УХВАЛА
14 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 904/3242/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акама»
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Ліпинський О.В.
від 19.10.2018
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Подобєд І.М., Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
від 09.10.2019
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акама»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делтана»
про визнання недійсним договору поставки
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акама» звернулося до Верховного Суду, через Центральний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі № 904/3242/18.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 04.11.2019 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акама», колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:
1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або
2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2018, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2019, у справі № 904/3242/18 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Акама» про визнання поважними причин пропуску на повторне подання зустрічного позову та поновлення такого строку відмовлено. Зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто заявнику.
Правовою підставою для повернення зустрічної позовної заяви визначено частину шосту статті 180 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Наведені вище положення застосовано господарським судом через те, що відповідно до частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Делтана» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акама» заборгованості в розмірі 3 546 366,92 грн. Позовні вимоги, мотивовані порушенням з боку Відповідача господарського зобов?язання встановленого умовами договору на поставку плівки від 17.02.2014 № 17/02.
Ухвалою суду від 06.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 28.08.2018 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Акама» продовжено строк для подання відзиву до 03.09.2018.
03.09.2018 до суду надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акама» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делтана» про визнання недійсним договору поставки від 17.02.2014 № 17/02, який ухвалою суду від 05.09.2018 повернуто з підстав, передбачених пунктом 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
17.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Акама» повторно подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делтана» про визнання недійсним договору поставки від 17.02.2014 № 17/02 та заявило клопотання про визнання поважними причин пропуску на повторне подання зустрічного позову та про поновлення такого строку, щ тих підстав, що позивач (за зустрічним позовом) дізнався про повернення судом поданого зустрічного позову лише 14.09.2018, що унеможливило повторне подання виправленої позовної заяви в установленні строки - до 03.09.2018.
Строк подання відзиву на позовну заяву врегульовано частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, положеннями цієї статті передбачено, що суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Місцевий господарський суд забезпечив право відповідача подати відзив на позовну заяву - ухвалою суду від 28.08.2018 продовжено строк для подання відзиву до 03.09.2018. Відповідач скористався своїм правом та 03.09.2018 подав відзив на позовну заяву.
Також 03.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Акама» подало зустрічний позов, який ухвалою суду від 05.09.2018 повернуто з підстав, передбачених пунктом 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Товариство з обмеженою відповідальністю «Акама» ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви отримало 14.09.2018, що встановлено судом та визнається скаржником, повторно з зустрічною позовною заявою звернулось 17.10.2018.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Акама» про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, оскільки останнім не надано доказів існування обставин які перешкоджали повторному зверненню з зустрічною позовною заявою негайно після отримання ухвали суду від 05.09.2018, тобто у період з 14.09.2018 по 17.10.2018.
Відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Відповідно до положень частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Обмеження, пов`язані із встановленням строків подачі зустрічного позову та можливістю продовжити цей строк до початку розгляду справи по суті, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання розумних строків розгляду справи, що є легітимною метою. За своїм змістом такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, оскільки сторона у справі, у такому випадку, не позбавлена можливості звернутися з цим позовом у загальному порядку.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому суди, використовуючи свої дискреційні повноваження, у кожному конкретному випадку, на підставі поданих заявниками доказів, приймають рішення про визнання тих чи інших причин поважними чи навпаки.
У той же час доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акама» спрямовують суд до втручання у фактичну складову судових рішень, прийнятих судами попередніх інстанцій, тобто до необхідності надання оцінки доказам поважності пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).
Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, виходячи з високого статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акама» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі № 904/3242/18, оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій норм Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акама» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі № 904/3242/18.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Г. Вронська
В. Студенець
