ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа
№ 537/4259/15-ц Номер провадження 22-ц/814/2799/19
Головуючийу 1-й інстанції Зоріна Д. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2019 року
м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Обідіної О.І.
Суддів: Дорош А.І., Панченка О.О.
За участю секретаря Кальник А.М.
Розглянула в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука в складі судді Зоріної Д.О. від 6 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, в якому просив стягнути з відповідача кошти за договором № 3 від 12 квітня 2008 року про пайову участь в будівництві житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 60 000,00 дол. США та 50 000 грн., а також судовий збір в розмірі 3 654 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач не у спосіб , визначений умовами вказаного договору, набула права власності на житловий трьохповерховий будинок на три квартири, в тому числі і на спірну трьохкімнатну квартиру за вищевказаною адресою, про що він довідався лише в липні 2015 року, отримавши відповідне судове рішення.
У зв`язку з чим, в силу положень пункту 2.2.1, в нього, як у інвестора, виникло право на дострокове розірвання договору та повернення підрядником, в даному випадку відповідачем, внесених ним коштів, з утриманням 15 % неустойки від сплаченої суми в строк до двох місяців після здачі будинку в експлуатацію.
Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював та уточнював первісні позовні вимоги і остаточно в заяві про зміну позовних вимог, в редакції від 18.05.2016 року, прохав ухвалити рішення про стягнення з відповідача первісно заявлений розмір шкоди, однак змінив при цьому підставу звернення до суду, посилаючись на порушення відповідачем вимог статті 1212 ЦК України в частині набуття останнім коштів, які саме позивач прохає стягнути за рішенням суду, без достатніх на то правових підстав.
Справа у судах розглядалась неодноразово.
Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 року було скасовано рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.06.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25.07.2016 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 6 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, з огляду на виниклі між сторонами зобов`язальні правовідносини, а не правовідносини, що регулює стаття 1212 ЦК України, щодо загальних положень про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, на яку посилався ОСОБА_1 , як підставу позовних вимог. При цьому, посилаючись на положення ст. 49 ЦПК України, судом не прийнято до уваги змінені позивачем підстави позову вже після направлення справи на новий судовий розгляд.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.
Зокрема посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку щодо зміни ним підстав позову, оскільки він не змінював їх, а в поданій ним після перегляду справи в касаційній інстанції заяві змінено лише посилання на норми права, які, на його думку, регулюють спірні правовідносини.
Вважає, що судом безпідставно не взято до уваги вказану заяву, а самий спір вирішено формально, без з`ясування характеру спірних правовідносин та встановлення фактичних обставин по справі.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 12 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір №3 про пайову участь у будівництві житлового будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як інвестор зобов`язувався прийняти пайову участь у будівництві квартири АДРЕСА_2 , та у визначені даним договором строки перерахувати підряднику погоджену сторонами суму коштів згідно графіка перерахування коштів, а підрядник зобов`язувався у погоджені сторонами строки після здачі житлового будинку в експлуатацію, надати інвестору всі необхідні документи для наступного оформлення квартири.
Відповідно до пункту 1.4 вказаного договору, плановий термін введення будинку в експлуатацію ІV квартал 2008 року.
Умовами договору (п.п. 1.5, 1.6, 1.7) передбачено, що інвестор отримує квартиру АДРЕСА_3 лише за умови інвестування 100 % загальної площі цієї квартири в житловому будинку, вартість 1 кв.м загальної площі житла разом з вартістю відповідної частини земельної ділянки на момент укладення договору складає 950 дол. США, а загальна вартість житлового будинку без оздоблювальних робіт на момент укладення договору складає приблизно 223 250 дол. США.
Пунктом 3 договору передбачено порядок фінансування інвестором пайового будівництва, відповідно до якого інвестор у термін до 15 числа 2008 року по 15 листопада 2008 року включно, зобов`язаний вносити по 10 000 дол. США, решту суму зобов`язаний сплатити за фактом виготовлення технічної документації за ціною квадратного метра, вказаного у договорі. Відповідно до пункту 3.2 договору, загальна та житлова площі встановлені про проектному рішенню, що вказані у Додатку №1 до цього договору; вони можуть корегуватися в процесі будівництва і є остаточними після виготовлення технічної документації органами БТІ.
Також умовами договору врегульовано відповідальність сторін, настання форс - мажорних обставин, порядок вирішення спорів, термін дії та інші умови.
Звертаючись до суду, інвестор ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, сплачені ним за договором про пайову участь у будівництві житлового будинку як такі, що набуті без достатньої правової підстави в силу положень ст. 1212 ЦК України.
Так, матеріалами справи доводиться, що 05.02.2016 р. позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив розірвати договір №3 від 12.04.2008 р. про пайову участь в будівництві житлового будинку та стягнути з підрядника ОСОБА_2 сплачені за умовами договору кошти.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.02.2016 року позовну заяву в частині стягнення грошових коштів залишено без руху внаслідок недоліків по не сплаті судового збору, а потім визнано неподаною.
Одночасно з цим, 18.05.2016 р. позивачем подано заяву про залишення без розгляду позовної вимоги про розірвання договору. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.06.2016 р. позовну заяву в частині вимоги про розірвання договору залишено без розгляду.
Остаточно сформував свої позовні вимоги 18.05.2016 року, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в розмірі 60000 доларів США та 50000 грн. які набуті без достатньої правової підстави.
Справа розглядалася судами різних інстанцій.
Так, постановою Верховного Суду від 20.06.2018 року скасовано рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.06.2016 року про задоволення позову, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25.07.2016 року, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою скасування судових рішень стала передчасність висновків судів про застосування при врегулюванні спірних правовідносин укладеним між ними договором про пайову участь, вимог статті 1212 ЦК України, на яку позивач посилався як на підставу позовних вимог.
Після надходження справи на новий розгляд до суду першої інстанції, 12.09.2018 р. позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в якій, із врахуванням позиції та висновків Верховного Суду, він просив постановити рішення про стягнення коштів з інших правових підстав ніж ті, що були визначенні ним, при первісному судовому розгляді, обґрунтовуючи свою заяву захистом його прав у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи.
Ухвалюючи рішення під час нового розгляду, місцевий суд дійшов висновку про неможливість змін позивачем предмета та підстав позову після надходження справи на новий розгляд, що буде суперечити нормам ч. 4 ст. 49 ЦПК України, у зв`язку з чим розглянув спір в межах раніше заявлених позовних вимог, які остаточно були визначені позивачем в редакції від 18.05.2016 року, з посиланням на обраний ним спосіб захисту, визначений положеннями статті 1212 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Так, ч. 4 ст. 49 ЦПК України встановлено, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
З аналізу статті вбачається, що можливість зміни підстави та предмета позову після направлення справи на новий розгляд допускається лише у випадках, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, які мали місце вже після такого повернення.
При цьому, на позивача покладається обов`язок доведення зміни таких фактичних обставин , від яких залежить захист його прав.
Між тим, позивачем взагалі не надано будь-яких доказів, які б свідчили про наявність таких обставин, рівно як про такі обставини ним не згадується в самій заяві від 12.09.2018 року.
У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що предметом розгляду при поверненні справи з касаційної інстанції на новий розгляд є позовні вимоги ОСОБА_1 в їх остаточній редакції від 18.05.2016 року, оскільки повернення справи на новий розгляд після її перегляду в касаційній інстанції не є в розумінні вимог вищевказаної статті зміною фактичних обставин справи, тому виключає можливість внесення таких змін до позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з висновків викладених в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 року, які в силу ст. 411 ч. 5 ЦПК України є обов`язковими при новому розгляді.
Так, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що існування між сторонами чинного договору про пайову участь в будівництві житлового будинку вже само по собі є достатньою та належною правовою підставою набуття грошових коштів, що виключає можливість застосовувати до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України, на яку, як на підставу своїх вимог, посилається позивач.
З вказаним висновком погоджується колегія суддів як з таким, що ґрунтується на обставинах справи та вірно застосованих нормах матеріального та процесуального права.
Так, за змістом частини першої статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Вiдповiдно до частини 1 пункту 1, частини 2ї статті 11, частин 1 та 2 статті 509 ЦК України, цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604- 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.
Вірно врахувавши те, шо позивачем відповідачу передані грошові кошти на виконання зобов`язань за договором пайової участі в будівництві житлового будинку, суд обґрунтовано відмовив в їх стягненні на підставі визначених самим позивачем правових підстав ст. 1212 ЦК України, дотримуючись при цьому принципу диспозитивності.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять посилань на обставини, з якими законодавство пов`язує підстави для скасування судового рішення.
Так, відхиляються колегією суддів твердження апелянта про те, що місцевим судом порушено норми процесуального права, оскільки подача позивачем заяви про зміну підстав позову не суперечила положенням ЦПК та ґрунтувалась на роз`ясненнях Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 р. № 5.
Вказаний довід апеляційної скарги не відповідає нормам ч. 4 ст. 49 ЦПК України, які були вірно застосовані судом першої інстанції та обґрунтовано не взято до уваги зміна підстав позову для стягнення грошових коштів вже після надходження справи на новий розгляд з касаційної інстанції.
Не ґрунтується на законі твердження апелянта про те, що суд мав самостійно при вирішенні спору визначатись з правовою нормою для захисту його інтересів, оскільки це є порушенням принципу диспозитивності, з огляду на те, що виключно позивач наділений правом визначати предмет та підставу своїх вимог.
Відхиляються як такі, що суперечать матеріалам справи доводи апеляційної скарги про те, що позивач протягом розгляду справи не змінював підстави своїх вимог.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів з приводу розірвання вказаного договору про пайову участь, оскільки направлення стороною договору – інвестором заяви про розірвання договору ще не є тією обставиною, яка в розумінні положень Цивільного кодексу України є достатньою правовою підставою для такого розірвання в односторонньому порядку.
За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2019 року.
Судді : Обідіна О.І. Дорош А.І. Панченко О.О.
