дослідження у суді, містять очевидну внутрішню суперечність.

Так, у разі використання цього предмету для вказаної обвинуваченої мети виконання задушливого прийому має бути припиненим на другому етапі застосування гнучкої конструкції, тобто - необхідним є, затягнувши цю конструкцію різким ривком на шиї потерпілого, не розпочати при цьому її натягування.

Таке, в свою чергу, вимагає певних навичок у використанні цього предмету.

В той же час, наявність таких навичок передбачає освіченість у порядку виконання задушливого прийому з застосуванням цього предмету та навичок у такому, наявність яких сама по собі виключає навмисне /про що стверджує обвинувачена/ вчинення такої недоцільної та неефективної дії, як накидання такої конструкції на ділянку підборіддя.

Більше того, матеріали справи свідчать, що наявність таких знань та навичок обвинувачена фактично не виявила, адже, накинувши гнучку конструкцію /предмет № 1/ на потерпілого, всупереч вказаної нею мети /доведення потерпілого до непритомного стану/ почала натягувати гнучку конструкцію, що з вказаною нею ж метою її дій є несумісним.

Отже, саме в цій частині посилання обвинуваченої суд вважає недостовірними, через що не може покласти їх у підґрунтя судового рішення.

2. Обвинувачений ОСОБА_9 у суді стверджував, ніби достав предмет з однолезим клинком /предмет № 3/ після того, як потерпілий нажав на сигнал автомобіля.

Але ці покази спростовуються наведеними вище доказами щодо дійних обставин справи та жодним належним та допустимим доказом не підтверджуються.

Отже, в цій частині посилання обвинуваченого суд вважає недостовірними, через що не може покласти у підґрунтя судового рішення.

3. Обвинувачений ОСОБА_9 також стверджував, ніби гнучку конструкцію /предмет № 1/ він та ОСОБА_6 збиралась використовувати виключно для знерухомлення потерпілого.

Але ці його покази суд вважає недостовірними з тих же підстав, з яких вважає недостовірними аналогічні покази ОСОБА_6 , через що в цій частині покази обвинуваченого не може покласти у підґрунтя судового рішення.

4. Під час судового засідання 15 лютого 2018 року обвинувачений ОСОБА_9 стверджував, ніби напад ОСОБА_6 почала самостійно, можливо - у відповідь на те, що він, за його показами, відкрив передні водійські двері.

Але ці покази він же під час судового засідання 12 квітня 2018 року змінив, ознайомившись з уточненим обвинувальним актом.

До того ж, ці його покази спростовуються наведеними вище доказами щодо дійсних обставин справи та жодним належним та допустимим доказом не підтверджуються.

5. Обвинувачений ОСОБА_9 у суді також стверджував, ніби достав предмет з однолезим клинком /предмет № 3/ лише з метою налякати потерпілого та без мети заподіювати йому тілесні ушкодження.

Але в цій частині покази обвинуваченого спростовуються:

-висновком судово-медичної експертизи № 167 від 06 лютого 2017 року, з якого вбачається що в ОСОБА_12 були виявлені тілесні ушкодження, зокрема, у вигляді точкового садна живота, що доводить, що ОСОБА_9 не демонстрував цей предмет, але - спрямовував удар з його застосуванням на тіло потерпілого;

-висновком судово-медичної експертизи № 167 від 06 лютого 2017 року та висновком експерта № 200 від 15 червня 2017 року, з яких вбачається, що на тілі потерпілого були виявлені ушкодження у вигляді рани першого пальця лівої долоні, а клинок предмету № 3 має значний вигін вліво, що у сукупності доводить, що удар з застосуванням предмету № 3 ОСОБА_9 наносив з істотною силою.

V……Жоден з наданих суду державним обвинуваченням доказів, отриманих з:

-протоколу від 14 березня 2017 року отримання від ОСОБА_6 зразків для експертизи;

-висновку судово-імунологічної експертизи № 116 від 14 березня 2017 року;

-висновку судово-біологічної експертизи № 148 від 11 квітня 2017 року;

-висновку молекулярно-генетичної експертизи № 276 від 31 травня 2017 року;

-висновку судово-дактилоскопічної експертизи № 248 від 14 березня 2017 року;

-додаткового протоколу огляду місця події від 05 лютого 2017 року

-висновку судово-імунологічної експертизи № 117 від 14 березня 2017 року (в частині, що не стосується обставин пакування зразку крові ОСОБА_9 )

-висновку експерта № 388 від 19 квітня 2017 року (в частині, що не стосується обставин пакування предмету № 3)

ані - окремо, ані - у сукупності між собою та з іншими доказами у справі не містить фактичних даних, на підставі яких можливо встановити наявність чи відсутність будь-яких фактів, що мають значення для вирішення цієї справи.

За такого ці докази не є належними, через що не використовуються судом під час ухвалення вироку по суті справи.

Мотиви визнання частини обвинувачення необґрунтованою.

І......В обвинувальному акті, складеному 28 лютого 2018 року прокурором Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 та затвердженим першим заступником керівника цієї прокуратури ОСОБА_20 є низка посилань, які не є коректними.

1. Так, у вказаному обвинувальному акті зазначалось, що, плануючи напад на ОСОБА_12 , як ОСОБА_6 , так й ОСОБА_9 керувались також мотивом, який полягав в уникненні відповідальності за скоєне.

Проте, доказів на підтвердження наявності в їх діях такого мотиву саме на момент планування злочину та під час вчинення запланованих ними відносно ОСОБА_12 дій матеріали справи не містять, сторони про наявність таких доказів не посилаються.

За такого посилання про наявність в їх діях такого мотиву на цих стадіях протиправної діяльності з пред`явленого їм обвинувачення слід виключити.

2. В тому ж обвинувальному акті державним обвинуваченням зазначається, що під час вчинення злочину відносно ОСОБА_12 обвинувачені використовували знаряддя, пристосовані для заподіяння смерті людини.

Проте, дослідженням у суді знарядь злочину встановлено, що хоча кожне з них може використовуватись для застосування насильства, проте жодне з них для заподіяння смерті людини не призначене.

За такого посилання, що аналізується, з пред`явленого як ОСОБА_9 , так й ОСОБА_6 обвинувачення слід виключити.

ІІ......В обвинувальному акті, складеному 28 лютого 2018 року прокурором Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 стверджується, що після того, як ОСОБА_12 почав відчиняти водійські двері, як ОСОБА_9 , так й ОСОБА_6 продовжували вчиняти раніше розпочатий відносно потерпілого злочин.

Зокрема, автором обвинувального акту стверджується, що

1)ОСОБА_12 звільнився від гнучкої конструкції (в обвинувальному акті вжита назва "зашморг") після того, як почав відкривати двері автомобіля;

2)що ОСОБА_9 в цей період вчиняв насильство з метою продовжити раніше розпочатий злочин;

3)що ОСОБА_6 підбігла до місця бійки з метоюдопомогти ОСОБА_9 у застосуванні насильства до потерпілого

4)що причиною припинення протиправної діяльності обвинувачених стала поява свідка ОСОБА_17 .

Проте, з обґрунтованістю цих посилань погодитись неможливо.

1. Зокрема, той факт, що ОСОБА_12 звільнився від гнучкої конструкції до того, як почав відчиняти водійські двері, а саме - до того, як захистився від удару за допомогою предмету з однолезим клинком, підтверджується сукупністю наведених вище досліджених судом належних, допустимих та достовірних доказів, зокрема - показами самого потерпілого та відомостями, отриманими внаслідок проведення слідчого експерименту за його участі.

В той же час, про обставини, що зазначені у цій частині обвинувального акту, в матеріалах справи не йдеться взагалі.

2. Оцінюючи посилання автора обвинувального акту про те, що в цей період ОСОБА_9 вчиняв дії з метою продовжити раніше розпочатий злочин, суд враховує приписи статті 62 Конституції України та відповідній їй статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях або доказах, здобутих незаконним шляхом.

В цьому ж випадку ця вказівка в обвинувальному акті ґрунтується на тому, що ОСОБА_9 як до моменту, коли ОСОБА_12 відчинив водійські двері, так й після цього моменту застосовував насильство відносно потерпілого. З цього робиться припущення про те, що в цьому випадку ОСОБА_9 під час застосування насильства діяв з однією й тою ж метою.

Але це припущення спростовується тим встановленим на підставі проаналізованих вище належних та допустимих доказів юридично значущим фактом, що ще до того, як ОСОБА_12 почав відчиняти водійські двері, від вчинення раніше розпочатого злочину ОСОБА_9 вимушено відмовився.

3. Оцінюючи посилання автора обвинувального акту про те, що ОСОБА_6 підбігла до місця бійки з метою допомогти ОСОБА_9 у застосуванні насильства до потерпілого, суд виходе з наведених вище приписів статті 62 Конституції України та статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України.

З огляду на ці приписи суд відзначає, що в цьому випадку ця вказівка в обвинувальному акті ґрунтується на посиланнях, що містяться у заяві ОСОБА_9 від 19 лютого 2017 року про вчинення злочину, а також - у показах потерпілого.

З цього приводу суд відзначає, по-перше, що відомості, що містяться у вказаній заяві, у суді є недопустимим доказом. До того ж, саме в цій частині правдивість викладеного у заяві ОСОБА_9 заперечував та вказував, що в дійсності після того, як він припинив вчиняти злочин, ніяких насильницьких дій відносно потерпілого ОСОБА_6 не вчиняла.

По-друге, як під час судового розгляду кримінального провадження, так й під час проведення слідчого експерименту за його участі потерпілий ОСОБА_12 про конкретні насильницькі дії, що вчинялись ОСОБА_6 після того, як він опинився поза автомобілем, не вказував. До того ж, він зазначав, що як на момент вчинення відносно нього злочину, так й на теперішній час він лише вважає що ОСОБА_6 у цей період збиралась застосовувати до нього насильства. При цьому у суді він підтвердив, що таке є його припущенням, що ґрунтувалось на усвідомленні ним інших подій.

Таке доводить, що твердження в обвинувальному акті, що аналізується, ґрунтується лише на недопустимому доказі та припущенні.

Інших доказів на підтвердження цього посилання автора обвинувального акту матеріали справи не містять. В той же час, ці посилання спростовуються у суді:

-показами обвинуваченої ОСОБА_6 , які в цій частині є послідовними, та відомостями, отриманими внаслідок проведення слідчого експерименту за її участі;

-показами обвинуваченого ОСОБА_9 ;

-змістом показів свідка ОСОБА_17 , який засвідчив, що бачив лише, як дві особи "випали" з автомобіля та боролись на землі, а потім один з числа цих осіб та інша особа побігли в бік річки.

4. Посилання автора обвинувального акту про причини припинення протиправних дій також не ґрунтуються на належних та допустимих доказах та спростовуються навіть показами самого свідка ОСОБА_17 , який наполягав на тому, що його дії не мали ніякого впливу на перебіг конфлікту.

За такого посилання автора обвинувального акту про те, ніби після того, як ОСОБА_12 почав відчиняти водійські двері, як ОСОБА_9 , так й ОСОБА_6 продовжували вчиняти раніше розпочатий відносно потерпілого злочин, з пред`явленого як ОСОБА_9 , так й ОСОБА_6 обвинувачення слід виключити.

ІІІ……Органами досудового слідства та державним обвинуваченням дії ОСОБА_6 кваліфіковані за частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 289 Кримінального Кодексу України - як закінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

При цьому застосовуване нею та за її участі насильство само по собі отримало окрему кваліфікацію.

В той же час, як доведено вище, ОСОБА_6 здійснила добровільну відмову від вчинення злочину, в зв`язку із чим не підлягає кримінальної відповідальності за злочин, від вчинення якого вона відмовилась, та має нести відповідальність лише за фактично вчинене нею діяння.

При цьому фактів вчинення нею будь-яких дій, окрім насильницьких, судом не встановлено, про наявність таких фактів сторони не посилаються.

Таке доводить, що підстави для притягнення її до кримінальної відповідальності за дії, що виходять за межі кваліфікованих окремо насильницьких дій є відсутніми.

З огляду на приписи частини 1 статті 2 Кримінального Кодексу України про те, що підставою кримінальної відповідальності є діяння, зокрема, дії, які містять склад злочину, таке означає, що склад злочину, який утворюється діями, що не отримали окремої кваліфікації, в діях ОСОБА_6 є відсутнім

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 373, пункту 2 частини 1, частини 7 статті 284 Кримінального Процесуального Кодексу України суд, встановивши за наслідками судового розгляду відсутність в діях обвинуваченого складу певного злочину, зобов`язаний постановити з цих підстав виправдувальний вирок.

Отже, ОСОБА_6 за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 289 Кримінального Кодексу України слід визнати невинуватою та виправдати.

Мотиви зміни обвинувачення.

І......Визначальною обставиною, що тягне зміну обвинувачення, в цьому випадку є наявність двохключових моментів у розвитку подій під час вчинення злочину, які мають юридичне значення, які були або - проігноровані, або - визначені невірно під час досудового розслідування та висунення обвинувачення, а саме:

-момент добровільної відмови ОСОБА_6 від вчинення злочину;

-момент вимушеної відмови ОСОБА_9 від вчинення злочину.

Вирішуючи питання про можливість зміни обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вироку суду відповідно до доведених під час судового розгляду обставин вчинення злочину, суд виходе з вимог кримінального процесуального законодавства, а також встановлює, чи матиме така зміна наслідок у вигляді порушення прав учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.

1. Вирішуючи ці питання, суд виходе, перш за все, з вимог статті 337 КПК України, відповідно до яких судовий розгляд проводиться, зокрема, лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, окрім випадків, що прямо передбачені у законі.

Зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

2. При цьому суд виходе з правової позиції, що викладена у Постанові Верховного суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, відповідно до якої:

-важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення, зокрема, для реалізації права на захист.

-само обвинувачення складається з трьох складових - фабули обвинувачення /тобто - виклад фактичних обставин вчиненого злочину/ яка є фактичною моделлю вчиненого злочину, а також - юридичного формулювання: формули /тобто - правової кваліфікації/ та формулювання обвинувачення /тобто - формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України/, яке є правовою моделлю злочину, вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому, як зазначив Верховний Суд України у вказаній Постанові, наведені в обвинуваченні фактичні дані в своїй сукупності мають вичерпно визначати кожен з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, має надати можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Наведене доводить, що зміною обвинувачення є такі зміни його фабули (тобто - фактичної моделі), що призводять до зміни елементів складу кримінального правопорушення, що, в свою чергу, тягне зміну у формулюванні вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України, а за такого - його правової кваліфікації.

3. При цьому очевидним є те, що у разі виходу за межі обвинувачення у вироку суду зміна фабули обвинувачення порушуватиме право обвинуваченого на захист у разі, якщо він, не знаючи, що встановлені судом факти будуть інтерпретовані інакше, в зв`язку з таким встановленням був позбавлений права здійснити своє право на захист.

ІІ……З огляду на таке питання про можливість зміни обвинувачення суд вирішує таким чином.

Стосовно обох обвинувачених

1. В обвинувальному акті, складеному 28 лютого 2018 року прокурором Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 та затвердженим першим заступником керівника цієї прокуратури ОСОБА_20 знаряддя злочину названі, як "зашморг", "кухонний ніж" та "скалка".

Проте, дослідженням знарядь злочину у суді за участі спеціалістів встановлено, що вказані назви вжиті недоречно.

При цьому під час судового розгляду кримінального провадження усі сторони були ознайомлені з роз`ясненням спеціалістів, мали можливість переконатись у тому, що досліджувані спеціалістами предмети є саме тими, про які йшлось в обвинуваченні, а також - дізнатися про їх дійсні назви.

Отже, зміна обвинувачення, внаслідок якої знаряддя злочину були названі належним чином, в цьому випадку не тягне за собою порушення прав сторін та не призводе до виходу за межі висунутого обвинувачення.

2. Висуваючи обвинувачення, автор обвинувального акту виходив з того, що знаряддя злочину є знаряддя, пристосовані для заподіяння смерті людини.

Проте, некоректність такого була доведена вище, через що вказівка про таке з висунутого ОСОБА_6 та ОСОБА_9 обвинувачення була виключена.

Належне ж визначення властивостей предметів дозволяє уточнити характер вчинюваних із ними дій з огляду на те, що небезпечність самих предметів є меншою, ніж вказана автором обвинувального акту.

За такого уточнення у суді вчинених кожним з обвинувачених із застосуванням знарядь злочину дій з огляду на те, що небезпечність цих знарядь є меншою є зменшенням обсягуобвинувачення та не тягне за собою вихід за межі, встановлені в обвинувальному акті.

3. З урахуванням цього не є виходом за межі обвинувачення й уточнення у суді обсягу дій, щодо вчинення якого між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 була досягнута домовленість, адже таке уточнення також ґрунтується, зрештою, на належному визначенні властивостей знарядь злочину.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 .

4. Автор обвинувального акту стверджував, ніби ОСОБА_9 разом з ОСОБА_6 "здійснив" напад на ОСОБА_12 .

Таким чином автор обвинувального акту стверджує, що він, розпочавши напад, послідовно вчинив усі заплановані ним для його здійснення дії та завершив останню з них.

Але таке суперечить дійсним обставинам справи; судом встановлено, що ОСОБА_9 тільки розпочав напад та послідовно (до того ж - здебільшого невдало) вчинив лише частину з запланованих ним дій, а спосіб та результат кожної з вчинюваних ним дій призвів до усвідомленої ним неможливості вчинення дій, які він вважав за необхідне вчинити.

За такого уточнення обсягу дійсно вчинених ОСОБА_9 дій, а також - сутності та ходу виконання кожної з вчинених дій в цьому випадку є зменшенням обсягу обвинувачення, яке, в свою чергу, тягне пом`якшення кримінальної відповідальності для нього, а за такого - покращення його становища.

5. Органи досудового розслідування та державного обвинувачення стверджували, що ОСОБА_9 вчинив закінчені замахи як на протиправне заволодіння транспортним засобом за обтяжуючих обставин, так й - на вбивство за обтяжуючих обставин.

Проте, як доведено у суді та встановлено вище цим вироком, він:

-не вчинив усіх дій, які вважав за необхідне для протиправного заволодіння транспортним засобом;

-усвідомлював недостатність вчинених дій для досягнення злочинного результату у вигляді вбивства, а також необхідність та неможливість їх продовження

отже - його дії містять склад лише незакінчених замахів на вчинення відповідних злочинів.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод ухвалити вирок відповідно до встановлених судом обставин та на підставі частини 3 статті 337 КПК України перекваліфікувати дії цього обвинуваченого:

-з частини 2 статті 15 - частини 3 статті 289 - на частину 3 статті 15 - частину 3 статті 289 Кримінального Кодексу України;

- з частини 2 статті 15 - пунктів 6, 12 частини 2 статті 115 - на частину 3 статті 15 - пункти 6, 12 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України.

Стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 .

6. Органами досудового розслідування та державним обвинуваченням дії ОСОБА_6 щодо застосування насильства відносно потерпілого кваліфіковані за частиною 2 статті 15 - пунктами 6, 12 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України - як закінчений замах на умисне вбивство потерпілого (тобто - умисне протиправне позбавлення його життя, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.

Зміна обвинувачення в зв`язку з таким тягне за собою зменшення обсягу обвинувачення, яке, в свою чергу, тягне пом`якшення кримінальної відповідальності для ОСОБА_6 , а за такого - покращення її становища.

7. Як доведено вище, в цьому випадку фактично вчинені ОСОБА_6 дії утворюють склади злочинів, що передбачені частиною 1 статті 125 та частиною 1 статті 129 Кримінального Кодексу України.

При цьому у відповідності до вимог пункту 1 частини 1 статті 477 та статті 26 Кримінального Процесуального Кодексу України потерпілий подав до суду заяву про притягнення, зокрема, ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинені нею відносно нього злочини.

Спростування позиції захисту.

І……Захист стверджував, що в діях ОСОБА_9 відсутній склад замаху на вбивство.

1. При цьому захист погоджувався із тим, що ОСОБА_9 планував застосування та в дійсності застосовував насильство, яке є небезпечним для життя та могло призвести до смерті потерпілого.

Разом з цим, захист звертав увагу суду на те, що для кваліфікації дій обвинуваченого саме як замаху на вбивство, має бути доведеним, що він не тільки свідомо припускав, але - бажав настання смерті потерпілого.

На думку захисту, доказів такого матеріали справи не містять.

Але з такими посиланнями захисту повною мірою погодитись неможливо за такого.

Так, сукупність встановлених під час судового розгляду цього кримінального провадження обставин, а саме - те, що:

-обвинувачені, зокрема - ОСОБА_9 - визначили обсяг насильства, що має бути застосованим до потерпілого однозначно та заздалегідь;

-планували застосування насильства, яке за своїм характером та обсягом мало призвести до смерті потерпілого

поза розумним сумнівом доводить, що ОСОБА_9 з самого початку планував заподіяти водієві обраного транспортного засобу саме смерть.

Цей висновок суду додатково підтверджується й характером предмету злочину, який /предмет/ є індивідуально визначеним та для розпорядження яким поза волею потерпілого необхідно забезпечити невтручання потерпілого у той час, коли його дії у разі залишення його в живих неможливо буде контролювати.

2. Зі змісту посилань обвинувачених також вбачається, що вони стверджували про відсутність в діях ОСОБА_9 складу злочину у вигляді замаху на вбивство, спираючись про очевидну неефективність їх дій.

Проте, ці посилання обвинувачених не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

Так посилання обвинувачених про те, що виявлена неефективність їхніх дій була допущена кожним з них навмисно, як доведено вище, не відповідають дійсності.

Виявлена ж під час вчинення злочину їх неспроможність вчинити ті чи інші дії з причин, що не залежали від їхньої волі, може бути врахована лише при призначенні покарання, але - має кваліфікуватись, як замах на вчинення відповідного злочину, в цьому випадку - вбивства.

Отже, позиція захисту в частині, що аналізується, не може бути покладеною у підґрунтя судового рішення.

ІІ……У судових дебатах захисник ОСОБА_11 стверджував, що в діях ОСОБА_9 відсутній й склад злочину, передбаченого статтею 15 - частиною 3 статті 289 Кримінального Кодексу України.

Захисник стверджував, що фактично вчинені ним дії не є насильством, що є небезпечним для життя або здоров`я потерпілого з огляду на його наслідки. Далі захисник зазначав, що, ймовірно, його дії містили у собі таку кваліфікуючу ознаку, як погроза вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, але така ознака в обвинувальному акті не вказана.

В зв`язку з таким захисник просив виключити з пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення вказівку про наявність в його діях кваліфікуючої ознаки "застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого" та перекваліфікувати його дії з статті 15 - частини 3 статті 289 на статтю 15 - частину 2 статті 289 Кримінального Кодексу України.

Але з такими посиланнями захисника погодитись неможливо з огляду, окрім іншого, на те, що, як доведено вище, відносно ОСОБА_12 обвинуваченими був застосований, зокрема, задушливий прийом, який сам по собі є небезпечним для життя.

Отже, позиція захисту в частині, що аналізується, не може бути покладеною у підґрунтя судового рішення.

ІІІ……Під час судового розгляду кримінального провадження захист звертав увагу суду на ту обставину, що під час досудового розслідування речові докази, зокрема - знаряддя злочину, стороні захисту у встановленому законом порядку не відкривались.

Стосовно цих посилань суд відзначає наступне.

1. Відповідно до статті 98 Кримінального Процесуального Кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які, зокрема, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

При цьому стаття 100 цього ж Кодексу, а також відповідні їй норми Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 19 листопада 2012 р. № 1104, зокрема, пункт 7 цього Порядку, використовують поняття "речові докази" та "матеріали кримінального провадження" окремо.

При цьому наголошується, що речові докази не є частиною "матеріалів кримінального провадження" та можуть зберігатись як разом з такими "матеріалами", так й окремо від них, зокрема - у їх власників або у спеціально обладнаних для цього приміщеннях.

Відповідно ж до пунктів 5 та 10 статті 3 Кримінального Процесуального Кодексу України поняття "кримінальне провадження" включає у себе досудове розслідування і судове провадження.

Таке доводить, що законодавець розрізняє поняття "матеріалів досудового розслідування" та "речові докази".

2. В цьому випадку з дослідженої в суді постанови слідчого Центрального ВП ГУ НП України в Миколаївській області ОСОБА_21 від 07 лютого 2017 року вбачається, що під час досудового розслідування предмету № 2 ("дерев`яна скалка") /пункт 14 постанови/ та предмету № 1 ("дріт чорного кольору" /пункт 16 постанови/ були визнані "речовими доказами".

З дослідженої в суді постанови слідчого Центрального ВП ГУ НП України в Миколаївській області ОСОБА_19 від 21 червня 2017 року вбачається, що під час досудового розслідування предмет № 3 ("ніж") також був визнаний "речовим доказом"

Цими ж постановами визначалось, що ці "речові докази" слід зберігати не в "матеріалах досудового розслідування", але - окремо від них, а саме - в камері схову Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області.

Таке доводить, що в цьому випадку у встановленому законом порядку було визначено, що знаряддя злочину є "речовими доказами", але - не є частиною "матеріалів досудового розслідування"

3. Відповідно до статті 290 Кримінального Процесуального Кодексу:

"Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання /частина 2/

Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини,документи абокопії зних,а такожнадати доступдо приміщенняабо місця,якщо вонизнаходяться уволодінні абопід контролемдержави,і прокурормає намірвикористати відомості,що містятьсяв них,як доказиу суді /частина 3/".

Таке доводить, що законодавець встановив окремі порядки як для відкриття "матеріалів досудового розслідування" так й для відкриття "речових доказів".

4. В цьому випадку на момент виконання вимог статті 290 Кримінального Процесуального Кодексу України в "матеріалах досудового розслідування" містились вказані постанови про визнання знарядь злочину речовими доказами.

До того ж, ці "речові докази" були відображені у "матеріалах досудового розслідування", зокрема:

-предмети № 1 та № 2 - шляхом фотографування, та описання (хоча - не завжди належного) - у протоколі огляду речей від 07 лютого 2017 року;

-предмет № 3 - шляхом фотографування та докладного описання - у висновку експерта № 200 від 15 червня 2017 року

Ці "матеріалами досудового розслідування" захисту були відкриті.

Отже, під час виконання вимог статті 290 Кримінального Процесуального Кодексу України захист був освічений про наявність цих речових доказів та мав можливість відобразити ці речові докази у спосіб, обраний органами досудового розслідування.

Про те, що таке відображення для захисту не було достатнім, або ж - про те, що державним обвинуваченням або органом досудового розслідування захисту чинились перешкоди в отримання відображених у такий спосіб речових доказів та їх самостійному дослідженні, захист не посилається та доказів такого матеріали справи не містять.

Таке доводить, що під час досудового розслідування порушень вимог частини 3 статті 290 Кримінального Процесуального Кодексу України допущено не було.

5. Окрім того, під час судового засідання 27 квітня 2018 року захист під час судового розгляду підтвердив, що дійсно 12 квітня 2018 року прокурором речові докази - знаряддя злочину - стороні захисту були відкриті у спосіб, з яким захист погодився. Таке відображене на відповідній фонограмі судового засідання /фонограма судового засідання від 27 квітня 2018 року; час з 15:49:01 до 15:57:25/.

Суд також відзначає, що інші докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, у своїй сукупності дозволяють поза розумним сумнівом встановити джерело походження речових доказів - знарядь злочину, що були надані до суду, та належним чином перевірити це джерело під час судового розгляду кримінального провадження.

6. Вирішуючи поставлене захистом питання, суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про можливість допустити "речові докази" - знаряддя злочину - до дослідження у суді суд не має можливості керуватись згаданим захистом висновками, викладеними у постанові від 16 березня 2017 року Верховного Суду України у справі № 671/463/15-к /надалі - Постанові/.

Так, як прямо зазначено у цій постанові: "Предметом перегляду судових рішень у зазначеній справі є неоднакове застосування норм, які регулюють умови/можливість визнання допустимими доказами фактичних даних, отриманих у ході проведення контрольованої і оперативної закупки, проведеної в межах оперативно-розшукової справи до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, а також допустимість судом відомостей, що містяться у матеріалах кримінального провадження, як доказів, які в порядку статті 290 КПК не були відкриті іншій стороні як під час досудового розслідування, так і під час розгляду справи судом першої інстанції, проте були долучені апеляційним судом до матеріалів кримінального провадження за клопотанням прокурора, досліджені ним та враховані при ухваленні свого судового рішення" /пункт 4 постанови/.

При цьому у цій Постанові свої висновки Верховний Суд України зробив на підставі аналізу норм лише частини 2 статті 290 КПК України /пункт 11 Постанови/, норми ж частини 3 цієї статті не аналізував та не обговорював.

Отже, ця постанова та висловлена у ній правова позиція не має відношення до питання, що було поставлене захистом в межах цієї справи.

7. Суд також відзначає, що під час вирішення поставленого захистом питання не може керуватись й приписами частини 12 статті 290 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Так, згадана захистом норма передбачає, що: "Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази"

Що ж стосується "речових доказів", то у частині 12 статті 290 Кримінального Процесуального Кодексу України про наслідки не здійснення їх відкриття не йдеться взагалі.

В той же час, норма частини 12 статті 290 КПК України, як зазначається під час мотивування висновків у Постанові, передбачає кримінально-процесуальну санкцію; норми ж, що передбачають відповідні санкції, розширеному тлумаченню не підлягають.

8. Вирішуючи поставлене захистом питання, суд відзначає й таке.

Обґрунтовуючи свої висновки, у Постанові Верховний СудУкраїни зазначив,що:" Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування".

В той же час, в цьому випадку внаслідок дослідження речових доказів - знарядь злочину - обсяг пред`явленого як ОСОБА_6 , так й ОСОБА_9 обвинувачення зменшився, при чому відносно ОСОБА_6 - істотно - призвів до виключення з пред`явленого їй обвинувачення вказівок про вчинення нею злочинів, за які ій може бути призначене істотне для неї покарання.

Отже, ці речові докази значною мірою є доказами саме захисту, але не обвинувачення, та їх дослідження, як таке, що призводить до покращення їх становища, не матиме наслідком порушення їх прав під час судового змагання.

З огляду на це суд вважає за можливе та необхідне допустити речові докази - знаряддя злочину - до дослідження у суді, в зв`язку із чим обґрунтовує на них судове рішення.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинувачених

ОСОБА_6 .

Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , суд на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального Кодексу України враховує визнання нею своєї винуватості у фактично вчиненому нею злочині, її щире каяття у вчиненому особисто нею діянні, сприяння нею у досудовому розслідуванні та судовому розгляді кримінального провадження.

Окрім того на підставі частини 2 статті 66 Кримінального Кодексу України як обставину, що пом`якшує її покарання, суд враховує також ту обставину, що вона притягається до кримінальної відповідальності вперше.

ОСОБА_9 .

Захист просить визнати за обставину, що пом`якшує його покарання, також його щире каяття.

Проте, з таким повною мірою погодитись неможливо.

Так, матеріали справи свідчать, що як під час досудового розслідування, так й у суді ОСОБА_9 надавав покази, які не є правдивими, маючи намір таким штучно зменшити або - свою роль у вчиненому злочині, або - суспільну небезпеку своїх дій. Таке доводить, що ОСОБА_9 прагне уникнути покарання за скоєне, отже, така ознака, як щире каяття, в його діях є відсутньою.

Водночас суд відзначає, що обраний ОСОБА_9 спосіб захисту не передбачає створення штучних організаційних перепон у розгляді кримінального провадження.

В зв`язку з таким як обставини, що пом`якшують його покарання суд враховує:

-на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального Кодексу України - явку з повинною;

-на підставі частини 2 статті 66 Кримінального Кодексу України - ту обставину, що він, надаючи відповідні вказівки своїм захисникам щодо організації їхньої діяльності, сприяв суду в організації розгляду кримінального провадження.

На підставі частини 2 статті 66 цього Кодексу як обставину, що пом`якшує покарання цього обвинуваченого, суд враховує, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 або ОСОБА_9 під час досудового розслідування та судового розгляду встановлено не було, через що суд вважає, що такі обставини відсутні.

Мотиви призначення покарання.

І. Щодо обвинуваченої ОСОБА_6 .

1. При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_6 , суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчинених нею злочинів, відомості про її особу, а також обставини, що пом`якшують її покарання.

При цьому суд виходе з санкцій відповідних статей Кримінального Кодексу України на норми, що регулюють призначення покарання за сукупністю злочинів.

В зв`язку із цим суд враховує таке.

Щодо ступеня тяжкості вчинених нею злочинів

Суд враховує, що обидва вчинені нею злочин відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України є злочинами невеликої тяжкості.

Разом із цим, суд враховує, що усі вони були вчинені ОСОБА_6 з корисливих мотивів, що певною мірою підвищує їх суспільну небезпеку порівняно з іншими злочинами цієї категорії.

Щодо особи винної.

Суд враховує, що ОСОБА_6 на обліку в Миколаївській обласній психіатричній лікарні та в Миколаївському обласному психіатричному диспансері не перебуває, негативної характеристики за місцем проживання не має.

Суд також враховує, що, як слідує з висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи від 21 квітня 2017 року, її соціальна адаптація є зниженою. В той же час показовим є те, що вона має високу самооцінку, є егоцентричною, прагне вільного розвитку відповідно до власних переконань, протестує проти тиску та примусу, прагне огородити себе від осуду, невизнання, обожнює бути в центрі уваги.

Таке доводить, що в цьому випадку злочин нею був вчинений в зв`язку із завищеною самооцінкою та невиправданим прагненням до самостійності в комплексі із зниженою соціальною адаптацією.

Разом із цим суд враховує молодий вік ОСОБА_6 , а також те, що, не зважаючи на свій молодий вік, вона вже має малолітню дитину, яку виховує сама.

ІІ. Щодо обвинуваченого ОСОБА_9 .

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_9 , суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчинених ним злочинів, відомості про його особу, а також обставини, що пом`якшують його покарання.

При цьому суд виходе з санкцій відповідних статей Кримінального Кодексу України, норм Загальної Частини цього Кодексу та загальних засад призначення покарання.

В зв`язку із цим суд враховує таке.

Щодо ступеня тяжкості вчинених ним злочинів

Визначаючи ступень тяжкості вчинених ОСОБА_9 злочинів, суд, керуючись приписами частини 1 статті 68 Кримінального Кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, ступінь здійснення його злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин ним не було доведено до кінця.

Оцінюючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 діяння, суд враховує, що він мав намір вчинити особливо тяжкі та зухвалі злочини, при цьому - пов`язані з посяганням на життя людини за ради задоволення корисливого мотиву.

Суд враховуючи також те, що, як свідчать матеріали кримінального провадження, його роль у вчиненні злочину була вирішальною, адже саме він вирішив вчинити злочин, запропонував ОСОБА_6 його вчинити та втягнув її у його вчинення; саме він мав нанести вирішального удару та саме він визначав порядок збуту транспортного засобу, яким мав заволодіти.

Суд враховує також, що вчинення злочину ОСОБА_9 планував заздалегідь.

До того ж, враховуючи данні про особистість ОСОБА_6 , суд враховує, що задля її втягування у вчинення злочину ОСОБА_9 скористався її зниженою соціальною адаптацію та завищеною самооцінкою, тобто - станом, який є вразливим, не зваживши при цьому на наявність в неї малолітньої дитини.

Оцінюючи ступінь здійснення його злочинного наміру, щодо вчинення вбивства, суд враховує, що він не вчинив дію, що є суттєвою для реалізації задуму, а також - що внаслідок його дій істотних наслідків для здоров`я потерпілого не настало.

Оцінюючи ступінь здійснення його злочинного наміру, щодо протиправного заволодіння транспортним засобом, суд враховує, що він навіть не отримав бодай початкової можливості розпочати заволодівати автомобілем.

Оцінюючи причини, внаслідок яких злочин ним не був доведений до кінця, суд враховує, що такими стала добровільна відмова ОСОБА_6 від вчинення злочину, особливість обраного ним знаряддя та ефективний спротив потерпілого. При цьому з висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи від 21 квітня 2017 року вбачається, що він протягом вчинення інкримінованого злочину раціонально керував своєю поведінкою, а встановлені судом обставини доводять, що він припинив вчинення злочину, хоча й вимушено, але - свідомо. Таке доводить, що в цьому випадку вчиненню ним злочину завадили не обставини, що взагалі не залежали від нього та не відсутність в нього рішучості, але лише виявлена ним нездатність належним чином підібрати співучасника, знаряддя та жертву, тобто - створити умови для вчинення злочину.

Щодо особи винного.

Суд враховує, що обвинувачений на обліках в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання негативної характеристики не має.

Далі суд відзначає, що, як слідує з висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи від 21 квітня 2017 року, він бажає /далі - мовою оригіналу/: "выделяться из толпы", дуже цінує власні емоції, є вразливим та дратівливим. При цьому він характеризується низькою дисциплінованістю, безвідповідальністю, слабо розвинутим почуттям обов`язку.

Суд також враховує, що, як слідує з висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи від 21 квітня 2017 року, він з грудня 2016 року припинив працювати та шукає нові шляхи, що відкрили б перед ним більше можливостей та дозволили б йому отримати якнайбільше.

Показом є ще й те, що він з ентузіазмом береться за будь-яке нове діло, будує немислимі плани, але при цьому демонструє нездатність виділити етапи в обраній діяльності та схильність до невиправданого ризику (авантюризму). Принагідно суд відзначає, що саме ці особливості характеру ОСОБА_9 виявились під час вчинення цього злочину.

З огляду на таке суд вважає, що вчинення ОСОБА_9 злочину стало наслідком його ставлення до себе та оточуючих та свідомо обраного ним способу отримати "більше можливостей", а виявлена ним неспроможність досягти результату є пов`язаною з певними особливостями його характеру та відсутністю відповідного "досвіду".

Суд враховує також молодий вік ОСОБА_9 ..

Призначення основного покарання.

А. Обвинуваченій

ОСОБА_6 ……Виходячи з встановлених вище обставин, що впливають на призначення покарання, суд доходе висновку про те, що обвинуваченій ОСОБА_6 слід призначити покарання у межах санкцій відповідних статей, а саме:

-за частиною 1 статті 125 Кримінального Кодексу України - у вигляді громадських робіт строком на 200 годин;

-за частиною 1 статті 129 Кримінального Кодексу України - у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців.

ІІ……Призначаючи ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю цих злочинів, суд враховує вимоги частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України, а також ту обставину, що в цьому випадку два злочини нею були вчинені шляхом вчинення одного діяння.

За такого суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців.

Б. Обвинуваченому

ОСОБА_9 ……Призначаючи ОСОБА_9 основне покарання за кожний з вчинених ним злочинів, суд враховує, що в обох випадках ним були вчинені замахи на вчинення злочинів.

З огляду на таке, призначаючи йому основне покарання, суд враховує приписи частин 3 та 4 статті 68 Кримінального Кодексу України, відповідно до яких:

-за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

-довічне позбавлення волі за вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених устаттях 109-114-1, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених устаттях 437-439,частині першійстатті 442 тастатті 443цього Кодексу.

Це дозволяє визначити вид та міру покарань, що можуть бути призначеними йому в зв`язку із вчиненням злочинів, таким чином.

1. Санкція частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України передбачає призначення основного покарання за вчинення злочину, передбаченого пунктами 6 та 12 частини 2 цієї статті у вигляді:

-позбавлення волі на строк від 10 до 15 років;

-довічного позбавлення волі.

При цьому, оскільки частина 4 статті 68 Кримінального Кодексу України не передбачає призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, "максимальним строком найбільш суворого покарання" у сенсі частини 3 цієї статті слід вважати 15 років позбавлення волі.

1.1. З огляду на це, за замах на вчиненням цього злочину може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, максимальний строк якого становить (2/3 від 15 років) - 10 років.

Принагідно суд відзначає, що мінімальним покаранням, яке може бути призначене за замах на вчинення цього злочину, є позбавлення волі строком на 10 років.

1.2. Наведене доводить, що в цьому випадку законодавцем за вчинене ОСОБА_9 діяння встановлено абсолютно визначена санкція, тобто - встановлено недиференційоване покарання.

Проте, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м`якого покарання зазначив, що встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності.

Такий висновок Конституційного Суду України в цьому випадку набуває особливої актуальності.

Так, запроваджуючи норми статті 68 Кримінального Кодексу України, законодавець врахував, що суспільна небезпечність замаху на вчинення злочину є набагато нижчою порівняно із закінченим злочином. Разом із цим, законодавець у цій статті міру покарання в залежності від виду замаху на вчинення злочину не диференціював.

В той же час, у статті 15 Кримінального Кодексу України законодавець, врахувавши, що закінчений замах є більш суспільно небезпечним діянням, ніж незакінчений, здійснив відповідний поділ замахів.

За такого застосування санкції, яка є однаковою за вчинення діянь, які законодавчо визнані такими, що мають різний ступінь суспільної небезпеки, вочевидь суперечить принципам справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності.

1.3. Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд враховує також, що в цьому випадку судом встановлена наявність двох окремих обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме:

-його явка з повинною;

-сприяння ним суду в організації розгляду справи.

У своїй сукупності ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_9 демонструє готовність до сприйняття відповіді суспільства на свою поведінку. З огляду на те, що, як свідчить висновок комплексної психолого-психіатричної експертизи від 21 квітня 2018 року, він "шукає визнання", таке свідчить, що він демонструє здатність до належного визначення своєї поведінки.

У сукупно з тою обставиною, що він притягається до кримінальної відповідальності вперше, яку суд також враховує, як таку, що пом`якшує його покарання, таке, на думку суду, суттєво знижує суспільну небезпеку його особи.

Оцінюючи усі наведені вище обставини, що мають значення при призначенні ОСОБА_9 основного покарання за цей злочин у їх сукупності, суд вважає, що за вчинення замаху на умисне вбивство за обтяжуючих обставин йому на підставі статті 69 Кримінального Кодексу України має бути призначене основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 2 статті 69 Кримінального Кодексу України - у розмірі 9 років 6 місяців позбавлення волі.

2. Санкція частини 3 статті 289 Кримінального Кодексу України передбачає один вид основного покарання - позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.

З огляду на це, за замах на вчиненням цього злочину може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, максимальний строк якого становить (2/3 від 12 років) - 8 років.

Принагідно суд відзначає, що мінімальним покаранням, яке може бути призначене за замах на вчинення цього злочину, є позбавлення волі строком на 7 років.

Оцінюючи наведені вище обставини, що мають значення при призначенні ОСОБА_9 основного покарання за цей злочин у їх сукупності, суд вважає, що за вчинення замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом за обтяжуючих обставин йому слід призначити покарання в межах санкції частини 3 статті 289 Кримінального Кодексу України - у розмірі 7 років 6 місяців позбавлення волі.

ІІ……Призначаючи ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю вчинених ним злочинів, суд керується приписами частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України.

При цьому суд враховує, що ця норма передбачає призначення покарання з застосуванням принципів поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини.

При вирішенні питання про те, який з цих принципів необхідно застосувати при призначення покарання ОСОБА_9 , суд відповідно до приписів пункту 21 Постанови № 7 Пленуму від 24 жовтня 2003 року Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує данні про його особу, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

В зв`язку з цим суд враховує, перш за все, що в цьому випадку має місце ідеальна сукупність злочині (а саме - одним діянням він вчинив два злочини). Більше того, склади злочинів, що утворюють дії обвинуваченого, значною мірою перехрещуються.

Різняться ж вони лише тим, що:

-склад злочину, передбаченого частиною 3 статті 289 Кримінального Кодексу України, сам по собі не передбачає вбивство;

-склад злочину ж, передбаченого частиною 2 статті 115 Кримінального Кодексу України, зокрема - пунктом 6 цієї норми - не передбачає предметом чужий транспортний засіб.

В цьому ж випадку ОСОБА_9 не отримав бодай початкової можливості розпочати заволодівати автомобілем.

За такого фактичні підстави для приєднання до покарання, що призначається йому за замах на вбивство, ще й покарання за вчинення ним дій щодо заволодіння автомобілем наразі є відсутніми.

Відомості про його особу та обставини, що пом`якшують його покарання також не дають бодай найменших підстав для застосування принципів повного або часткового складання покарань.

З огляду на таке суд вважає, що в цьому випадку при призначенні остаточного покарання має бути застосований принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Отже, ОСОБА_9 слід призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців.

Призначення додаткового покарання.

1. Санкція частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України передбачає у випадку, передбаченому пунктом 6 цієї норми обов`язкове застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Разом із цим:

-основне покарання за вчинення злочину, передбаченого цією нормою, ОСОБА_9 призначається із застосуванням статті 69 Кримінального Кодексу України;

-матеріали справи свідчать, що в цьому випадку ОСОБА_9 внаслідок вчинення злочину матеріальної вигоди фактично не отримав.

З огляду на це суд вважає за можливе, керуючись статтею 69 Кримінального Кодексу України, не застосовувати до нього додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

2. Санкція частини 2 статті 289 Кримінального Кодексу України передбачає можливість застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

З урахуванням же тієї обставини, що внаслідок вчинення злочину ОСОБА_9 матеріальної вигоди фактично не отримав, суд вважає застосування цього додаткового покарання недоцільним.

Отже, підстав дляпризначення ОСОБА_9 додаткового покарання суд не вбачає.

Вирішення питання про зарахування строку попереднього ув`язнення.

З 15 лютого 2017 року ОСОБА_6 перебуває у місцях попереднього ув`язнення; ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_22 від 15 лютого 2017 року відносно неї був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З 20 лютого 2017 року ОСОБА_9 перебуває у місцях попереднього ув`язнення; ухвалою того ж слідчого судді від 21 лютого 2017 року відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до частини 1 Закону України "Про попереднє ув`язнення" за такого з 15 лютого 2017 року - для ОСОБА_6 , а з 20 лютого 2017 року - для ОСОБА_9 почався перебіг строку попереднього ув`язнення.

При цьому відповідно до частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України строк попереднього ув`язнення як ОСОБА_6 , так й ОСОБА_9 слід зарахувати у строк покарання.

1. Під час вирішення питання про порядок зарахування цього строку суд враховує таке.

Частиною 5статті 72 Кримінального Кодексу Україниу редакціїЗакону №838-VIII, що діяла на момент початку перебігу строку попереднього ув`язнення як ОСОБА_6 , так й ОСОБА_9 , було визначено правило зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У подальшому такий підхід законодавець визнав недостатньо обґрунтованим, адже 21 червня 2017 року набрав чинностіЗакон № 2046-VIII, яким частину 5статті 72 Кримінального Кодексу Українивикладено в іншій редакції, що передбачає зарахування попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

При цьому у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 червня 2018 року зроблений висновок про те, що при зарахуванні попереднього ув`язнення у строк покарання у виді позбавлення волі або у строк іншого покарання, передбаченого частиною 1статті 72 Кримінального Кодексу України норма частини 5 цієї статтіу редакції Закону від 26 листопада 2015 року 838-VIII підлягає застосуванню стосовно періодів попереднього ув`язнення, які тривали до 20 червня 2017 року включно, у тому числі до набрання чинності вказанимЗаконом, а норми частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України в редакціїЗакону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII- до періодів, які мали місце, починаючи з 21 червня 2017 року, незалежно від того, коли було вчинено злочин за фактом якого здійснюється відповідне кримінальне провадження.

Відповідно ж до частини 6 статті 368 Кримінального Процесуального Кодексу України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" цей висновок підлягає врахуванню судом при застосуванні норм частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України.

За такого період попереднього ув`язнення кожного з обвинувачених, що тривав до 20 червня 2018 року включно, слід зараховувати у строк покарання з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а період їх попереднього ув`язнення, що тривав, починаючи з 21 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

Таке дозволяє зарахувати строк попереднього ув`язнення кожного з обвинувачених таким чином.

1. Цим вироком обвинувачена ОСОБА_6 засуджується до покарання у вигляді обмеження волі.

При цьому відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини 1 статті 72 Кримінального Кодексу України один день позбавлення волі відповідає двом дням обмеження волі.

За такого строк її попереднього ув`язнення слід зарахувати їй у строк покарання таким чином:

-період з 15 лютого 2017 року до 20 червня 2017 року включно (4 місяці 06 днів)- з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, тобто - за чотири дні обмеження волі;

-період з 21 червня 2017 року до моменту ухвалення цього вироку включно (1 рік 00 місяців 16 днів)- з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, тобто - за два дні обмеження волі.

Отже, загалом у строк покарання обвинуваченій ОСОБА_6 у строк покарання слід зарахувати період тривалістю в ((4 місяці 06 днів х 4) + (1 рік 00 місяців 16 днів х 2) - 3 роки 05 місяців 26 днів.

Оскільки ж наразі цей строк перевищує строк призначеного їй покарання, її слід вважати такою, що повністю відбула призначене судом покарання.

2. Цим вироком обвинувачений ОСОБА_9 засуджується до покарання у вигляді позбавлення волі.

За такого строк його попереднього ув`язнення слід зарахувати йому у строк покарання таким чином:

-період з 20 лютого 2017 року до 20 червня 2017 року включно - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;

-період з 21 червня 2017 року до моменту набрання цим вироком чинності - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирішення питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

1. Оскільки ОСОБА_6 є такою, що повністю відбула покарання за цим вироком, як фактичні, так й юридичні підстави для її подальшого тримання під вартою є відсутніми.

Отже, обраний відносно неї раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши її з-під варти з зали суду.

2. Цим вироком відносно обвинуваченого ОСОБА_9 обирається міра покарання у вигляді позбавлення волі, це покарання він має в подальшому відбувати реально.

В зв`язку з таким підстави для зміни раніше обраного відносно нього запобіжного заходу наразі є відсутніми, отже до набрання вироком чинності обраний відносно нього раніше запобіжний захід слід залишити попереднім - тримання під вартою.

Вирішення питання про розподіл судових витрат.

1. Матеріали справи свідчать, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження:

-експертом Миколаївського НДЕКЦ ОСОБА_23 була проведена судова експертиза № 200, на проведення якої було витрачено 593 грн. 22 коп.;

-експертом Миколаївського НДЕКЦ ОСОБА_24 була проведена судова експертиза № 229, на проведення якої було витрачено 8.923 грн. 20 коп..

Відповідно до статті 124 КПК України за ці витрати слід покласти на обвинувачених в рівних частках.

2. Що ж стосується інших проведених під час досудового розслідування цього кримінального провадження експертами Миколаївського НДЕКЦ досліджень, то внаслідок їх проведення жодних належних або допустимих доказів отримано не було.

За такого витрати на їх проведення не можуть вважатись такими, що понесені в зв`язку з розслідуванням цього кримінального провадження.

Отже, підстави для стягнення витрат на проведення таких досліджень є відсутніми.

Вирішення питання про долю речових доказів.

Речові докази у справі - зубну щітку; металевий флакон з пластмасовою кришкою чорного кольору з надписом буквами білого кольору «Адідас»; скляний флакон з парфумами прямокутної форми з розпилювачем з надписом літерами червоного кольору "Avon Life"; паперовий конверт; 8 фотокарток розміром 3*4 см.; рулон туалетного паперу; пластиковий тюбик з надписом «Colgate»; картонну коробку з трьома пластмасовими тюбиками; гребінець; зубну щітка з написом «Oral-B»; пластикову пляшка; поліетиленовий пакет чорного кольору; зразки волосся та крові обвинувачених; зразок крові потерпілого; візитки таксі «994» та таксі «Николаев +», а також - 5 слідів папілярних узорів та дактилоскопічні картки обвинувачених, як предмети, що не мають цінності, на підставі пункту 4 частини 9 статті 100 КПК України слід знищити

Речові докази - медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом; свідоцтво про закінчення закладу з підготовки перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв серія НОМЕР_2 ; пластиковий чохол червоного кольору; спортивна сумка темно-синього кольору; барсетку сірого кольору; футболку бірюзового кольору; спортивні штани темно сірого кольору; простирадло білого кольору, підодіяльник білого кольору, покривало темно сірого кольору на якому мається узори квітів; чоловічий гаманець чорного кольору; дисконтну картку «подяка щодня»; картку ПриватБанку № НОМЕР_3 ; пластмасову коробку на якій мається наклейка з імеі 1: НОМЕР_4 , імеі НОМЕР_5 в якій міститься сім-картка оператора Лайф, та флеш картка «мікро сіді», на 2 ГБ; кросівки марки «Адідас»; літні черевики чорного кольору з надписом «Адідас євро 2012», як предмети, що не містять слідів кримінального правопорушення, на підставі пункту 1 частини 6 статті 100 КПК України слід повернути їх власнику - ОСОБА_9 ..

Речовий доказ - зошит чорного кольору з написом «Lamborgchini», як предмет, що не містить слідів кримінального правопорушення, на підставі пункту 1 частини 6 статті 100 КПК України слід повернути його власнику - ОСОБА_6 ..

Речові докази - свідоцтво про закінчення закладу підготовки перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв,, медичну довідку, щодо придатності керування транспортним засобом, 8 фотокарток розміром 3*4 см, візитки таксі «994» та таксі «Николаев +», дисконтну картку «подяка щодня», картку «ІІриватБанку» № НОМЕР_3 , клаптик паперу з чорновими записами, як предмети, що не містять слідів кримінального правопорушення, на підставі пункту 1 частини 6 статті 100 КПК України слід повернути їх власнику - ОСОБА_12 .

Речові докази - кухонний ніж, а також знаряддя злочину - гнучку конструкцію /предмет № 1/, монолітну конструкцію циліндричної форми /предмет № 2/ та предмет з однолезим клинком /предмет № 3/ - на підставі частини 5 статті 100 КПК України слід зберігати в суді разом з матеріалами кримінального провадження.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_25 визнати винуватою у вчиненні злочинів, передбачених:

-частиною 1 статті 125 Кримінального Кодексу України;

-частиною 1 статті 129 Кримінального Кодексу України.

Призначити ОСОБА_6 покарання:

-за частиною 1 статті 125 Кримінального Кодексу України - у вигляді громадських робіт строком на 200 годин;

-за частиною 1 статті 129 Кримінального Кодексу України - у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України остаточно за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_13 покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України зарахувати ОСОБА_6 у строк відбуття покарання період її попереднього ув`язнення:

-з 15 лютого 2017 року до 20 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 4 дні обмеження волі;

-з 21 червня 2017 року до моменту набрання вироком чинності - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі

в зв`язку з чим вважати ОСОБА_6 такою, що повністю відбула призначене судом покарання.

ОСОБА_25 визнати невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 289 Кримінального Кодексу України.

Виправдати ОСОБА_25 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 189 Кримінального Кодексу України.

Обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - скасувати.

Звільнити ОСОБА_6 з-під варти з зали суду.

ОСОБА_15 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого

-частиною 3 статті 15 - пунктами 6, 12 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України;

-частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 289 Кримінального Кодексу України;

Призначити ОСОБА_9 покарання:

-за частиною 3 статті 15 - пунктами 6, 12 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України - із застосуванням статті 69 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців без конфіскації майна;

-за частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 289 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців без конфіскації майна.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України остаточно за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_26 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років 6 (шість) місяців без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту набрання вироком чинності.

На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України зарахувати ОСОБА_9 у строк відбуття покарання період його попереднього ув`язнення:

-з 20 лютого 2017 року до 20 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі;

-з 21 червня 2017 року до моменту набрання вироком чинності - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі

До набрання вироком чинності запобіжний захід ОСОБА_9 залишити попередній - тримання під вартою.

Речові докази - зубну щітку; металевий флакон з пластмасовою кришкою чорного кольору з надписом буквами білого кольору «Адідас»; скляний флакон з парфумами прямокутної форми з розпилювачем з надписом літерами червоного кольору "Avon Life"; паперовий конверт; 8 фотокарток розміром 3*4 см.; рулон туалетного паперу; пластиковий тюбик з надписом «Colgate»; картонну коробку з трьома пластмасовими тюбиками; гребінець; зубну щітка з написом «Oral-B»; пластикову пляшка; поліетиленовий пакет чорного кольору; зразки волосся та крові обвинувачених; зразок крові потерпілого; візитки таксі «994» та таксі «Николаев +», а також - 5 слідів папілярних узорів та дактилоскопічні картки обвинувачених - знищити

Речовий доказ - зошит чорного кольору з написом «Lamborgchini» - повернути ОСОБА_6 ..

Речові докази - кухонний ніж, а також знаряддя злочину - гнучку конструкцію /предмет № 1/, монолітну конструкцію циліндричної форми /предмет № 2/ та предмет з однолезим клинком /предмет № 3/ - зберігати в суді разом з матеріалами кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 296 грн. 61 коп. /двісті дев`яносто шість грн. 61 коп./ витрат на проведення експертиз.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 296 грн. 61 коп. /двісті дев`яносто шість грн. 61 коп./ витрат на проведення експертиз.

Вирок може бути оскарженим до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя = ОСОБА_1 Суддя = ОСОБА_27 = Суддя = ОСОБА_3 =

08.07.2018

Джерело:ЄДРСР 75334729

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Вирок від 08.07.2018 по справі № 490/6177/17 Центральний районний суд м. Миколаєва

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

132 439 321

28 648

4 739

543 997

30 962 356

53 228 672

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Вирок від 08.07.2018 по справі № 490/6177/17 Центральний районний суд м. Миколаєва

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!