Номер провадження: 22-ц/785/8871/18
Номер справи місцевого суду: 521/13969/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Кравець Ю. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
21.12.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в особі судді-доповідача ОСОБА_2, розглянувши питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою, поданою адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,
встановив:
01.09.2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з зазначеним позовом, уточнивши який просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1559,00 грн. щомісяця, починаючи з 01.09.2017 року до досягнення дитиною повнолітнього віку, тобто до 31.07.2033 року; аліменти на її утримання в розмірі 1777,00 грн. щомісяця, починаючи з 01.09.2017 року і до досягнення ОСОБА_6 трьох років, тобто до 31.07.2018 року включно та додаткові витрати на дитину в розмірі 3999,50 грн., що складає 50 % суми, витраченої на лікування дитини.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, сторона відповідача 25.08.2018 року звернулася з апеляційною скаргою.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.09.2018 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху у зв’язку з тим, що в порушенні п.3 ч.4 ст. 356 ЦПК України апелянтом не додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У зв’язку з невиконанням апелянтом вимоги ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.09.2018 року, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.12.2018 року апеляційна скарга була повернута.
14.12.2018 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах відповідача ОСОБА_4 повторно звернулася з апеляційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про повернення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як вже було зазначено, сторона відповідача 25.08.2018 року зверталася з апеляційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 року та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.12.2018 року апеляційна скарга була повернута у зв’язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з підстав ненадання доказів сплати судового збору.
В той же час, суд апеляційної інстанції роз’яснив, що відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги, про що було вказано в ухвалі від 11.12.2018 року.
Не вважаючи на це, 14.12.2018 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах відповідача ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, до якої знову не додано доказів сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.
Враховуючи те, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.12.2018 року апеляційна скарга була повернута у зв’язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з підстав ненадання доказів сплати судового збору, до повторно поданої 14.12.2018 року апеляційної скарги також не додано доказів сплати судового збору, то обставини, що стали підставою для повернення скарги 11.12.2018 року, не перестали існувати, що у відповідності до ч.6 ст.185 ЦПК України перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що повторно подана адвокатом ОСОБА_3 апеляційна скарга підлягає поверненню у відповідності до вимог ст. 185 ЦПК України.
Крім того, апеляційний суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.
Як вже було зазначено, сторона відповідача 25.08.2018 року зверталася з апеляційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 рокута хвалою апеляційного суду Одеської області від 10.09.2018 року апеляційна скарга була залишена без руху у зв’язку з тим, апелянтом не додані документи, що підтверджують сплату судового збору.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.12.2018 року, якою було повернуто апеляційну скаргу, встановлено наступне.
Копію ухвали надіслано ОСОБА_4 за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі, а саме: 65007, АДРЕСА_1. Проте, кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п.2 ч.2 ст.356 ЦПК України в апеляційній скарзі має бути зазначене місце проживання чи перебування особи, яка її подає.
В вересні, жовтні та листопаді 2018 року апеляційним судом Одеської області повторно направлялася апелянту копія ухвали за вищевказаною адресою.
До суду повернулася кореспонденція з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, суд додатково сповіщав апелянта телефонограмою про існування ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху за номером, який міститься в матеріалах справи, проте відповідно до повідомлення системи телефонного зв’язку вказаний номер є недійсним, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.199).
Інших засобів зв’язку з апелянтом в апеляційній скарзі не зазначено та матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених ЦПК, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Частиною 1 ст. 131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження у справі. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
ОСОБА_4 заяву про зміну місцезнаходження суду не надавав.
Таким чином, судом вжиті всі можливі заходи для сповіщення ОСОБА_4 про існування ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.092018 року. Кореспонденція надсилалася апелянту за адресою місцезнаходження, зазначеною в апеляційній скарзі, проте поверталася з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
До суду повернулись повідомлення за різні періоди (2 шт.) з відмітками «за закінченням терміну зберігання». З наведеного суд зробив висновок, що протягом строку з дня постановлення ухвали від 10.09.2018 року апелянт не звертався до відділення поштового зв’язку з приводу одержання надісланої йому копії ухвали.
Згідно приписів ч.1 ст. 131 ЦПК України вважається, що судове повідомлення вручене ОСОБА_4 належним чином.
Крім того, апелянт мав можливість ознайомитись з процесуальними документами, прийнятими судом під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для загального доступу.
В силу приписів ст. ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Також, подавши апеляційну скаргу до суду першої інстанції, апелянт не був позбавлений можливості дізнатись в суді апеляційної інстанції про рух апеляційної скарги.
Не реагування ОСОБА_4 на необхідність отримання ухвали від 10.09.2018 року у відділенні поштового зв’язку та не усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду свідчать про небажання апелянта та втрату останнім процесуального інтересу до розгляду апеляційної скарги. Про незацікавленість апелянта свідчить також те, що апеляційна скарга на протязі тривалого часу, а саме з 10.09.2018 року, знаходиться в суді апеляційної інстанції.
Станом на 11.12.2018 року апелянт не виконав вимоги ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.09.2018 року і не усунув недоліки, а саме апелянтом не подана апеляційна скарга відповідно до вимог ст. 356 ЦПК України та не сплачений судовий збір у передбаченому законом розмірі, що стало підставою для постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги.
Суд звертає увагу на те, що ухвала апеляційного суду Одеської області від 11.12.2018 року набрала законної сили, посилань і доказів що її оскаржено в касаційному порядку апелянт не вказує.
У повторно поданій апеляційної скарзі адвокат, мотивуючи підстави для поновлення строку на її подання, зазначає, що копія ухвали від 10.09.2018 року направлялася лише на адресу ОСОБА_4 та не була ним отримана, однак зазначене спростовується ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.12.2018 року, якою встановлено, що судове повідомлення вручене ОСОБА_4 належним чином. Крім того, подана 25.08.2018 року первісна апеляційна скарга не містить іншої адреси для листування, адреси представника та діючих засобів зв'язку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що предметом розгляду справи є стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування та найважливішим обов'язком батьків.
Статтею 27 Конвенції про права дитини регламентовано, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно матеріалів справи, інтереси відповідача захищає адвокат ОСОБА_3, яка надавала правову допомогу ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і надає її під час звернення до апеляційного суду. Згідно апеляційних скарг, вона зазначена як представник відповідача.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат під час здійснення адвокатської діяльності зобов’язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.
Стаття 45 Правил адвокатської етики, визначає порядок дотримання адвокатом принципів чесності та порядності під час здійснення професійної діяльності в суді, сприяння належному здійсненню правосуддя.
Згідно ч.4 вказаної статті адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.
На переконання суду, обставини, що встановлені в ухвалі апеляційного суду Одеської області від 11.12.2018 року (щодо тривалого не отримання кореспонденції суду, не вірного зазначення засобів зв’язку, не зазначення адреси представника), в сукупності з тим, що вказаною ухвалою, апелянту було роз’яснено, що апеляційну скаргу можна повторно подати лише тоді, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги, тобто лише після оплати судового збору, та те, що повторно апеляційну скаргу із тими ж суттєвими недоліками, подала адвокат, яка не могла не знати про такі процесуальні вимоги, можуть свідчити лише про зловживання апелянтом своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи та набрання рішенням законної сили, що порушує права позивача та малолітньої дитини та суперечить завданню цивільного судочинства.
Так, згідно ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає дії ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_3 щодо подання апеляційної скарги з завідомо наявними суттєвими процесуальними порушеннями зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи та суперечить завданню цивільного судочинства.
Внаслідок таких дій відповідача та його адвоката, судове рішення тривалий час, не набирає законної сили, що порушує права дитини та є порушенням принципу правової визначеності в розумінні п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Частиною 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом
Згідно ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст.144 ЦПК України, одним із заходів процесуального примусу є штраф.
Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству (п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України).
Частиною 3 статті 148 ЦПК України передбачено, що у випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
За наведених обставин, враховуючи процесуальну поведінку як відповідача так і його представника, пов’язану зі зловживанням процесуальними правами, суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 та його представника – адвоката ОСОБА_3 заходу процесуального примусу у виді накладення штрафу у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 5 ст. 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Керуючись п.1 ч.2 ст. 44, ст.ст. 143, 144, 148, 185, 357, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу, подану адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину – повернути.
Застосувати до ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_7 заходи процесуального примусу у виді штрафу.
Стягнути з ОСОБА_7 (реєстраційний облік картки платника податків – 301881930) в дохід державного бюджету, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі 1762,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний облік картки платника податків – НОМЕР_1) в дохід державного бюджету, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі 1762,00 грн
Дані про стягувача: Державна судова адміністрація України, реквізити платежу: отримувач коштів УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31116106026007, код класифікації доходів бюджету 21081100.
Строк пред’явлення ухвали до виконання протягом трьох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.
Ухвала апеляційного суду в частині повернення апеляційної скарги набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Ухвала апеляційного суду в частині застосування заходів процесуального примусу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 21.12.2018 року.
Суддя апеляційного суду
Одеської області ОСОБА_2
